90. Церква в незалежній Україні.

Із моменту проголошення в Україні незалежності активізувалося релігійне життя суспільства. Навесні 1991 р. Верховною Радою України був ухвалений закон про свободу совісті та релігійних об'єднань, який заборонив державі втручатися у справи церкви, а церкві — у державні справи.

Сучасна релігійна ситуація в Україні характеризується розколом православ'я. 1990 р. після обрання патріарха Мстислава (Скрипника) була відновлена УАПЦ. У Харкові, Києві та інших містах відновилися її храми. Московський патріархат надав внутрішню автономію Українській православній церкві (УПЦ), але зберіг за собою право призначати вищих духовних осіб в Україні. Спроби президента Л. Кравчука та київського митрополита Філарета (Денисенка) домогтися від Московського патріархату повної незалежності УПЦ не вдалися. Тому частини УПЦ і УАПЦ за підтримки української влади виділились, утворивши Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП), яка й досі є ніким не визнаною. Таким чином, православ'я в Україні розкололось на три ворогуючі між собою конфесії, що надзвичайно ускладнює релігійну ситуацію в Україні. Між ними точиться гостра боротьба за нерухомість (храми) і паству, що неодноразово призводило до суперечок їх прибічників.

1989 р. відновилася діяльність греко-католицької церкви (УГКЦ). Вона має великий вплив у Західній Україні. Її резиденцією став Собор Святого Юра у Львові. Вона також неодноразово вступала у суперечки із православними конфесіями з приводу володіння храмами. Крім християнських конфесій, в Україні діють іудейські та мусульманські релігійні общини, буддисти та багато інших сект.

91. Проблеми охорони природи в сучасному українському суспільстві.

Охорона природи до недавнього часу була справою окремих осіб і суспільств, а екологія спочатку не мала до охорони природи ніякого відношення. Цим ім’ям Ернст Геккель в 1866 р. в монографії “Загальна морфологія” охрестив науку про взаємозв’язки тварин і рослин, що мешкають на певній території, їх відносинах між собою і до умов проживання.

Хто що або кого їсть, як пристосовується до сезонних змін клімату - основні питання первинної екології. Цю дисципліну вивчали на біологічних факультетах університетів, але за винятком вузького круга фахівців про неї ніхто нічого не знав. Перегорніть газети і науково-популярні журнали, що виходили у нас до 1970 р., і ви ніде не зустрінете слова “екологія”.

А зараз воно у всіх на слуху. Екологію викладають майже у всіх вищих учбових закладах країни, видаються спеціальні екологічні газети і журнали, по екології захищають численні дисертації.

Така різка зміна впродовж 30 років відбулася через дві взаємозв’язані обставини, характерні для другої половини століття: зростання населення Землі і науково-технічної революції.

Швидке зростання населення Землі отримало назву демографічного вибуху. Про це явище важко судити по Росії, де населення починаючи з 1993 р. почало убувати, і навіть по Західній Європі, де воно росте дуже поволі, але його добре ілюструють дані демографічної статистики Китаю, країн Африки, Латинської Америки, півдня Азії, де населення росте гігантськими темпами.

На початку століття на Землі жили 1,5 млрд чоловік. У 1950 р., не дивлячись на втрати в двох світових війнах, чисельність населення зросла до 2,5 млрд, а потім стала щорічно збільшуватися на 70-100 млн. чоловік. У 1993 р. чисельність населення Землі досягла 5,5 млрд чоловік, тобто подвоїлася в порівнянні з 1950 р., а в 2000 р. перевищить 6 млрд.

Не зупиняючись на причинах демографічного вибуху, відзначимо, що він супроводжувався вилученням у природи величезних територій під житлові будинки і суспільні установи, автомобільні і залізні дороги, аеропорти і пристані, посіви і пасовища. Сотнями квадратних кілометрів вирубувалися тропічні ліси. Під копитами численних стад степу і прерії перетворювалися на пустелі.

Одночасно з демографічним вибухом відбулася і науково-технічна революція. Людина освоїла ядерну енергію, ракетну техніку і вийшов в Космос. Він винайшов комп’ютер, створив електронну техніку і промисловість синтетичних матеріалів.