Існуюча назва – пропонується

Гліцерин – гліцерил

Холестерин – холестерол

Бензол – бензен

Толуол – толуен

Ксилол – ксилен

Стирол – стирен

Нафталін – нафтален

Резорцин – резорцинол

Замісникова номенклатура використовується при заміні атома або атомів водню у головній структурі найпростіших вуглеводнів іншими залишками або функціональними (характеристичними) групами, які називаються замісниками. При складанні назв необхідно визначити всі функціональні групи, що входять до складу сполуки, і вибрати серед них головну (старшу).

Головна група при утворенні назви позначається у суфіксі, а всі інші в префіксі. Деякі другорядні функціональні групи завжди позначаються в префіксі. Вважають, що такі сполуки, як вуглеводні, галагенопохідні, етери, тіоетери, нітро- і нітрозосполуки, азосполуки, діалкілпероксиди, не відносяться до головних функціональних груп.

Після визначення головної групи, необхідно встановити родоначальну структуру, яка складає основу назви сполуки. Наприклад, для аліциклічних (аліфатичних) речовин за родоначальну структуру прийнято головний, найчастіше найдовший, вуглецевий ланцюг, для циклічних сполук – відповідний цикл. При цьому всі залишки і функціональні групи, крім старшої, що входять до родоначальної структури, називають загальним терміном – «замісник».

Визначивши родоначальну структуру, її атоми вуглецю нумерують виходячи з мінімального (найменшого) номера (локанта) для головної групи. Після цього складають назву сполуки в цілому в такій послідовності: спочатку за алфавітом перераховують всі замісники, крім старшої групи(префікс), далі позначають родоначальну структуру (корінь) і наприкінці – старшу функціональну групу або, у разі її відсутності, ненасичені зв’язки.

Таким чином послідовність складання назви включає:

1. визначення головної (старшої) групи

2. вибір родоначальної структури

3. нумерацію родоначальної структури, послідовність складання назви в загальному вигляді:

назва = префікс + корінь + суфікс.

Радикально – функціональна номенклатура заснована на раціональній номенклатурі і тому застосовується не часто. Радикально функціональні назви утворюються з назв залишка (радикала) і функціонального класу сполук( кислоти, спирти, етери, кетон тощо).

Принцип утворення назв за цією номенклатурою аналогічний правилам замісникової номенклатури. Різниця полягає в тому, що в ній для старшої групи застосовуються не суфікси, а тільки слова, які утворюють функціональну назву сполуки. Для декількох різних функціональних груп у префіксі позначають всі молодші групи (крім головної), що перераховані також за алфавітом.

У деяких випадках застосовуються інші варіанти номенклатури з метою максимального спрощення побудови назв сполуки, а також полегшення при комп’ютеризації назвоутворення.

Розглянуті принципи різного типу є по суті лише вступом до численних положень і правил характерних для кожного класу сполук окремо.

Питання для самоконтролю:

1. Які типи номенклатур вам відомі?

2. Чим характерна тривіальна номенклатура?

3. Що враховується при наданні назви сполуці за раціональною номенклатурою?

4. Яка номенклатура утворює найбільш правильні назви сполук?

5. Коли використовується замісникова номенклатура?

6. Що включає в себе послідовність складання назви сполуки?

7. В чому різниця між радикально – функціональною номенклатурою і замісниковою номенклатурою?