36. Методичні особливості вивчення теорії виховання.

Мета курсу: оволодіння студентами ґрунтовними знаннями теорії виховання вищої школи, професійними особливостями викладання дисциплін педагогічного спрямування та управління навчально-виховним процесом у освітніх закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації.

Фахівець освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за рік навчання здобуває спеціальні знання та уміння, призначені для виконання відповідних педагогічних функцій, пов’язаних з викладацькою діяльністю за напрямом підготовки 8.010102 Початкове навчання і готується до виконання наступних завдань:

• організація та проведення навчально-виховної роботи з педагогічного циклу дисциплін, а саме курсу «Теорія виховання» зі студентами ліцеїв, коледжів, вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації;

• формування вміння організації змістовної самостійної діяльності студентів;

• вивчення вікових та індивідуальних особливостей молоді і врахування їх в організації роботи;

• сприяння розвитку природжених задатків: рухових, лінгвістичних тощо;

• виготовлення наочних, дидактичних посібників та інших видів методичного забезпечення для різних аспектів роботи;

• аналіз передового педагогічного досвіду початкової освіти і творче впровадження його у свою роботу;

• узагальнення власного педагогічного досвіду та прогнозування щодо його застосування, корекції, поширення;

• вивчення психолого-педагогічної, методичної літератури та вдосконалення на її основі власного досвіду (професійного рівня) тощо.

Програма курсу: складається з лекційних, семінарських модулів та модулів самостійної роботи.

Форма контролю: диференційований залік.

38. Методи виховання у контексті сучасності.

Можна використати наступні методи і форми роботи: розповідь вчителя, бесіда, міні-дискусія, опитування, інтерв’ювання, анкетування учнів, інтер-активні технології (мозковий штурм, обговорення по групам), метод проектів; ігрові методики (ігри-мандрівки, козацькі забави, історичні подорожі у часі, змагання тощо), творчі завдання та роботи учнів (вікторини, складання ребусів, кросвордів, конкур-си малюнків, міні-оповідань, казок).

Вчителі, в основному, називають традиційні усталені форми і методи: розповіді, бесіди, свята, конкурси, змагання, зустрічі з односельцями, ветеранами ВВв, екскурсії, перегляд фільмів, участь в акціях, читання та обговорення книг з патріоти-чної тематики тощо. Серед сучасних форм і методів названі метод проектів, КТС, метод ситуацій, відвідування і перегляд худо-жніх виставок, музеїв, диспути, ігрові методики, участь в акціях (добродійних, екологічних) тощо. Але, нажаль, ці вибори часто поодинокі і названі не всіма вчителями.

Однак, в сучасних умовах, коли реалізується гуманістичний та особистісно-орієнтований підходи у вихованні не можна не враховувати участі самого вихованця в цьому процесі. В су-часній школі поняття «метод виховання» має означати спосіб спільної діяльності, спільний шлях партнерства, співробітництва між вихователем і вихованцем, досягнення бажаної мети вихованнВикористання сучасних форм і методів патріотичного виховання, зокрема, «Методу проектів» дозволило значно розширити

формування когнітивного компоненту учнів: знань про свій родовід, усвідомлення себе членом сім’ї, родини, учнем, жителем міста (села); знань про мову, традицію, культуру українського на-роду, свій етнос; значно вплинуло на формування емоційно-ціннісного компоненту — любові до батьків, своєї родини, відчуття гордості за свій рід; терпиме ставлення до представників інших

національностей, шанобливе ставлення до їх релігій, культури, традицій; сприяла формуванню діяльнісно-поведінкового компоненту — участь у громадській діяльності з метою зробити свій

внесок у розвиток рідного краю, оволодіння рідною мовою; ініціативність, активність, участь у традиційних та сучасних святах.