- •1.Предмет науки про фінанси. Суб”єкти і об”єкти фінансових відносин.
- •3.Історичні передумови виникненя фінансів.
- •4. Фінанси як економічна категорія: визначення, ознаки, зв’язок з грошима.
- •5. Фінанси як вартісна категорія: визначення, ознаки, зв’язок з грошима.
- •6. Функції фінансів, їх зв’язок.
- •7. Сфера і види фінансових відносин.
- •8. Суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність.
- •9.Вплив фінансів на суспільне виробництво (якісний і кількісний вплив, напрями впиву)
- •2. Фінансова думка античного світу.
- •11. 12. Доходи та видатки рабовласницької і феодальної держави.
- •13. Взаємозв’язок розвитку фінансів, держави і товарно-грошових відносин.
- •17. Поняття і завдання фін. Політики, її зв’язок з економічною політикою.
- •19. Сутність і взаємозв’язок фіскальної та монетарної політики.
- •24. Фінансове планування : сутність, завдання, принципи і методи.
- •21. Характеристика сучасної фінансової політики України за її окремими напрямами.
- •23. Характеристика форм фінансового забезпечення розширеного відтворення.
- •25. Зміст та призначення фінансового контролю, його види, форми і методи.
- •26. Сутність аудиторського контролю.
- •27. Характеристика фінансових важелів та стимулів як складових фінансов. Механізму.
- •29. Форми прояву податкових платежів.
- •31. Класифікація податків за різними ознаками. Характеристика.
- •34. Поняття і показники податкового тягаря
- •36. Податкова система України, її характеристика і принципи побудови.
- •37. Економічний зміст бюджету. Функції. Місце бюджету у розподілі вартості ввп і шляхи його впливу на цей розподіл.
- •38. Характеристика бюджету як основного фінансового плану держави.
- •39. Роль бюджету у соціально-економічному розвитку держави.
- •40. Економічна сутність бюджетних доходів та видатків, форми їх вияву і мат втілення.
- •41. Структура доходів бюджету, їх динаміка і тенденції розвитку.
- •42. Структура бюджетних видатків, їх динаміка і тенденції розвитку.
- •44. Сутність, форми і принципи бюджетного фінансування.
- •45. Секвестр: зміст поняття, мета і умови проведення. Захищені статті державного бюджету України.
- •47. Ієрархічна будова місцевих бюджетів
- •48. Критерії розмежування доходів і видатків між бюджетами.
- •1. Складання проекту бюджету включає наступні процедури:
- •2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України складається з наступних етапів:
- •52.Зміст і призначення Бюджетної резолюції
- •54. Сутність, призначення і завдання фінансового менеджменту, форми.
- •55. Структурні елементи державного фінансового менеджменту.
- •57. Податковий менеджмент
- •59. Борговий менежмент, його ефективність.
- •60. Суб’єкти фінансового державного менеджменту, їх функції.
- •61. Фінанс. Ринок як економічна категорія.
- •62. Елементи фінансового ринку.
- •63. Сегменти фінансового ринку.
- •64. Інструменти ринку банківських позик і ринку цінних паперів.
- •65. Сутність ціних паперів, їх ознаки, економічна та юридична характеристика.
- •66. Первинний і вторинний , біржовий і позабіржовий, організ і неорганіз ринок ц п.
- •68. Ризик і ціна капіталу на фінансовому ринку. Методи мінімізації ризиків.
- •69. Суб’єкти фінансового ринку. Місце і роль держави на фінансовому ринку.
- •72. Інституційна структура фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
- •73. Види фінансових послуг, їх зміст.
- •74. Державне регулювання фінансового ринку і ринку фінансових послуг.
- •75. Економічна необхідність, передумови виникнення і роль страхування.
- •76. Сутність, ознаки страхування як фінансової категорії, його функції.
- •77. Форми організації фондів страхового захисту, їх переваги і недоліки.
- •78. Елементи страхуваня,їх характеристика.
- •80. Галузі страхування та їх характеристика. Форми страхування.
- •83. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.
- •85. Фінанси суб'єктів господарюваня.
- •87. Вплив організаційно-правових форм на формування і використання грошових надходжень суб’єктів господарювання.
- •88. Доходи і витрати суб’єктів господарювання. Порядок розподілу грошових надходжень від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •89. Фінансовий результат, фактори, що впливають на його формування.
- •90. Фінансові ресурси підприємств, характеристика їх складу.
- •95. Світовий фінансовий ринок і процеси, які характеризують його розвиток.
- •96. Особливості сучасної міжнародної валютної системи, її регулювання.
- •99. Офшорні фінансові центри.
69. Суб’єкти фінансового ринку. Місце і роль держави на фінансовому ринку.
Учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та інвестиційні інститути.
Емітентами цінних паперів є юридичні особи та державні органи або органи місцевого самоврядування. Емітенти несуть повну відповідальність за випущені ними цінні папери.
Інвестори — це фізичні та юридичні особи, що придбали цінні папери від свого імені та за власний рахунок.
Інвестиційний інститут — це юридична особа, створена у будь-якій організаційно-правовій формі, що допускається Законом України «Про підприємства в Україні». Засновниками інвестиційного інституту можуть бути як українські, так і іноземні юридичні та | фізичні особи. Існують такі види інвестиційних інститутів: фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди.
Фінансовий брокер — це юридична особа, що виконує посеред-, пицькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок та і дорученням клієнта.
Інвестиційний консультант — це юридична чи фізична особа, що надає консультаційні послуги з питань випуску та обігу цінних паперів. Інвестиційний консультант може проводити аналіз фондового ринку (експертизу угод, вивчення та прогнозування кон'юнктури тощо), підготовку та організаційно-методичне забезпечення емісії.
Інвестиційна компанія є дилером, тобто юридичною особою, що діє за власний рахунок. Інвестиційна компанія може залучати грошові кошти через емісію власних цінних паперів або отримання грошових позик банків.
Інвестиційний фонд — це юридична особа, що здійснює діяльність, пов'язану із залученням коштів за рахунок емісії власних цінних паперів. Між інвестиційним фондом та інвестиційною компанією є певні відмінності.
Інвестиційна компанія — це переважно фінансовий посередник у первинному розміщенні цінних паперів між емітентом і кінцевим інвестором, а інвестиційний фонд акумулює дрібні заощадження і є кінцевим інвестором. Компанії обслуговують лише юридичних осіб, тоді як фонди — ще й фізичних. Компанія має право працювати як інвестиційний консультант і фінансовий брокер, для фонду ж інші види діяльності е забороненими. Держава використовує фінансовий ринок в основному для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формування його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця фінансвових
Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника. Позичальники – це фізичні або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності.
Інвестори – громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.
Фінансові інститути – це посередники, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи).
70. Професійні учасники ринку цінних паперів. Це особи, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів. Ними є брокери, дилери, керуючі, клірингові організації, депозитарії, власники реєстру, організатори торгівлі на ринку цінних паперів.
Брокер — посередник при укладанні угод між продавцем і покупцем. Одержує комісійну винагороду (бракераж) — певний відсоток від суми проведеної біржової операції. Брокерські операції провадять як окремі особи, так великі фірми або корпорації, якщо вони виступають у ролі біржових посередників. Дилер — фізична особа або фірма, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, валют, товарів і що діє від свого імені і за свій рахунок. Прибуток дилера формується з різниці цін (курсів) продавця і покупця, а також за рахунок зміни цін (курсів) в часі. Керуючий - професійний учасник ринку цінних паперів, що здійснює діяльність по керуванню цінними паперами. Клірингова організація– професійний учасник ринку цінних паперів, що здійснює клірингову діяльність (кліринг), тобто діяльність по визначенню взаємних зобов'язань (збір, звірення, коректування інформації з угод із цінними паперами й підготовка бухгалтер-ських документів по них) і їхньому заліку по поставках цінних паперів і розрахункам по них. Депозитарій–професійний учасник ринку цінних паперів, що здійснює депозитарну діяльність, надає послуги зі зберігання сертифікатів цінних паперів і (або) обліку й переходу прав на цінні папери. Договір між депозитарієм і депонентом, що регулює їхні відносини в процесі депозитарної діяльності, іменується депозитарним договором (договором про рахунок депо). Реєстратор — юридична особа, професійний учасник ринку цінних паперів, який веде реєстр власників цінних паперів (збирає, фіксує, обробляє, зберігає та надає дані, що складають систему цього реєстру). Реєстратор реєструє перехід права власності, який відбувається законними шляхом, від одного власника до іншого тощо.
Організатор торгівлі на ринку цінних паперів – професійний учасник ринку цінних паперів, що надає послуги, що безпосередньо сприяють висновку цивільно-правових угод із цінними паперами між учасниками ринку цінних паперів.