- •Історія української національної символіки.
- •Трипільська культура.
- •Утворення ранньосередньовічної держави східних слов'ян.
- •Політичний устрій Київської Русі.
- •6. Введення християнства на Русі.
- •Культура Київської Русі.
- •Галипько-Волинська держава в хіі-хіv ст.: особливості суспільно-політичного устрою.
- •Українські землі у складі Великого Князівства Литовського (друга пол. XIV - перша пол. XVI ст.).
- •Другий Литовський статут про політичний устрій та суспільні відносини Великого князівства Литовського.
- •Люблінська унія та її наслідки. Українські землі у складі Речі Посполитої.
- •Берестейська релігійна унія (1596 р.) та її наслідки.
- •Магдебурзьке право в Україні: причини поширення, особливості функціонування.
- •Походження українського козацтва.
- •Причини та характер Визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького.
- •Становлення Української козацької держави в ході Визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького.
- •Переяславська Рада 1654 р. Наслідки українсько-російської угоди.
- •Березневі статті 1654 р.: причини укладання, зміст, історичне значення.
- •Політична діяльність гетьмана і.Виговського.
- •Гадяцький трактат: причини укладання, зміст, історичне значення.
- •Руїна: криза української козацької держави (60-80-ті роки хуп ст.).
- •Гетьман і.Мазепа.
- •Галичина та Правобережжя в складі Речі Посполитої наприкінці XVII ст. - XVIII ст.
- •Українське національно-культурне відродження кінця XVIII - першої половини XIX ст.
- •Кирило-Мефодіївське братство.
- •Особливості проведення та наслідки реалізації «Великих реформ» 1860-1870-х рр. В українських землях Російської імперії.
- •Т.Шевченко: оцінка суспільно-політичного значення творчості поета.
- •30.Москвофільський та народовський рухи у Західній Україні (друга половина XIX - поч. XX ст.).
- •31.Зародження українських політичних партій (кінець XIX - початок XX ст.).
- •32.Програми усдрп і удрп: порівняльна характеристика документів.
- •33.Програми усдрп і ундп: порівняльна характеристика документів.
- •Українська культура другої половини хіх. - початку XX ст..
- •Наукова діяльність м.С.Грушевського.
- •Українська Центральна Рада. Створення унр.
- •Конституція унр (1918 р.).
- •Ііі Універсал Центральної Ради: причини проголошення, зміст, історичне значення.
- •IV Універсал Центральної Ради: причини проголошення, зміст, історичне значення.
- •Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •Селянський повстанський рух в Україні в 1918-1921 рр. Н.Махно.
- •Здобутки, наслідки, уроки національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •Радянська Україна і створення срср. Х.Раковський.
- •Політика коренізації (українізації) 20-х років XX ст.: проичини прийняття, головні напрямки.
- •М.Хвильовий «Україна чи Малоросія?»: про шляхи розвитку української літератури.
- •Голодомор 1932-1933 рр.: причини, наслідки.
- •Західна Україна, Буковина та Закарпаття в 1920-1939 рр. Національно-визвольний рух.
- •Українське питання в Європейській політиці напередодні та на початку Другої світової війни (1939-1941 рр.).
- •Політична ситуація в Західній Україні (друга половина 1940-х- початок 1950-х років).
- •Політичне життя в Україні в період кризи тоталітарної системи (1953-1991 рр.).
- •Дисидентський рух в Україні в 50-80-ті роки XX ст.
- •Книга і.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
- •Особливості сопіально-економічного розвитку урср (1945-1991 рр.).
- •Культурне життя в урср (1945-1991 рр.).
- •Проголошення незалежності України.
Здобутки, наслідки, уроки національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
Поразка війни за незалежність України в 1917-1920 рр. вбачається перш за все в тому, що формування української нації не встигло завершитися, а нерозвинутість і відставання процесу національного будівництва були наслідком гніту царизму. До того ж керівництво процесом формування нації, її організації і виховання спиралося на вузьку соціальну базу: ця місія лягла в основному на плечі інтелігенції, що складала 2-3% населення. Та й далеко не вся вона підтримувала українську справу. Поряд з цим слід підкреслити, що недостатня соціально-політична розвинутість суспільства і, що дуже важливо, значної частини самої інтелігенції унеможливила розв´язання соціальних і національних проблем. Робітництво ж України мало переважно російський або зрусифікований характер і під керівництвом більшовицької партії вело боротьбу головним чином за розв´язання соціальних проблем. Буржуазні і дворянські кола, зрусифіковані ще у XVIIi-XIX ст., орієнтувалися на лідерів білих монархічних сил, емігрували або не втручалися в боротьбу.
Мабуть чи не найважливішою причиною трагічного фіналу українських національно-визвольних змагань у 1920 p., як і в попередні роки, було неспроможність українського керівництва підняти і організувати селянство. Недарма один із визначних лідерів лівого крила РКП(б) Л. Троцький більше боявся селянського ватажка Нестора Махна і його селянської армії, ніж царського генерала Денікіна з його добірними військами. Більшовики зуміли радикальним розв´язанням аграрного питання залучити селян на свій бік.
До того ж українські інтелігенти, які стали політичними керівниками зовсім молодими (лише Грушевському було в 1917 р. за 48 років, а Винниченко мав 38, Петлюра — 35, Ковалевський -- керівник УПСР — 25), не мали достатнього досвіду роботи серед селянства. Інтелігенція розраховувала в боротьбі за національну державність на селянство, але воно ставило на перший план аграрне питання.
Відсутність розвинутих державницьких традицій, слабка організованість і політична та культурна нерозвинутість українських мас з їх індивідуалістичним менталітетом сприяла хаосу в країні. Українські соціалістичні партії через відсутність між ними єдності не змогли навести порядок у країні, в той час як більшовицька влада з цим завданням впоралася, застосовуючи жорстокі методи.
Також слід відзначити, що при всій серйозності внутрішніх недоліків українського національного руху все ж вирішальними в його поразці стали зовнішні чинники. До того ж, воюючи з набагато могутнішими країнами, Україна не отримала визнання і допомоги Антанти. Егоїстично дбав лише про свої інтереси і німецько-австрійський блок, керівництво якого і не думало допомагати Україні, навпаки, намагалося пограбувати її.
Поряд із втратами і розчаруваннями, революція і громадянська війна принесли українцям і деякі здобутки. Національна свідомість, раніше притаманна обмеженій частині інтелігенції, поширилася на значну частину українського суспільства. Більшість селянства боролася не лише за свої соціальні інтереси. Воно поступово усвідомило і свою національну приналежність і прагнуло до того, щоб до його мови та культури ставили з повагою і визнанням. Тому в Україні за короткий період — 1917-1920 pp. — процес національного відродження зробив великий крок вперед, значно зросла зрілість української нації. І більшовики після революції змушені були надати їй хоч мізерну автономію і зберегти назву республіки відповідно до традиційної — Українська РСР (до революції Малоросія) та визначити територію.