- •Історія української національної символіки.
- •Трипільська культура.
- •Утворення ранньосередньовічної держави східних слов'ян.
- •Політичний устрій Київської Русі.
- •6. Введення християнства на Русі.
- •Культура Київської Русі.
- •Галипько-Волинська держава в хіі-хіv ст.: особливості суспільно-політичного устрою.
- •Українські землі у складі Великого Князівства Литовського (друга пол. XIV - перша пол. XVI ст.).
- •Другий Литовський статут про політичний устрій та суспільні відносини Великого князівства Литовського.
- •Люблінська унія та її наслідки. Українські землі у складі Речі Посполитої.
- •Берестейська релігійна унія (1596 р.) та її наслідки.
- •Магдебурзьке право в Україні: причини поширення, особливості функціонування.
- •Походження українського козацтва.
- •Причини та характер Визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького.
- •Становлення Української козацької держави в ході Визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького.
- •Переяславська Рада 1654 р. Наслідки українсько-російської угоди.
- •Березневі статті 1654 р.: причини укладання, зміст, історичне значення.
- •Політична діяльність гетьмана і.Виговського.
- •Гадяцький трактат: причини укладання, зміст, історичне значення.
- •Руїна: криза української козацької держави (60-80-ті роки хуп ст.).
- •Гетьман і.Мазепа.
- •Галичина та Правобережжя в складі Речі Посполитої наприкінці XVII ст. - XVIII ст.
- •Українське національно-культурне відродження кінця XVIII - першої половини XIX ст.
- •Кирило-Мефодіївське братство.
- •Особливості проведення та наслідки реалізації «Великих реформ» 1860-1870-х рр. В українських землях Російської імперії.
- •Т.Шевченко: оцінка суспільно-політичного значення творчості поета.
- •30.Москвофільський та народовський рухи у Західній Україні (друга половина XIX - поч. XX ст.).
- •31.Зародження українських політичних партій (кінець XIX - початок XX ст.).
- •32.Програми усдрп і удрп: порівняльна характеристика документів.
- •33.Програми усдрп і ундп: порівняльна характеристика документів.
- •Українська культура другої половини хіх. - початку XX ст..
- •Наукова діяльність м.С.Грушевського.
- •Українська Центральна Рада. Створення унр.
- •Конституція унр (1918 р.).
- •Ііі Універсал Центральної Ради: причини проголошення, зміст, історичне значення.
- •IV Універсал Центральної Ради: причини проголошення, зміст, історичне значення.
- •Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •Селянський повстанський рух в Україні в 1918-1921 рр. Н.Махно.
- •Здобутки, наслідки, уроки національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •Радянська Україна і створення срср. Х.Раковський.
- •Політика коренізації (українізації) 20-х років XX ст.: проичини прийняття, головні напрямки.
- •М.Хвильовий «Україна чи Малоросія?»: про шляхи розвитку української літератури.
- •Голодомор 1932-1933 рр.: причини, наслідки.
- •Західна Україна, Буковина та Закарпаття в 1920-1939 рр. Національно-визвольний рух.
- •Українське питання в Європейській політиці напередодні та на початку Другої світової війни (1939-1941 рр.).
- •Політична ситуація в Західній Україні (друга половина 1940-х- початок 1950-х років).
- •Політичне життя в Україні в період кризи тоталітарної системи (1953-1991 рр.).
- •Дисидентський рух в Україні в 50-80-ті роки XX ст.
- •Книга і.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
- •Особливості сопіально-економічного розвитку урср (1945-1991 рр.).
- •Культурне життя в урср (1945-1991 рр.).
- •Проголошення незалежності України.
Дисидентський рух в Україні в 50-80-ті роки XX ст.
Бурхливе, суперечливе, динамічне «хрущовське» десятиріччя об´єктивно стимулювало оновлення суспільної свідомості. Цей імпульс був настільки сильним, що під його впливом у 60—70-ті роки у радянському суспільстві виникла духовна опозиція — дисидентство (лат. dissident — незгідний), яке висувало реальну альтернативу наростаючим кризовим явищам у духовному житті суспільства — соціальній апатії, дегуманізації культури, бездуховності. Його ідеологія, зароджена як сумнів у доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово викристалізувалася у тверде переконання необхідності докорінних змін у суспільстві.
У розвитку дисидентського руху в СРСР виокремлюють такі етапи:
1. Виникнення і становлення (1959—1972 pp.). Початок дисидентського руху пов´язаний з утворенням у 1959 р. Української робітничо-селянської спілки (1961 р. цю нечисленну організацію було викрито, а її членів засуджено до тривалих термінів ув´язнення — від 10 до 15 років). На цьому етапі у «самвидаві» набули значного поширення відкриті листи (так звана «епістолярна революція»). Найвідомішими з них є листи Л. Чуковської (квітень 1966 р.), А. Сахарова, В. Турчина, Р. Медведева (1968 р.) та ін., пройняті ідеями викриття беззаконня щодо політичних в´язнів у СРСР, необхідності демократизації радянської системи, категоричного несприйняття спроб «реабілітації» Сталіна і сталінізму. Становлення дисидентського руху завершилося в 1968 p., коли було сформульовано його базові ідеї, вироблено та апробовано основні форми і методи діяльності, утвердилися лідери, викристалізувався склад учасників. Навесні 1969 р. серед правозахисників визріла думка про необхідність організаційного оформлення дисидентського руху.
2. Криза і спад (1972—1975 pp.). У 1972 р. розпочався фронтальний наступ на дисидентський «самвидав». На цьому етапі тоталітарний радянський режим, нарощуючи тиск проти лідерів дисидентського руху, розпочав безпрецедентну за масштабами кампанію цькування А. Сахарова, а невдовзі після опублікування на Заході «Архіпелагу ГУЛАГ» — О. Солженіцина.
3. Піднесення та розширення діяльності (1976—1978 pp.). Поява у 1976 р. Групи сприяння виконанню Гельсінських угод в СРСР (Московської Гельсінської групи) і виникнення Української, Литовської, Грузинської, Вірменської Гельсінської груп відкрили новий етап у розвитку дисидентського руху. У цей період помітно активізувала свою діяльність релігійна течія дисиденства (у 1976 р. було засновано Християнський комітет захисту прав віруючих СРСР).
4. Помітне обмеження впливу під тиском пануючого режиму (1979—1985 pp.). У листопаді 1979 р. тиск системи на інакодумство ще більше посилився, що призвело наприкінці 1980 р. до виїзду за кордон багатьох лідерів духовної опозиції, а також ізоляції та ув´язнення 500 лідерів правозахисних, національних і релігійних об´єднань. Втім, репресії так і не змогли повернути СРСР в «додисидентський» стан.
Дисидентський рух в Україні був складовою частиною загальносоюзного. Утворювали його такі основні течії:
1. Правозахисне, або демократичне, дисидентство.
2. Релігійне дисидентство.
3. Національно орієнтоване дисидентство.
Навесні 1968 р. 139 українських діячів науки, літератури та мистецтва звернулися з листом до Л. Брежнєва, О. Косигіна, М. Підгорного, у якому висловлювали рішучий протест проти арештів в Україні та утисків української культури. Значною мірою завдяки громадським протестам першу хвилю репресій проти інакодумства в Україні вдалося загальмувати.
У середині 70-х — на початку 80-х років дисидентський рух в Україні зменшився кількісно, але виріс якісно — утворилася і діяла Українська Гельсінська спілка.