41. Методика вивчення української народної педагогіки

Характерно, що у тих народів, які вберегли себе від руйнувань морально-духовних засад свого буття, в яких залишається міцним і надійним стрижень віри в Бога, національні традиції виховання, надбання народної педагогіки не перейшли в стадію історичних пам'яток. Там здійснюються нормальні процеси духовного і соціально-економічного розвитку суспільства. Психологи, педагоги, філософи часто розмірковують про сутність щастя, критерії означення умов життя щасливої людини. Нерідко поняття "щастя" в сучасному світі високих виробничих та інформаційних технологій пов'язують з матеріальним достатком (розкішний дім, дорогий автомобіль, вишуканий одяг, побутова техніка та ін.) і доступом до всіляких розваг. Але чи можна назвати тих людей, які все це мають, насправді щасливими? Вони не мають розкішних помешкань, автомобілів, модерної побутової техніки (електроплит, телевізорів, комп'ютерів, мобільних телефонів) та навіть одягу. Але чи можна назвати їх нещасними? Як зазначають дослідники, вони по-своєму щасливі: живуть у злагоді з природою, у кожного такого племені або етнічної групи є своя "конституція" — система правил і норм поведінки, які ґрунтуються на традиційних, усталених, звичаєвих принципах, чітка система виховання дітей. Вони щасливі ще й тому, що вільні, розуміючи волю, як пізнану необхідність. У них на основі віковічних надбань народної педагогіки чітко регулюються стосунки між особами протилежної статі без дискотек, нічних клубів, сексшопів та інших найновіших "досягнень" цивілізованого світу. Такі люди не стали рабами надбань науково-технічного прогресу і соціально-економічних утворень, як це має місце у громадян багатьох розвинених країн.

Кожен народ повинен мати міцний фундамент морально-духовних цінностей, стрижнем якого має бути своєрідна генетична пам'ять народної педагогіки. Де ж зафіксовані ці надбання народної педагогіки? У далеку давнину, коли не було писемності, вони передавалися з вуст в уста від старших до молодших поколінь. І лише пізніше цей досвід був зафіксований у писемних пам'ятках. Надбання народної педагогіки зберігаються в народних легендах і баладах, піснях, казках і оповіданнях, прислів'ях і приказках, звичаєвих обрядах, скоромовках і загадках, народних танцях та гуляннях, іграх і забавах, народних святах і вжитковому мистецтві.

Кожен народ упродовж багатьох тисячоліть творить свою народну педагогіку, яка ґрунтується на філософії життя людини взагалі та філософії життєдіяльності певного етносу. Народна педагогіка — це багатотомна біблія накопичених тисячоліттями знань, умінь і навичок про виховання людини. Вона є наймудрішою книгою, тому що, по-перше, створювалася впродовж усього життя людства, викристалізовувалася, перевірялася досвідом мільйонів поколінь, постійно збагачувалася, а по-друге, знання про виховання ретельно враховували і враховують особливості життєдіяльності людей певної національності, етнічної групи, особливості історичної епохи і навіть географічні, природні умови життя людей.

Народна педагогіка — багатющий скарб усієї людської спільноти, що населяє планету Земля. Цей скарб цінний ще й тим, що в ньому окрім загальнолюдських морально-духовних цінностей діамантами вирізняються духовні скарби тієї чи іншої етнічної групи.