- •Історія української національної символіки.
- •Трипільська культура.
- •Утворення ранньосередньовічної держави східних слов'ян.
- •Політичний устрій Київської Русі.
- •6. Введення християнства на Русі.
- •Культура Київської Русі.
- •Галипько-Волинська держава в хіі-хіv ст.: особливості суспільно-політичного устрою.
- •Українські землі у складі Великого Князівства Литовського (друга пол. XIV - перша пол. XVI ст.).
- •Другий Литовський статут про політичний устрій та суспільні відносини Великого князівства Литовського.
- •Люблінська унія та її наслідки. Українські землі у складі Речі Посполитої.
- •Берестейська релігійна унія (1596 р.) та її наслідки.
- •Магдебурзьке право в Україні: причини поширення, особливості функціонування.
- •Походження українського козацтва.
- •Причини та характер Визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького.
- •Становлення Української козацької держави в ході Визвольної війни українського народу під керівництвом б.Хмельницького.
- •Переяславська Рада 1654 р. Наслідки українсько-російської угоди.
- •Березневі статті 1654 р.: причини укладання, зміст, історичне значення.
- •Політична діяльність гетьмана і.Виговського.
- •Гадяцький трактат: причини укладання, зміст, історичне значення.
- •Руїна: криза української козацької держави (60-80-ті роки хуп ст.).
- •Гетьман і.Мазепа.
- •Галичина та Правобережжя в складі Речі Посполитої наприкінці XVII ст. - XVIII ст.
- •Українське національно-культурне відродження кінця XVIII - першої половини XIX ст.
- •Кирило-Мефодіївське братство.
- •Особливості проведення та наслідки реалізації «Великих реформ» 1860-1870-х рр. В українських землях Російської імперії.
- •Т.Шевченко: оцінка суспільно-політичного значення творчості поета.
- •30.Москвофільський та народовський рухи у Західній Україні (друга половина XIX - поч. XX ст.).
- •31.Зародження українських політичних партій (кінець XIX - початок XX ст.).
- •32.Програми усдрп і удрп: порівняльна характеристика документів.
- •33.Програми усдрп і ундп: порівняльна характеристика документів.
- •Українська культура другої половини хіх. - початку XX ст..
- •Наукова діяльність м.С.Грушевського.
- •Українська Центральна Рада. Створення унр.
- •Конституція унр (1918 р.).
- •Ііі Універсал Центральної Ради: причини проголошення, зміст, історичне значення.
- •IV Універсал Центральної Ради: причини проголошення, зміст, історичне значення.
- •Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •Селянський повстанський рух в Україні в 1918-1921 рр. Н.Махно.
- •Здобутки, наслідки, уроки національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •Радянська Україна і створення срср. Х.Раковський.
- •Політика коренізації (українізації) 20-х років XX ст.: проичини прийняття, головні напрямки.
- •М.Хвильовий «Україна чи Малоросія?»: про шляхи розвитку української літератури.
- •Голодомор 1932-1933 рр.: причини, наслідки.
- •Західна Україна, Буковина та Закарпаття в 1920-1939 рр. Національно-визвольний рух.
- •Українське питання в Європейській політиці напередодні та на початку Другої світової війни (1939-1941 рр.).
- •Політична ситуація в Західній Україні (друга половина 1940-х- початок 1950-х років).
- •Політичне життя в Україні в період кризи тоталітарної системи (1953-1991 рр.).
- •Дисидентський рух в Україні в 50-80-ті роки XX ст.
- •Книга і.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
- •Особливості сопіально-економічного розвитку урср (1945-1991 рр.).
- •Культурне життя в урср (1945-1991 рр.).
- •Проголошення незалежності України.
30.Москвофільський та народовський рухи у Західній Україні (друга половина XIX - поч. XX ст.).
Поразка революції 1848 р. призвела до упадку політичної активності всіх соціальних і національних груп в Австрійській імперії. Українці були розчаровані невдячністю австрійського уряду і його небажанням виконати їхні скромні вимоги щодо розділу Галичини на Східну і Західну у відповідь на свою лояльність. Після того як у 1851 р. розпалася Головна Руська Рада, політичне життя в Галичині завмерло майже на десятиріччя.
Поряд з цим розчарування в здобутках національного руху 1848-1849 pp., необхідність боротьби з польськими колоніальними намірами і намаганнями зміцнило москвофільський рух. Москвофіли з´явилися на початку 40-х років. їх керівництво перебувало у складі церковної верхівки, частина якої стала орієнтуватися на могутню Росію, пропагувати необхідність приєднання до неї української частини Галичини. Замість творення власного письменства і культури на основі народної мови вони вимагали прийняти готову розвинену російську мову з її художньою літературою. У цьому їх підтримували слов´янофільські кола Росії. Вони надсилали москвофілам літературу, запевняли в необхідності об´єднання усіх руських племен. Ці українські консервативні кола, які отримали назву «твердих русинів», або москвофілів, в дійсності не вірили у власні сили, можливості свого народу, від якого були далекі. Вони не надавали селянам ніякої допомоги у важкій соціальній боротьбі із залишками кріпосництва, не використовували можливостей для подальшого розвитку і розповсюдження української культури. Москвофіли не зуміли створити чіткої програми політичної діяльності, не використали парламентську трибуну для захисту інтересів українців.
У кінці 60-х років, після угоди Польщі з Австрією, коли стало остаточно зрозуміло, що уряд нічого не зробить для задоволення прохань українців, москвофіли виявилися у стані відчаю, їх рух розколовся на кілька частин. Одна проголосила себе повністю росіянами, а їхня газета «Слово» заговорила про національну єдність з російським народом. Цей розвал москвофільського руху привів до створення нової течії в українському громадському житті, що отримала назву народовської. До нового руху входили молоді учителі, юристи, письменники, студенти. На перших етапах своєї діяльності вони ставили за мету розвивати в дусі національного відродження культурницьку роботу, продовжуючи напрям Маркіяна Шашкевнча. Організаційним центром руху були журнали «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Русалка», які через брак коштів не були довгожителями, але актуально, життєво ставлячи проблеми культурного розвитку народу, знаходили широкий відгук у громадськості, особливо серед молоді. їх підтримували студентські і учнівські організації, які звалися Громадами. Громади мали характер освітніх організацій: збирали бібліотеки, передплачували газети, проводили лекції та дискусії з літератури та історії, вечори, концерти, створювали хори. Члени Громад носили козацький одяг та високі смушеві шапки. В 60-х роках в літературному органі народовців «Правді», створеному за значної фінансової підтримки українців з Наддніпрянщини, письменники І. Нечуй-Левицький, П. Куліш та інші, як і західноукраїнські літератори, друкували свої літературні твори, і «Правда» стала органом всеукраїнського єднання. Створювалися культурницькі товариства: «Руська бесіда», що займалася справами театру, «Просвіта», яка видавала популярну літературу, організовувала читальні, охопивши широкі кола селянства. У 1873 р. за допомоги меценатів з
Народовці вели дискусії з москвофілами з питань мови, правопису, але не ставили завдань піднесення політичного, економічного життя народу, не вчили українців користуватися конституційними свободами і правами у боротьбі з польськими і австрійськими органами влади, чиновниками та поміщиками. Серед українського селянства розповсюдженими були монархічні настрої, надії на те, що імператор Франц-Йосиф багато зробить для покращення їхньої долі, не знаючи, що «цісар» якраз і не був їх прибічником. І ці погляди не розвінчувалися, не критикувалися. Рух народовців у 60-70-х роках характеризувався обмеженістю, консервативністю в політичних питаннях, звужувався лише до окремих проблем Галичини (так зване рутенство). Тому і політична активність мас була надзвичайно низькою, проявом чого була поразка українців на виборах до галицького сейму, коли вони провели всього двох своїх депутатів. Решта депутатських місць була захоплена поляками, які твердили, що лише вони представляють всю Галичину.