.Шлях в історію та формування історичного мислення громадянина-патріота України.

Україна вступає в це суспільство молодою демократичною європейською державою, яка тривалий час не мала власної державності і випробувала на собі тягар тоталітарного режиму, через що вкрай актуальною для неї стає проблема розвитку національної свідомості її громадян. Особливу роль в цьому відіграє історична освіта.

Саме вона, особливо в перехідні періоди, стає стрижнем консолідації політичної нації, важливим фактором стабільності, єдності, утвердження національної державності.

Комплексним показником рівня розвитку історичної свідомості вважається історичне мислення громадян – їх загальна здатність пізнавати минуле, що базується на знаннях, досвіді, здібностях, набутих завдяки навчанню. Такими мисленнями є: хронологічне – передбачає орієнтування в історичному часі; просторове – передбачає вміння орієнтування в історичному просторі; інформаційне – передбачає вміння працювати з джерелами історичної інформації, інтерпретувати зміст джерел, виявляти різні точки зору, критично

аналізувати; логічне – передбачає вміння визначати та застосовувати теоретичні поняття, положення, концепції для аналізу й пояснень історичних фактів, явищ, процесів; аксіологічне – передбачає вміння формулювати оцінки і версії історичних подій відповідно загальнолюдських цінностей певного часу та певної групи людей.

Оскільки історична освіта за своєю сутністю є процесом зовнішнього впливу на становлення історичної свідомості громадянина-патріота України, її головними завданнями є: сприяння посиленню мотивації, передусім інтересу до вивчення історії; відбір змісту історичної освіти, необхідного для засвоєння ; організація навчальної взаємодії, у такий спосіб, щоб забезпечити: розвиток їх здібностей, передусім мислення; засвоєння базових знань з історії; виховання свідомого громадянина і патріота України, людини, яка шанує загальнолюдські і національні цінності; сприяння розвитку навичок організації, контролю і оцінки пізнавальної діяльності у галузі історії.

2. Періодизація історії України.

Історія України бере свій початок від появи перших людей на її території. Науково доведено, що первісні люди з’явилися на українських землях приблизно 1 млн. рр. тому — найдавніше їх поселення знайдено біля с. Королеве в Закарпатті.

Із появою перших людей в історії України починається первісна доба, яка характеризується наявністю колективної власності, коллективного виробництва та споживання.

У розвитку первісного суспільства виділяють такі періоди: кам’яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), бронзовий і ранній залізний віки. Ця періодизація створена, виходячи із домінуючої ролі того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці.

Палеоліт (стародавній кам’яний вік). 1 млн. p. — X тис. до н.е.

В Україні відомо понад 1 тис. поселень палеоліту.

На зміну першій формі існування людського суспільства — первісному стаду — прийшла родова община, відбулася племінна організація суспільства. Родинні зв’язки велися по материнській лінії (матріархат).

Мезоліт (середній кам’яний вік). IX тис. — УІІ тис. до н.е.

Мезолітичні пам’ятки знаходяться по всій території України.

Відбулося танення льодовика і становлення сучасних природно-кліматичних умов. Винайдено лук і стріли, гарпуни, голки, кам’яні сокири, гачки. Зроблено перші спроби приручити диких тварин — собаку, бика, свиню. Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство, починає розвиватися тваринництво й рослинництво.

Неоліт (новий кам’яний вік). VI тис. — IV тис. до н.е.

Відбувся перехід від привласненого до відтворювального, продуктивного господарювання — землеробства і скотарства. Цей процес отримав назву “неолітичної революції”. Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, свердління.

З’явилися перші штучні матеріали, створені людиною, — обпалена глина (кераміка) та тканина. Виникають прядіння і ткацтво, з’явився ткацький станок.

Енеоліт (мідно-кам’яний вік). IV тис. — III тис. до н.е.

У IV тис. до н.е. люди освоїли перший метал — мідь. Відбувався подальший розвиток відтворювальнюго господарства. Намітився перехід від мотичного до орного землеробства.

Наймогутнішою культурою епохи енеоліту була Трипільська культура, яка існувала з IV тис. до III тис. до н.е.Трипільці були одним із най-цивілізованіших етносів неолітичної доби.

Бронзовий вік. II ТИС. — І тис. до н.е.

Бронза — перший метал, штучно створений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці.

В епоху бронзи відбувся перший суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства.

Залізний вік. Від І тис. до н.е.

Використання заліза привело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожитковий мінімум.