14. Походження українського козацтва.

Вперше термін «козак» згадано у Початковій монгольській хроніці (1240). У перекладі з тюркських мов він означає «одинокий», «схильний до завоювання». У XVI ст. цей термін вміщено в словнику половецької мови «Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збірника житій святих «Синаксаря». Цікаво, що слово «козак» вживалося для позначення полярних рольових функцій: «страж» і «розбійник».

Перші згадки про козацтво датуються XIII ст., проте як нова соціальна верства суспільної ієрархії воно формується водночас зі шляхтою протягом XV— XVI ст. Фактично майже до кінця XVI ст. термін «козацтво» фіксував не соціальний статус, а спосіб життя, рід занять. У 1572 р. король Сигізмунд II Август видав універсал про утворення найманого козацького формування. 300 козаків було прийнято на державну службу, записано у реєстр (список) і отримало правовий статус регулярного війська. І хоча ця дія мала на меті розкол козацтва, намагання використати частину його сил в інтересах польської держави, все ж вона започаткувала два важливі суспільні процеси: а) утворення реєстрових збройних формувань; б) легітимізацію козацького стану — юридичне визнання прав, привілеїв та обов´язків козацтва як соціальної верстви.

Утворений Сигізмундом II Августом загін незабаром був розформований. Лише 1578 р. уряд Речі Посполитої у зв´язку з поразкою в Лівонській війні та активізацією низового козацтва був змушений повернутися до ідеї відновлення реєстрових формувань. Король Стефан Баторій вписав до реєстру 500 козаків, які за свою службу звільнялися від податків, одержували землю на правах рангового володіння, військово-адміністративну незалежність від місцевої влади, судовий імунітет. Основними завданнями реєстровців були охорона кордонів та контроль за нереєстровими козаками.

З часом кількість реєстрових козаків зростала: у 1590 р. їх налічувалося 1 тис. осіб, 1625 р. — 6 тис, а 1631 р. — вже 8 тис. Організаційно реєстрове (городове) козацтво 1625 р. мало шість полків — Білоцерківський, Канівський, Черкаський, Корсунський, Переяславський, Чигиринський. Серйозним ударом по реєстровцях і по всій козацькій верстві була «Ординація війська Запорозького реєстрового» (1638), яка зменшила кількість реєстрового війська і обмежила привілеї та права козацтва.

На початку XVII ст. козацтво як соціальна верства не було однорідним: реєстрове (городове) козацтво — заможні, привілейовані козаки, які перебували на державній службі в Речі Посполитій; запорозьке (низове) козацтво — козаки, які проживали в пониззі Дніпра в межах військово-політичної організації Запорозька Січ; нереєстрове козацтво, яке виникло внаслідок самовільного «покозачення» і, не маючи офіційно визначеного статусу, вело козацький спосіб життя у прикордонних районах. Проте, незважаючи на неоднорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне місце в становій ієрархії Речі Посполитої.

Отже, протягом XV—XVI ст. в суспільстві формується нова соціальна верства — козацтво, яка виникла як опозиція, як виклик існуючій системі, як нова еліта, що небезпідставно претендувала на роль політичного лідера і владу. Ґрунтом для формування козацтва стали існування великого масиву вільних земель, накопичений у попередній період досвід їх освоєння, природне прагнення людей до самозбереження, самоствердження і самореалізації. Каталізаторами цього процесу були широкомасштабна колонізація нових земель, що розгорнулася в XV ст.; посилення соціально-економічних протиріч та релігійного і національного гніту; зростання зовнішньої загрози з боку турків і татар.

14. Еволюція козацького руху (кінець XVI - перша половина XVII ст.) Наприкінці XVI ст. боротьба селянства і козацтва проти кріпосництва і нац-релігійного гноблення загострилася. Почастішали й антифеод виступи міщан. Між козаками, селянами та міщанами уже сформувалися відносини спільності інтересів, взаєморозуміння та взаємопідтримки. У 80-х роках XVI ст. відбулося кілька локальних виступів козаків, селян та міщан.Перше велике антифеодальне козацько-селянське повстання розпочалося у 1591р. і тривало до1593-го. Воно проходило на Поділлі, Волині і Київщині. Повсталих підтримували міщани деяких міст та реєстрові козаки. Очолив повстання Косинський — шляхтич з Підляшшя. За бойові заслуги одержав від сейму маєток Рокитну на річці Рось. У 1591 р. Косинський став гетьманом ЗапСічі. У цей же час староста Б.Церкви, полонізований і окатоличений князь Януш Острозький відібрав маєток у Косинського. Обурені запорожці і реєстровці під проводом Косинського у кінці 1591 р. підійшли до Б.Церкви, взяли її, а потім Переяслав, Трипілля та інші міста, а також захопили зброю, військове спорядження, боєприпаси у білоцерківському і київському замках.Повстання охоплювало все нові й нові р-ни Подніпров´я. Черкаський староста князь Вишневецький змушений був піти на переговори, під час яких Косинського підступно вбили. Однак і після його смерті селянські і козацькі повстання ще деякий час продовжувалися. Шляхта їх придушила, жорстоко розправилася з учасниками і продовжувала збільшувати повинності селян.У1594р. вибухнуло нове козацько-селянське повстання, викликане обмеженнями і утисками козаків та посиленням кріпосницького і нац-релігійного гноблення. Керівником його був Наливайко, виходець з міста Гусятин (Поділля), що належало магнатові Калиновському. Калиновський відібрав у батька Северина землю, а слуги магната забили його до смерті.Наливайко був на ЗапСічі, брав участь у козацьких походах проти татар і турків, потім служив у князя Острозького сотником надвірних козаків, і під час боїв шляхти з повстанцями під П´ятками був в охороні князя. Організував загін«охочих»козаків і брав участь у війні з татарами та турками в Молдавії у 1594р.Влітку 1594 р. Наливайко, повернувшись з війни у Молдавії, свої загони не розпустив, а закликав запорожців спільно виступити проти Польщі. Січ вислала загін козаків на чолі з гетьманом Лободою. Однак Лобода мав великий маєток і підтримував інтереси заможного козацтва.Наливайко був ватажком бідного нереєстрованого козацтва, селян та міської бідноти.Це зумовлювало ворожнечу і неприязнь між Наливайком і Лободою та їхніми прихильниками.У вересні1594р. наливайківці захопили Брацлав і розгромили шляхту. Почалися масові повстання по всій Брацлавщині. У 1597 р. у Варшаві був закатований Наливайко.Перші козацько-селянські повстання проти полськ-го феодального мали велике значення.В них народні маси набували досвід, поглиблювали свою нац.свідомість та політ.зрілість.Одночасно вони показали і недостатню організованість козацтва, його внутр.протиріччя, пов’язані з поділом на заможних і бідноту.Весною1597р.сейм проголосив українських козаків«ворогами держави»,а коронному гетьману Польщі було доручено використати всі сили і методи, необхідні для їх повного знищення. Однак рішення сейму залишилося на папері,і ЗапСіч продовжувала бути опорою і притулком для всіх, хто втікав від феодального гноблення. Військо Жолкевського було знесилене важкою війною проти повстанців і не могло наступати на Січ. У жовтні 1617 р. в урочищі Суха Вільшанка під Б.Церквою між козацьким керівництвом Січі і Жолкевським була підписана угода, названа Вільшанською: козацький реєстр у складі 1 тис. чол. інші козаки мали повернутися під владу старост і панів. Реєстровцям дозволялося обирати гетьмана, якого затверджував король. Уряд обіцяв виплачувати за службу платню. Однак це викликало масове невдоволення козаків, які мали повернутися до феодалів.А вже у 1621 р. війна з Туреччиною та Хотинська битва знову зміцнили становище козаків, відновили керівну роль Сагайдачного.Після Хотинської війни і кончини Сагайдачного польська шляхта посилює соц і нац.гноблення в У. і викликає нову козацько-селянську війну (1625 p.) Козаків очолив гетьман Жмайло, прибічник незаможних сил Січі. Польський уряд вислав в Україну велику армію під керівництвом гетьмана Конецпольського, який почав переслідування і винищення повсталих. Козаки із селянами вели вперті бої з поляками. Найвизначніші битви відбулися під Криловом і біля Курукового озера (навпроти Кременчука).Козаки відбивали атаки поляків, але наступати і добити їх не мали сил. Тому розпочали переговори. Жмайла переобрали,а новим гетьманом став М.Дорошенка. Він підписав Куруківську угоду,польський уряд погодився на6000реєстрового козацького війська,решта під владу польської шляхти.Учасникам повстання оголошувалася амністія.Козакам заборонялося ходити на турецькі володіння і зв´язки з іншими державами.Одним із наслідків Курук.угоди був остаточний розподіл козацтва на дві групи — заможних (реєстровців) і голоту, бідноту(кого виписали з реєстру)