- •1. Система вищої освіти в україні
- •2. Зміст освіти у вищій школі.
- •3. Навчальні плани, навчальні програми і підручники.
- •4. Форми організації навчання у вищій школі
- •5. Лекції, методика їх проведення
- •6. Семінарське заняття, методика його проведення
- •7. Лабораторне заняття, особливості його проведення.
- •8. Самостійна навчальна робота студентів.
- •9. Науково-дослідна робота студентів
- •10. Педагогічна практика, її зміст і організація
- •11. Науково-методична робота у педагогічних навчальних закладах
- •12. Структура навчального процесу у внз
- •13. Принципи дидактики вищої школи.
- •14. Використання сучасних технологій у внз.
- •15. Використання сучасних інформаційних технологій у вивченні пед.. Дисциплін.
- •16. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Методи контролю.
- •17. Модульно-рейтингова система навчання і оцінка знань.
- •18. Наукова організація праці викладача і психологічна готовність до професійної діяльності.
- •19. Основні напрями виховання студенської молоді.
- •21. Методи навчання у внз.
- •22. Методика викладання загальних основ педагогіки.
- •23. Сучасні підходи до викладання дидактики у внз.
- •24. Цілепокладання у педагогічному процесі.
- •25. Методичні особливості вивчення теми «Зміст освіти.»
- •26. Особливості засвоєння теми «Методи і засоби навчання»
- •27. Специфіка вивчення і методичні рекомендації до теми «Форми навчання»
- •28. Методика вивчення теми «Урок у контексті особистісно зорієнтованого навчання»
- •29. Логічні основи вивчення процесу навчання.
- •30. Методичні особливості вивчення закономірностей, принципів, правил навчання.
- •31. Дидактичний менеджмент: сутність, перспективи розвитку.
- •32. Диференційоване і розвивальне навчання у початковій школі: основні засади і методологія.
- •34. Педагогічний моніторинг та кваліметрія.
- •35. Педагогічні інновації: методичні основи
- •36. Методичні особливості вивчення теорії виховання.
- •38. Методи виховання у контексті сучасності.
- •39. Особливості вивчення школознавства
- •40. Методичні основи вивчення курсу «Історія педагогіки»
- •41. Методика вивчення української народної педагогіки
- •42. Особливості викладання курсу «Пед. Логіка»
- •43. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті кмсонп.
- •44. Профілактика неуспішності студентів із пед.. Дисциплін.
- •45. Сучасні проблеми дидактики вищої школи.
- •46. Індивідуальний навчальний план студента.
- •47. Перспективи розвитку інноваційних пед.. Технологій.
- •48. Дидактика і методика: проблеми взаємозв’язку.
- •49. Формування у майбутніх вчителів готовності до впровадження інноваційних технологій
- •50. Зміст підготовки майбутнього вчителя початкових класів.
- •51. Професійна компетентність викладача вищої школи.
- •53. Професійна компетентність учителя поч.. Кл.
- •54. Використання інтерактивних технологій при викладанні пед.. Дисциплін.
- •55. Моніторинг освітньої підготовки майбутніх вчителів поч.. Кл.
- •56. Організація самостійної роботи студентів.
19. Основні напрями виховання студенської молоді.
Основний зміст виховання має базуватися, передусім, на національних засадах.
Програма виховання містить такі змістові компоненти:
—формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
—забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
—формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
—прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
—виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею світоглядної позиції;
—утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;
—формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;
—забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров´я;
—виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
—формування глибокого усвідомлення взаємозв´язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
—забезпечення високої художньо-естетичної освіченості й вихованості особистості;
—формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
—розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх реалізації;
—формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя в умовах ринкових відносин".
Основною формою діяльності, яка забезпечує виховання особистості студента, становлення його професіоналізму, є різні види навчальних занять. Тут відбувається виховний вплив на свідомість і волю студентів, з одного боку, через зміст навчального матеріалу, з іншого — через організацію студентів на навчальну працю і передусім через морально-духовний потенціал викладача.
Організовуючи навчальну діяльність, педагог має внутрішньо проектувати її на процес формування особистості з погляду завдань всебічного, гармонійного виховання: якою мірою навчальний матеріал сприятиме формуванню наукового світогляду студентів; яким чином спеціально організована пізнавальна діяльність студентів впливатиме на їх інтелектуальний розвиток, чи допоможе вона оволодінню методами самостійної пізнавальної праці; як виучуваний навчальний матеріал сприятиме становленню професіоналізму майбутнього фахівця; як впливатиме зміст навчального матеріалу на формування почуттів, переконань, естетичних смаків, морально-духовних цінностей та ін.
Висока культура мислення, спілкування, мовлення, поведінки, зовнішності, жести, міміка, темп і ритм роботи, володіння основами психотехніки, морально-духовні цінності, інтелігентність та багато іншого — це той духовний капітал педагога, який є живильним джерелом виховання студентів. І якщо колишній студент, зустрічаючись через багато років з педагогом, пригадує студентські роки і каже: "Я щиро дякую, що ви як педагог були в моєму житті, допомогли моєму становленню як людини," — це і є свідченням виховного впливу педагога на особистість. Хоча при цьому вихованець може й не пригадати нічого зі змісту навчального матеріалу тієї дисципліни, яку викладав педагог.
Значне місце в системі формування всебічно розвиненої особистості студента мають займати позааудиторні форми виховання: діяльність наукових гуртків, творчих студій, конференцій, дискусійних клубів, зустрічі з письменниками, художниками, акторами; екскурсії, походи та ін. Усі студенти на добровільних засадах мають бути охоплені різними формами і видами діяльності поза межами суто навчальної роботи, виходячи із необхідності задоволення їхніх індивідуальних потреб, які є джерелом формування мотивів діяльності особистості.
У вищих навчальних закладах мають створюватися оптимальні умови для задоволення різноманітних суспільно позитивних і корисних потреб молодої людини. Якщо цього не робити, то вона задовольняє їх за межами прийнятної культури, вдаючись до сурогатів, аморальних засобів.
Завдання викладача ВНЗ як виховника полягає в розкритті перед студентом широкого спектра варіантів у прийнятті рішень, поведінці; у допомозі зорієнтуватися, який вибір є найкращим, найбільш доцільним, яка лінія поведінки відповідає суспільним нормам. А приймати рішення студент має самостійно, хоч виховник і не повинен приховувати свого ставлення до оцінки цього рішення.
20.Робота куратора академгруп.
Куратор призначається адміністрацією академії на підставі подання декана факультету для роботи з академічними групами І-ІV курсів. На посаду куратора академічної групи призначається досвідчений педагог. Враховується також профіль підготовки фахівців та специфіка діяльності факультету. Строк перебування на посаді куратора - один навчальний рік (згідно з наказом ректора). Термін дії наказу щодо призначення на посаду може щорічно продовжуватись.
Обов'язковими умовами призначення на посаду є: стаж викладацької роботи у вищому закладі освіти (не менше ніж два роки, з них у академії - не менше одного року); обов'язкове викладання одного з лекційних курсів чи проведення семінарсько-практичних занять в академічній групі.
Куратор, як правило, працює із конкретною академічною групою протягом трьох-п'яти років. Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі Статуту академії. Зміст його діяльності визначається такими основними документами: Законом України "Про освіту", Державною
національною програмою "Освіта. Україна XXI сторіччя", "Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти", "Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті", відповідними інструктивно-методичними документами Міністерства освіти і науки України, а також положеннями, розробленими структурними ланками академії. Згідно зі своїм соціальним статусом та функціональними обов'язками куратор академічної групи у своїй діяльності реалізує конкретні виховні функції.
Результати діяльності куратора обговорюються систематично на засіданні кафедр, радах факультетів, ректоратів та вченій раді згідно з планом роботи академії.
Документація, яку веде куратор, визначається відповідно до основних нормативних документів щодо організації навчально-виховної роботи у вищих закладах освіти. Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний семестр, рік, згідно з перспективним та річним плануванням академії за формою, затвердженою вченою радою. Адміністративно куратор академічної групи підпорядкований заступнику декана з виховної роботи факультету та погоджує свою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами.
Організаційно-методична допомога кураторам надається організаційно-виховним відділом академії згідно з їх посадовими обов'язками та рівнем професійної компетентності. Методична підготовка куратора забезпечується різноманітними формами методичної роботи.
Функції куратора академічної групи: аналітична, організаторська, комунікативна та соціальна.