- •.Шлях в історію та формування історичного мислення громадянина-патріота України.
- •2. Періодизація історії України.
- •3. Слов’янські союзи племен в VII-IX ст. Утворення єдиної Давньоруської держави з центром у Києві.
- •5. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічні відносини в Київській Русі.
- •6. Прийняття християнства. Культура Київської Русі.
- •7. Зовнішня політика Київської Русі. Київська Русь в контексті світової цивілізації.
- •8. Причини, передумови та наслідки розпаду Київської Русі.
- •9. Монголо-Татарська навала на південно-західну Русь. Ординське Іго.
- •11. Державотворча діяльність Данила Галицького.
- •12. Місце Гальцько-Волинської Держави в історії України.
- •13. Україна в складі Литви та Польщі: Кревська Унія.
- •14. Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки для українських земель.
- •15. Причини та передумови виникнення козацтва.
- •16. Запоріжська січ, як історичний феномен.
- •17. Реєстрове козацтво та його значення.
- •18. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI- першої половини XVII ст.
- •19. Передумови, причини і характер національно-визвольної війни під керівництвом б. Хмельницького.
- •20. Постать Богдана Хмельницького в історичній науці.
- •21. Воєнні дії між Україною і Польщею в 1648-1651 рр.
- •22. Зборівський та Білоцерківський мирні договори.
- •23.Організація української державності. Соціально-економічні відносини в Козацькій державі.
- •24. Переяславська угода та її роль і значення в історії України.
- •25. Внутрішня і зовнішня політика і. Виговського.
- •26. Гетьманування ю. Хмельницького.
- •27. Гетьманування п. Тетері.
- •28. Гетьманування і. Брюховецького.
- •29. Боротьба п. Дорошенка за відновлення єдності Козацької держави.
- •30. Гетьман і. Мазепа – політичні цілі та результати його діяльності.
- •31. Конституція Пилипа Орлика.
- •32. Українські гетьмани : і. Скоропадський, к. Розумовський та їх вклад в українотворення.
- •33.Перша і Друга Малоросійські колегії.
- •34. Знищення Катериною іі української автономії.
- •35. Селянські повстання в Правобережній Україні у другій половині хvііі ст.
- •37. Адміністративно-територіальний устрій українських земель в складі Російської та Австро-Угорської імперії.
- •38. Зростання національної свідомості в Західній Україні у і пол. Хіх ст. «Руська Трійця».
- •39. Революційні події 1848-1849 рр. У Західній Україні.
- •40. Кирило –Мифодіївське братство : програмні документи і діяльність.
- •41. Реформи Олександра іі в Російській імперії.
- •42. Політичний та культурницький рух в Наддніпрянській Україні (громади, українофіли, народники, соціал-демократичні гуртки).
- •43. Поява перших українських політичних партій в Наддніпрянській Україні.
- •44. Національно-визвольний рух в Галичині та його напрямки (москвофіли, народовці, соціал-демократи).
- •45. Поява перших українських політичних партій в Західній Україні.
- •46.Революційні події в 1905-1907 рр. В Україні та їх вплив на розвиток українського народного руху.
- •47. Перша світова війна та її наслідки для українського народу.
- •48. Утворення та діяльність Української Центральної Ради.
- •49. Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •50. Дирикторія унр та її діяльність.
- •51. Історична доля західноукраїнської народної республіки.
- •52. Україна у 1920 р. Остатичне встановлення радянської влади в Наддніпрянській Україні.
- •53. Входження Радянської України до складу срср
- •54. «Нова економічна політика» та її основні напрямки.
- •55. Політика «українізації» та її наслідки
- •56. Індустріалізація в Україні в кінці 20-30-х років хх ст.
- •57. Сталінська колективізація – розкуркулення, репресії, депортації.
- •58. Голодомор 1932-1933 рр. В Україні: причини і наслідки.
- •59. Західна Україна у міжвоєнний період. Організація українських націоналістів.
- •60. Радянсько-німецькі договори 1939р.
- •61. Україна в планах гітлерівської Німеччини.
- •62. Німецький окупаційний режим в Україна.
- •63. Рух Опору в Україна (комуністична і націоналістична течія).
- •64. Воєнні події на Україна 1943-1944 рр. Кінець німецької окупації та її наслідки.
- •65. Відбудова народного господарства після війни.
- •66. Голод 1946-1947 рр. В україні
- •67. Радянізація Західноукоаїнськиї областей.
- •68. Діяльність урср на міжнародній арені після Другої світової війни.
- •69. Лібералізація суспільно-політичного життя в 50 х рр.. Хх ст. Хрущовська «відлига».
- •70. Наростання застійних явищ в економіці урср та їх соціальні наслідки.
- •71. Дисидентський рух в Україні.
- •72. Соціально-економічний розвиток урср в умовах кризи тоталітарного системи.
- •73. Спроба демократизації суспільно-політичного життя в період «перебудови». Зародження багатопартійності.
- •74. «Перебудова» м.С. Горбачова і Україна.
- •75. Декларація про державний суверенітет України.
- •76. Дкнс і Україна. Проголошення незалежності України.
- •77. Формування і функціонування вищих органів деравної влади України в нових історичних умовах.
- •78. Політичні структури суспільства в незалежній Україні.
- •79. Основні напрями зовнішньої політики сучасної України.
- •80. Прийняття Конституції України в 1996 р. Спроби конституційної реформи.
- •81. Соціально-економічний розвиток України за роки незалежності.
- •82. Походження української символіки: герб і прапор. Український гімн.
- •83. Шлях українських реформ: хід та наслідки.
- •84. Державницька діяльність Президента України л.Кучми.
- •85. Помаранчева революція 2004 р. Президентство в.Ющенка.
- •86. Політична криза в Україні та шляхи її подолання.
- •87. Наука і культура в сучасній україні.
- •88. Демографічні і етносоціальні зміни в Україні за роки незалежності.
- •89. Торгово-економічні зв’язки України в 90-х рр. Хх – на початку ххі ст.
- •90. Церква в незалежній Україні.
- •91. Проблеми охорони природи в сучасному українському суспільстві.
- •92. Національна ідея в розбудові незалежної держави.
35. Селянські повстання в Правобережній Україні у другій половині хvііі ст.
Дуже тяжким було становище Правобережної України. У XVIII ст. правобережні міста втратили магдебурзьке право, король і магнати втручалися в життя городян, поступово ліквідовуючи міське самоврядування. На середину XVIII ст. право на самоврядування мали тільки Львів і Кам'янець-Подільський.
Посилилися утиски православних священиків, а православні вірні жорстоко переслідувалися. На землях Речі Посполитої влаштовувалися погроми протестантів і православних, постійно відбувалися процеси проти «єретиків». Звинувачених у єресі нещадно катували, виривали язика, здирали шкіру, четвертували, спалювали на вогнищі.
Становище українського населення погіршувалося через феодальну анархію, країна потерпала від свавілля магнатів, які вважали себе незалежними, а іноді навіть і вищими від короля.
Посилення феодального гніту викликало нову хвилю народних бунтів. Протягом XVIII ст. вони охопили все Правобережжя. Основною рушійною силою цих повстань стало селянство, яке активно підтримали козаки й городяни.
Виступи селян на Правобережжі й у Галичині тривали, а 1750 року перетворилися на могутнє антифеодальне повстання. На допомогу селянським загонам прийшли гайдамаки, очолювані М. Сухим, П. Тараном, О. Письменним, Ляхом, М. Теслею. Повстанці вбивали феодалів і ксьондзів, палили й руйнували замки, костьоли, знищували боргові документи й архіви. Загони повстанців узяли Умань, Вінницю, Чигирин, Корсунь і Фастів.
Боротьба зі шляхтою тривала з весни до зими 1750 року. На допомогу польському урядові знову прийшли російські війська. Повстання було придушене. Польські пани люто розправилися з учасниками народних повстань.
Проте це не змогло припинити гайдамацького руху. У 50-60-ті pp. XVIII ст. гайдамацькі виступи охопили майже всю Україну, що перебувала під владою Польщі.
37. Адміністративно-територіальний устрій українських земель в складі Російської та Австро-Угорської імперії.
Нова геополітична ситуація, яка склалася в Центральній та Східній Європі на кінець XVIII — початок XIX ст., спричинила великі геополітичні зміни і соціальні перетворення в Україні. Після другого (1793 р.) і третього (1795 р.) поділу перестала існувати Річ Посполита, до складу якої входили значні території українських земель. На кінець XVIII ст. було ліквідовано Кримське ханство, що несло великі страждання і спустошення українському народові протягом чотирьох з половиною століть свого існування. Унаслідок цих змін виникли абсолютно нові геополітичні утворення на карті Європи. Галичина, Закарпаття, а згодом і Буковина ввійшли до складу Австрійської імперії, а всі інші українські землі разом з інтегрованою Гетьманщиною та Слобожанщиною — до російської держави. Таким чином, переважна більшість українських земель від Збруча на заході до Дінця на сході опинилися під владою імперії Романових.
Сталися значні зміни і в адміністративно-територіальному устрої України, яка входила до Росії, започатковані указом Павла І від 12 грудня в 1796 р. "Про новий поділ держави на губернії і намісництва". Деякі зміни відбулися на початку XIX ст. Зокрема, було утворено дев'ять губерній (Чернігівську, Полтавську, Харківську, Київську, Херсонську, Таврійську, Волинську, Подільську, Катеринославську), які за системою управління наслідували російські. Державну владу в них здійснювали губернатори котрих призначав і звільняв цар.
У жодній країні Європи правителі не мали такої необмеженої влади, як царі-імператори. Ніде бюрократія не була такою деспотичною, а поліція такою жорсткою, а народ таким безправним, як у Росії. На українських землях царат проводив колоніальну політику ще сильніше, ніж за часів Петра І і Катерини II.
Передусім царський уряд намагався знищити сліди давньої автономії. Скасування Магдебурзького права в 1831 р. та Литовського статуту в 1840 р. поклало край неросійському судочинству, а також міському самоуправлінню. Практично перестали вживати назву Україна, замінюючи її принизливою — Малоросія.
Підсумовуючи розгляд цього питання, варто звернути увагу на те, що після згаданих політичних змін, коли більшість українських земель опинилося в одній державі, відкрилися деякі макроекономічні перспективи, зокрема, тенденції економічної інтеграції українських земель і зростання міжнародної торгівлі через причорноморські порти. Позитивним наслідком геополітичних змін було і те, що українці різних регіонів згодом після "революції національної свідомості", могли зробити свій вагомий внесок у розвиток національного відродження.