48. Дидактика і методика: проблеми взаємозв’язку.

У практиці навчання різних предметів потрібно забезпечити принципову єдність у підході до дітей, у виборі форм і методів. Дидактика як загальна наука про зміст освіти, закономірності процесу навчання, ефективні методи і форми навчальної роботи визначає цю єдність. З другого боку, дидактика враховує дані методик окремих предметів, які формуються на конкретному досвіді навчання в школах, відображенні різних ситуацій процесу навчання. Чим активніше впливає теоретична дидактика на методи і форми організації навчального процесу, тим специфічнішою є методика викладання цього предмета.

Загальновживаними є дидактичні закономірності та принципи навчання. Типи, структура занять з різних предметів також мають певну схожість. Конкретні методи, засоби, форми і прийоми, які використовуються у викладанні різних предметів, є самими специфічними (не можна одними й тими методами викладати математику і літературу, хімію й історію). Навіть у викладанні одного й того самого предмета в старших і середніх класах спостерігаються досить ґрунтовні відмінності. Не можна не враховувати і важливості рівня індивідуальної майстерності вчителя.

Кожна методика предметного викладання має свою історію, свої досягнення і проблеми.

Методика ґрунтується на загальних положеннях дидактики і теорії виховання, оскільки дидактика і теорія виховання формулюють закономірності, принципи і правила навчання і виховання в цілому, а методика конкретизує ці положення стосовно предмета «іноземна мова». Важливими для методики є наступні поняття: знання, уміння і навички. Необхідно чітко розрізняти мовленнєві уміння (уміння монологічного мовлення, діалогічного мовлення, читання і писемного мовлення) і мовні навички (фонетичні, лексичні, граматичні, техніки читання і техніки письма).

49. Формування у майбутніх вчителів готовності до впровадження інноваційних технологій

48

50. Зміст підготовки майбутнього вчителя початкових класів.

У своїх роботах В.П. Андрущенко, С.В. Кульневич, Є.В. Бондаревська виділяють такі компоненти педагогічної підготовки, як: 1) формування діалектико-матеріалістичного світогляду, моральної вихованості, соціальної активності; 2) загальна педагогічна і психологічна підготовка, що включає знання закономірностей виховного процесу, цілей, методів, засобів і організаційних форм навчання та виховання, глибоке розуміння учнів і виховуючого середовища, здатність здійснювати комплексний підхід до виховання, оволодіння педагогічними вміннями, зокрема вміннями проектувати й аналізувати результати своєї педагогічної діяльності, професійно оцінювати застосовувані засоби і знаходити їх оптимальні поєднання; 3) спеціальна підготовка, тобто підготовка до навчально-виховної роботи з предмета; 4) підготовка до роботи класного керівника, до роботи з дитячими громадськими організаціями; 5) формування вмінь та навичок суспільно-політичної і культосвітньої роботи серед населення; 6) підготовка до здійснення елементів наукового дослідження у процесі педагогічної діяльності, до пошуку найбільш ефективних способів навчання і виховання на основі впровадження в навчально-виховний процес досягнень передового досвіду і педагогічної науки [3: 84]. В основі виділення представлених компонентів, як видно, лежать різні види підготовки.

Зміст професійної підготовки студентів пов'язаний не тільки із систематизацією й узагальненням раніше засвоєного матеріалу з полікультурної взаємодії, а також з пошуком нестандартних рішень проблеми, теоретичною розробкою і створенням власного творчого продукту з наступним публічним захистом.

Наступною складовою професійної підготовки є уміння (обов'язковий елемент, так званий у педагогіці інструментарій діяльності, за допомогою якого відбуваються дії)

Крім того, професійна підготовка студентів сприяє розвитку вмінь набуття інформації і швидкого орієнтування в її великому потоці, а також умінь виділяти найбільш цінне, умінь порівнювати, зіставляти отримані знання, тобто вмінь, що сприяють одержанню продукту взаємодії.

Професійна підготовка студентів дозволяє, крім названих вище дій, також виділити уміння реалізувати на практиці отримані теоретичні знання, вміння їх комбінувати, використовувати комплексно, систематизувати й узагальнювати раніше засвоєні способи дії, вміння здобувати навички і досвід самостійного рішення проблем, що виникають у полікультурній взаємодії.

Продуктивно-творча професійна підготовка студентів пов’язана з уміннями розробляти і конструювати творчі ідеї; вміннями вибирати з них найбільш значущі; вміннями реалізовувати елементи творчості у взаємодії з наступною самооцінкою.

Завершується професійна підготовка, як і будь-яка інша діяльність, результатом. За її результатами ми можемо перевірити правильність та ефективність поставленої мети саме в результаті узгодження мети, мотивів, предметних дій, операцій, здібностей і можливостей особистості.

Продуктом і результатом дієво-практичної професійної підготовки студентів є досвід самостійного використання теоретичних знань на практиці, використання у своїй роботі елементів дослідницької і творчої діяльності, навички позитивного спілкування і взаємодії з колегами по роботі і викладачами.

Важливою у цьому напрямі є організація творчих практичних робіт з індивідуальних карток, тематичного тестування, індивідуальних бесід студентів з викладачем.

Продуктивно-творча підготовка студентів є пріоритетною у навчальному процесі, тому що саме на цьому етапі відбувається практична реалізація проектів створення власних творчих продуктів.

При цьому необхідним є проведення презентацій, заліків, на яких студенти представляють свої творчі доробки та проекти, доводять актуальність обраної ними теми дослідження, діляться своїми висновками і зауваженнями з проведеної роботи, підводять підсумки досягнення поставлених цілей, аналізують причини можливих невдач у полікультурній взаємодії.

Як уже відзначалося вище, відповідно до специфіки продуктивного підходу, результат кожного виду професійної підготовки студентів фіксується в характеристиці, яку складають спільно викладач зі студентом. Характеристика заноситься в індивідуальний план навчання студента, і за її змістом робиться висновок про отриманий результат (продукті) діяльності студента.