Виконання лабораторного досліду

Беруть чотири пробірки. В перші дві пробірки вміщують по 1 г нарізаного каучуку, в останні дві – гуми. В першу і третю пробірки наливають по 10 мл ( до половини пробірки) бензолу, в другу і четверту – по 10 мл води і залишають на 1 год у витяжній шафі. Поясніть чому каучук утворює в’язкий розчин (перша пробірка) в бензолі, а гума не здатна розчинятися. Чому каучук і гума не розчиняються у воді?

Самостійна робота (2 години) Зміст

Тема 6. Номенклатура органічних сполук.

1. Тривіальна номенклатура.

2. Раціональна номенклатура.

3. Систематична номенклатура.

4. Замісникова номенклатура.

5. Раціонально – функціональна номенклатура.

Студент повинен знати: основні види номенклатур органічних сполук.

Студент повинен уміти: розрізняти назви дані за різними номенклатурами, давати назви органічним сполукам за всіма номенклатурами, перекладати назву сполуки з однієї номенклатури в іншу.

Рекомендована література:

1. Ластухін Ю.О., Воронов С.А. Органічна хімія. Підручник для вищих навчальних закладів. – Львів: Центр Європи, 2000. – с.192

2. Пацак .Й. Органическая химия. Курс для средней школы и техникумов: Пер.с чешск. – М.: Мир, 1986. – с.31

Номенклатура органічних сполук виникла практично разом з першими поглядами на їх хімічну будову. Хімічна номенклатура – це сукупність правил назвоутворення окремих сполук та їх класів. Кожен хімік повинен знати принципи побудови номенклатури і правильно, доречно їх застосовувати. Відомо три основних різновиди номенклатур для органічних сполук : 1. тривіальна, 2 раціональна, 3 систематична або міжнародна.

Тривіальні, або емпіричні, назви органічних сполук були першими, які надавалися речовинам згідно з:

1. природними джерелами одержання (яблучна, молочна, бурштинова, винна кислота; сечовина, індиго тощо);

2. методами одержання (сірчаний ефір – етер, який одержували в присутності сульфатної кислоти; піровиноградна кислота, яку добували за допомогою піролізу тощо);

3. ім’ям першовідкривача (реактив Гріньяра, спирти Фаворського, кетон Міллера тощо).

Раціональна номенклатура враховує будову сполуки. В її основу покладено поділ органічних сполук на певні класи у вигляді гомологічних рядів. Так, за основу гомологічного ряду аліфатичних насичених вуглеводнів взято найпростіший їх представник – метан, а інші розглядають як похідні метану. Для ненасичених сполук з подвійним зв’язком за основу взятий етилен.

З наведених прикладів виходить, що раціональна номенклатура є по суті сучасним варіантом теорії типів. Для утворення назв складніших сполук раціональна номенклатура непридатна і тепер не рекомендована до використання, за винятком деяких назв: триметилоцтова кислота, дифеніл- і трифенілметан тощо.

Систематична (міжнародна) номенклатура утворює найбільш правильні назви органічних сполук. Її основи були закладені 1892 р. на міжнародній конференції хіміків у Женеві (Женевська номенклатура). За часом вона була розширена і доповнена 1930 р. на 10 конгресі хіміків у Льєжі (Льєжська номенклатура). На 19 конгресі у 1957 р. були прийняті основні правила сучасної номенклатури для органічних сполук, які були доповнені 1965 р.

Правила номенклатури 19557 р. містять два розділи А і В, в яких відповідно систематизуються номенклатури вуглеводнів (ациклічні, циклічні, терпени) і гетероциклічні сполуки.

Правила номенклатури 1965 р. були доповнені пізніше розділом С , куди включені сполуки з функціональними групами О, С, Н , N, S, галогенів, селену і телуру (1969 р.), розділом Е (стереохімія, 1974 р.), розділом F (природні сполуки, 1976 р.), а також додатком (1993 р.)

Згідно з правилами номенклатури дозволяється застосовувати ряд тривіальних і напівтривіальних назв сполук, а також вуглеводневих залишків і функціональних груп. Під вуглеводневим залишком або функціональною групою розуміють нейтральні групи атомів, які сполучені так або інше між собою. Їх не слід плутати з вуглеводневими радикалами, які мають неспарений електрон.

Номенклатура допускає декілька варіантів утворення назв органічних сполук, з яких найбільшої уваги заслуговує застосування замісників і деякою мірою радикально – функціональний варіанти.

За останні роки Українською національною комісією з хімічної термінології і номенклатури упорядковані правила на українському мовному ґрунті. При цьому внесені деякі пропозиції щодо назв органічних сполук з метою уніфікувати існуючі назви, особливо аренів та їх похідних, наприклад: