95.Особливості становлення та розвитку Азійсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (атес)

Організація Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) – з 1989 р. Австралія, Бруней-Дурасалам, В’єтнам 1998, Гонконг 1991, Індонезія, КНР 1991, Канада, Малайзія, Мексика 1993, Нова Зеландія, Папуа Нова Гвінея 1993, Перу 1998, Республіка Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань 1991, Філіппіни, Чилі 1994, Японія, РФ 1998. З 2011 р. – ЗВТ для розвинених країн, з 2020 – для всіх країн. Індія та Монголія - заявки

АТЕС є форумом держав регіону, має консультативний статус.

Органи: ділова консультативна рада, комітет з торгівлі та інвестицій, економічний та адміністративний комітети

Основна мета АТЕС:

• шляхом об'єднання країн у даному угрупованні стимулювати взаємне співробітництво в різноманітних сферах: на ринку товарів і капіталів, у сфері транспорту, енергетики й ін;

• утворення зони вільної торгівлі до 2020 р., а всі необхідні умови для цього повинні бути забезпечені промислово розвиненими країнами об'єднання до 2010 р.;

• співпраця із питань освоєння океану та забезпечення ресурсами;

• розвиток промисловості;

• удосконалення економічної співпраці;

• прискорення взаємних капіталовкладень;

• вивчення і розв’язання валютних проблем та удосконалення валютного ринку тощо.

Характеристика АТЕС:

• 2,7 млрд.осіб, майже 54% ВВП та понад 45% світової торгівлі (у 2009 р.)

• Різні концепції розвитку АТЕС: відкритий регіоналізм (лібералізація поширюється і на країни за межами АТЕС), мережевий (кожен з учасників сам обирає сфери співробітництва та швидкість інтеграції), міжфірмовий (співробітництво на міжфірмовому рівні, без розширення участі держави)

• Різний рівень економічного розвитку країн-учасниць;

• 3 його члени є членами НАФТА, а через участь Перу та Чилі посилюється інтеграція з країнами Південної Америки;

• Утворено ЗВТ CorUS – Республіка Корея та США.

Розвиток інтеграції в АТЕС

1. Створення САС – Східно-Азійського Союзу як субгрупи: Японія, АСЕАН, Тайвань, Південна Корея, Китай, Гонконг, Т.зв. АСЕАН +5 (відокремлюється американська частина, створюється конкурент ЄС та НАФТА-САФТА);

2. Створення зони економічного співробітництва Японського моря: Японія, РФ, Південна Корея та КНР;

3. Рух в напряму створення Східно-Азійської зони вільної торгівлі (ЕАФТА): країни АСЕАН, Японія, КНР, Південна Корея, т.зв.АСЕАН +3 (існує у вигляді форуму країн, присвяченого функціонуванню Азійської валютної одиниці, яка використовується в безготівкових розрахунках та для контролю взаємних коливань валют; денуклеаризації Корейського півострова; підтримки демократії в країнах, тощо)

96.Сучасні тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції

Становлення і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин зумовлені появою низки передумов як на національному, так і на міжнародному рівнях.

До передумов національного рівня варто віднести:

• підвищення рівня інтернаціоналізації розвитку виробничих сил окремої країни;

• зростання національного виробництва товарів, що перевищує внутрішні потреби;

• прискорення впровадження в економічний процес досягнень науково-технічного прогресу.

До передумов міжнародного рівня належать:

• нерівномірність розподілу факторів виробництва;

• усвідомленість нації в розвитку і удосконаленні економічних переваг і їх місця в формуванні міжнародних економічних відносин;

• створення розвинутої інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків.

Як складова частина світового господарства сучасні міжнародні економічні відносини являють собою систему відносин економічного взаємозв'язку і взаємозалежності національних господарств.

У цій своїй якості міжнародні економічні відносини відображають ринковий характер національних економік.

Об'єктами сучасних міжнародних економічних відносин є:

• товари в матеріальній формі (сировинні й продовольчі, готові вироби, продукція обробної промисловості, машинотехнічна продукція);

• послуги (міжнародні інжиніринг, консалтинг, аудит, лізинг, туризм, транспортування, розрахунки тощо);

• технології (патентні й безпатентні ліцензії, товарні знаки);

• капітал (прямі й портфельні закордонні інвестиції, міжнародний кредит);

• робоча сила.

Однією з особливостей сучасних міжнародних економічних відносин є інтернаціоналізація господарського життя. Вона має два рівні; мікрорівень і макрорівень.

На мікрорівні інтернаціоналізація являє собою процес залучення фірми до міжнародних операцій, якому притаманний переважно стадійний характер. Зазвичай видрізняють три основні етапи: 1) початковий; 2) локальної ринкової експансії, 3) транснаціональний. Для кожного етапу характерними є не лише специфіка завдань і значущість зарубіжної діяльності, а й відмінності в орієнтації вищого менеджменту.

На макрорівні інтернаціоналізація полягає в розширенні та поглибленні світогосподарських зв'язків за рахунок підвищення міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва.

На макрорівні суб'єктами сучасних міжнародних економічних відносин є національні уряди й інші державні органи (наприклад Центральний банк), а також міжнародні економічні організації. Головна мета перших — регулювання міжнародних економічних відносин країни за допомогою відповідної зовнішньоторговельної, науково-технічної, валютної, податкової, інвестиційної політики. Мета міжнародних організацій — розробити загальну для всіх учасників нормативно-правову базу здійснення міжнародних економічних відносин.