1.Найдавніші часи на території України.

ПАЛЕОЛІТ (1млн. р. - 15 тис. р. тому) - давньокам'яний вік. Характеризується найбільш примітивним розвитком продуктивних сил і суспільної організації.

Кам'яні знаряддя праці виготовляються в основному відколюванням, без шліфування та свердління. Основні заняття людей - мисливство та збирання

Поступовий розвиток людини в палеоліті приводить 30-40 тис. р. тому до появи гомо сапієнс - наближеної до сучасного типу людини

Найдавнішою вважають археологи стоянку біля с.Королеве на Закарпатті.

МЕЗОЛІТ (13 тис. р. тому - 7000 р. до н.е.) - середньокам'яний вік. Льодовик починає танути, формується сучасний клімат і ландшафт, північ України покривають ліси. Основні заняття людей полювання на дрібних тварин; винайдено лук та стріли; приручено собаку.,рибальство.

НЕОЛІТ (7000 р. - 3000 р. до н.е.) - новокам'яний вік, за якого людина вперше переходить до відтворюючого господарства. виникає примітивне землеробство і скотарство Техніка обробки каменю значно вдосконалюється, з'являться свердління та шліфування, виготовляється кам'яна сокира, долото, мотика, кістяний серп, Виникає ткацтво та гончарство. Енеоліт- назва перехідного часу від неоліту до бронзової доби з появою й поширенням у той час виробів із міді.

2. Трипільська культура-

археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині

Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, займаючи територію загальною площею понад 35 тис. км². В часи розквіту цій культурі належали найбільші за розміром поселення у Європі: кількість жителів деяких з них перевищувала 15 тис. осіб У другій половині VI тисячоліття та у першій половині V тисячоліття до н. е. племена трипільської культури розселювалися в басейні Дністра і Південного Бугу. Основою господарства за цього періоду було хліборобство і скотарство, полювання, рибальство і збиральництво

Сіяли пшеницю ячмінь, горох. У тваринництві перше місце належало великій рогатій худобі, на другому були свині, вівці, кози. Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиня

ний посуд різноманітної форми ліпили руками.

3. Запровадження християнства на Русі

Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя.

4. Виникнення українського козацтва.

Більш-менш достовірні відомості про українських козаків з’являються з кінця ХV ст

Причини:1) Природне прагнення людей до особистої, господарської, духовної і політичної свободи, яку вони у Польсько-Литовській державі поступово втрачали.

2) на цих необжитих землях втікачі знаходили особисту волю, але разом з тим життя тут проходило на межі смертельного ризику, під постійною загрозою ворожого татаро-турецького нападу і знищення, тому вони постійно мали бути готовими до відсічі і боротьби з ворогом

3) До появи українського козацтва вели і такі глибинні причини, як інстинкт самозбереження народу, небажання частини еліти нації втратити велич княжої доби, незалежності,

5.Національно-визвольної революції середини ХУІІ ст. Навесні 1648 р. в Україні розпочалося народне повстання під проводом Богдана Хмельницького, яке стало подією переломного значення в історії українського народу.

Причинами повстання було:

Зростання та зміцнення феодального землеволодіння, посилення панщини закріпачення селян, утиски польською адміністрацією міщан та дрібної шляхти.

Продовжувався наступ католицтва на православ'я, українську культуру.

Однак підсумки боротьби у 1648—1649 pp. давали можливість почати будівництво української козацької держави У ході Визвольної війни було ліквідовано землеволодіння польських магнатів, шляхти і католицької Церкви

періодизація Української національної революції:

I етап (лютий 1648 р. — серпень 1657 р.) — період найбільшого піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби;

II етап (вересень 1657 р. — червень 1663 р.) — період громадянської війни, результатом якої став поділ України на два гетьманства;

III етап (липень 1663 р. — вересень 1676 р.) — період боротьби за об'єднання Української держави.

6. Основні події Національно-визвольної революції

1) Гетьман на початку квітня 1648 р. вирушив у Бахчисарай, де уклав угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм III про надання повстанцям допомоги. Щоб запевнити татар у серйозності своїх намірів, Хмельницький залишив заручником у хана свого сина Тимоша. Поїздка у Крим виявила неабиякі стратегічні здібності Хмельницького: він отримував союзника у боротьбі проти Польщі, а також забезпечував тил від раптових наскоків кримських татар.

5—6 травня 1648 р. відбувся розгром поляків під Жовтими Водами

М. Кривоносу — черкаський полковник — влаштувати засідку,під корсунем до якої і потрапило польське військо. Відбувся запеклий бій, який 16 травня закінчився повним розгромом шляхти.

Втративши Лівобережну Україну, Київ і Придніпров'я, польський уряд запропонував Б. Хмельницькому укласти перемир'я, на що гетьман дав згоду.

Результатом Пилявецької битви було звільнення Волині і Поділля, активізація селянського руху в Галичині. У лютому 1649 р. у Переяслав прибуло польське посольство, якому вдалося укласти перемир'я, погодившись визнати владу гетьмана на більшій частині українських земель. Б. Хмельницький, усвідомлюючи неможливість вести війну одночасно з поляками і татарами, змушений був піти на укладення у серпні 1649 р. Зборовського мирного договору. За цим договором під козацьке управління на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким переходили Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства, у яких заборонялося знаходитися польському війську Зборовський договір задовольняв вимоги багатьох козаків, проте ігнорував інтереси покозаченого селянства, яке мало повернутися під владу польської шляхти. Б. Хмельницький, готуючись до війни, провів загальну мобілізацію і рушив на захід. Вирішальна битва відбулася 18—30 червня 1651 р. під Берестечком Звільнившись з полону, Б. Хмельницький зібрав нову армію, яка зупинила польсько-литовські війська під Білою Церквою. За таких умов гетьман був змушений підписати у вересні 1651 р. невигідний для України Білоцерківський мирний договір.

Договір обмежував територію козацького управління тільки Київським воєводством озацький реєстр скорочувався з 40 до 20 тис. осіб гетьман зобов'язувався розірвати союз з Кримським ханством і позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами. Білоцерківська угода була значно важчою, ніж Зборовська, вона зводила нанівець автономію України.

У березні 1654 р. за твердженя «березневих статей»

Незважаючи на деякі обмеження суверенітету, «Березневі статті» надавали Україні широку автономію під протекторатом Росії