
- •1. Принципи моделювання соціально-економічних систем і процесів.
- •2. Сутність економіко-математичної моделі.
- •3. Необхідність використання математичного моделювання економічних процесів.
- •4. Етапи математичного моделювання
- •5. Сутність адекватності економіко-математичних моделей.
- •7. Способи перевірки адекватності економіко-математичних моделей.
- •8. Поняття адаптації та адаптивних систем.
- •9. Сутність оптимізаційних моделей. Приклади економічних задач математичного програмування.
- •10. Загальна постановка задачі лінійного програмування. Приклади економічних задач лінійного програмування.
- •11. Модель задачі лінійного програмування в розгорнутому і скороченому вигляді, а також в матричній і векторній формах.
- •12. Властивості розв’язків задачі лінійного програмування. Геометрична інтерпретація задач лінійного програмування.
- •13. Означення планів задачі лінійного програмування (допустимий, опорний, оптимальний).
- •14. Побудова опорного плану задачі лінійного програмування, перехід до іншого опорного плану.
- •16. Знаходженння розв’язку задачі лінійного програмування. Алгоритм симплексного методу.
- •17. Симплексний метод із штучним базисом. Ознака оптимальності плану із штучним базисом.
- •18. Двоїста задача. Правила побудови двоїстої задачі. Симетричні й несиметричні двоїсті задачі.
- •19. Економічний зміст двоїстої задачі й двоїстих оцінок.
- •20. Теореми двоїстості, їх економічна інтерпретація.
- •21. Застосування теорем двоїстості в розв’язуванні задач лінійного програмування.
- •22. Аналіз розв’язків лінійних економіко-математичних моделей. Оцінка рентабельності продукції. Доцільність введення нової продукції.
- •23. Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів.
- •26. Геометрична інтерпретація задачі цілочислового програмування.
- •27. Метод Гоморі.
- •28. Постановка задачі нелінійного програмування, математична модель. Геометрична інтерпретація.
- •29. Графічний метод розв’язування задач нелінійного програмування.
- •30. Метод множників Лагранжа. Теорема Лагранжа. Алгоритм розв’язування задачі на безумовний екстремум.
- •31. Поняття про опуклі функції. Геометрична інтерпретація задачі опуклого програмування на площині.
- •32. Сідлова точка та необхідні і достатні умови її існування. Теорема Куна-Таккера.
- •33.Квадратична функція та її властивості.
- •34.Постановка задачі квадратичного програмування та її математична модель.
- •35.Градієнтні методи розв’язання задач нелінійного програмування та їх класифікація.
- •36.Метод Франка-Вульфа. Алгоритм розв’язування задачі нелінійного програмування.
- •37. Математична постановка задачі динамічного програмування, її економічний зміст. Принцип оптимальності Беллмана.
- •38. Основні рекурентні співвідношення розв’язування задач динамічного програмування.
- •39. Методи розв’язування задач динамічного програмування. Основні кроки алгоритму розв’язування задачі динамічного програмування.
- •40. Основні поняття теорії ігор. Гра двох гравців з нульовою сумою, правила гри, ціна гри, пара оптимальних стратегій для двох осіб.
- •41. Платіжна матриця. Основна теорема теорії ігор. Принцип мінімаксу.
- •42. Гра в чистих стратегіях. Поняття сідлової точки і її знаходження.
- •43. Гра 2х2 в змішаних стратегіях. Алгоритм розв’язування задачі.
- •44. Зведення гри двох осіб до задачі лінійного програмування.
- •1. Принципи моделювання соціально-економічних систем і процесів.
- •2. Сутність економіко-математичної моделі.
31. Поняття про опуклі функції. Геометрична інтерпретація задачі опуклого програмування на площині.
Нехай
задано n-вимірний
лінійний простір Rn.
Функція
,
що задана на опуклій множині
,
називається опуклою,
якщо для будь-яких двох точок
та
з множини X
і будь-яких значень
виконується співвідношення:
.Якщо
нерівність строга і виконується для
,
то функція
називається строго опуклою. Опукле
програмування розглядає методи
розв’язування задач нелінійного
програмування, математичні моделі яких
містять опуклі або угнуті функції.Загальний
вигляд задачі опуклого програмування
такий:
,
,
;
,де
,
— угнуті функції.Аналогічний вигляд
має задача для опуклих функцій.
Точка локального максимуму (мінімуму) задачі опуклого програмування є одночасно її глобальним максимумом (мінімумом).
Отже, якщо визначено точку локального екстремуму задачі опуклого програмування, то це означає, що знайдено точку глобального максимуму (мінімуму).
У разі обмежень-нерівностей задачу опуклого програмування розв’язують, застосовуючи метод множників Лагранжа.
Використовуючи теорему Куна — Таккера, маємо необхідні та достатні умови існування оптимального плану задачі опуклого програмування.
32. Сідлова точка та необхідні і достатні умови її існування. Теорема Куна-Таккера.
Для
розроблення методів розв’язування
окремих типів задач нелінійного
програмування важливе значення має
поняття сідлової точки, а також визначення
необхідних і достатніх умов існування
сідлових точок функції Лагранжа
у
(n
+ m)-вимірному
просторі змінних
Точка
називається сідловою
точкою
функції Лагранжа
=
,
якщо для всіх
виконується співвідношення:
.
Для
диференційовних функцій
та
знайдемо необхідні умови існування
сідлової точки.
Маємо
необхідні умови сідлової точки:
для тих індексів j,
де
.
необхідна
умова має вигляд:
для тих індексів j,
де
.
то
необхідною умовою є:
,
— довільного знака.
Узагальнення
всіх випадків приводить до рівняння:
.
встановлюємо
необхідні умови для похідних по
функції Лагранжа в сідловій точці:
для тих індексів і,
де
,
для тих індексів і,
де
,
для тих індексів і,
де
має довільний знак.Отже, справджується
рівняння:
Сукупність
співвідношень даних становить необхідні
умови, які має задовольняти сідлова
точка
функції Лагранжа для точок, що належать
множині
.
При цьому
повинна мати частинні похідні по всіх
компонентах векторів
.
Теорема Куна—Таккера дає змогу встановити типи задач, для яких на множині допустимих розв'язків існує лише один глобальний екстремум зумовленого типу. Вона тісно пов'язана з необхідними та достатніми умовами існування сідлової точки
Розглянемо задачу нелінійного програмування, яку, не зменшуючи загальності, подамо у вигляді:maxF=ƒ(X), (1),qi(X)≤bi (i=1,m), (2)xj ≥0 (j=1,n) (3)
Теорема
Куна—Такера
Вектор X*
є
оптимальним розв'язком задачі (1)—(3)
тоді і тільки тоді, коли існує такий
вектор ٨*,
що при X*
≥ 0,
٨*≥
0 для всіх Х≥0,
٨≥0
точка (Х*,٨*)
є
сідловою точкою функції Лагранжа L(X,٨)=
ƒ(X)+
λi
(bi
- qi(X)),і
функція мети f(X)
для
всіх Х≥0
угнута,
а функції
qi(X
(i
= 1,m)
—опуклі.