83. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

Законом У-ни “Про страх-ня” передбачено єдиний орган держ. Викон влади, що здійснює нагляд за страх діяль-тю-Держ нагляд за страх діяльністю. Функції: 1)єдиний реєстр страховиків; 2)видача ліцензій; 3) контроль за платоспроможністю страховиків; 4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхо­вих резервів; 5) розробка нормативних і методичних документів з питань стра­хової діяльності; 6) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення квалі­фікації кадрів для страхової діяльності. Завдання :

• видача ліцензій; • перевірка щодо правильності застосування страховиками законо­давства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності; • методичне забезпечення роботи страховиків; • розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяль­ності; • прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;• аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного зак-ства; • контроль за платоспроможністю страховиків;• аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні; • інші функції.

85. Фінанси суб'єктів господарюваня.

Різні види людської діяльності в ринкових умовах виявляються як сукупність економічних взаємовідносин і зв'язків між фізичними особами, суб'єктами підприємництва та державними інституціями. Ця діяльність людей, пов'язана зі створенням матеріальних і нематеріальних благ та послуг, координується у межах чинної економічної системи — сукупності наявних у країні принципів, правил, законодавчо закріплених норм, які визначають форму і зміст основних економічних відносин, котрі виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання економічного продукту.

Як організуюча сила ринкової економіки ця система потребує відповідної інфраструктури у вигляді державних та недержавних інститутів; виробників матеріальних і нематеріальних благ, продавців, покупців, споживачів із відповідним економічним та правовим статусом — суб'єктів ринкової економіки.

Найважливішими ознаками будь-яких суб'єктів господарювання, які визначають їх місце у господарських відносинах, є такі.

1. Господарська компетенція (сукупність господарських прав та обов'язків), властива суб'єктам господарювання в усій її повноті або така, якою їх наділяють відповідні державні інституції. Ступінь господарської компетенції залежить насамперед від участі суб'єктів у господарських відносинах, які здійснюються у формі організаційно-господарських і оперативно-господарських відносин.

2. Майнова незалежність та відповідальність за зобов'язаннями у межах належного їм майна, якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до законодавства, яке регламентує діяльність суб'єктів господарювання будь-якої галузі, вони відповідають за зобов'язаннями в межах належного їм майна. Однак залежно від інституту засновників і обраної організаційно-правової форми вони мають різний ступінь майнової відповідальності.

3. Мета, яка залежить від їх функціональної ролі в економічній системі. Метою суб'єктів підприємницької діяльності (у тому числі підприємців) є прибутковість, збільшення вартості капіталу; метою установ, що створили органи влади, і громадських утворень (некомерційних організацій) — соціально важлива діяльність і отримання вигоди.

4. Організаційно-правова форма та юридичний статус. Суб'єкти господарювання, метою яких є отримання прибутку (підприємство, господарське товариство, кооператив, корпорація, концерн, консорціум), а також некомерційні організації (установа, організація, членське товариство, місія, фонд та ін.) набувають статусу юридичної особи.

У процесі відтворення фінанси підприємств виражають свою сутність за допомогою таких функцій: — формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

— розподіл і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками та суб'єктами господарювання;

— контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

86. Внутрішні та зовнішні фінансові відносини. Фінанси підприємств — це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів. Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.

До зовнішніх фінансових відносин п-ства входять: а) відносини обміну: взаємовідносини між суб’єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

б) відносини розподілу:

- взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування;

- взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження;

- взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування;

- взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо;

- взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;

- взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходження з них.

Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають:

- розподіл доходу і формування прибутку;

- розподіл чистого прибутку та його використання;

- формування та використання амортизаційних відрахувань;

- утворення та використання фондів підприємств.

В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств.