- •Екзаменаційний білет № 20
- •20.1Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.
- •20.2Поняття та види установчих документів господарських товариств.
- •Правове регулювання комерційної концесії в Україні, поняття та ознаки.
- •20.4Роль держави в діяльності суб'єктів господарювання.
- •Поняття і правове становище об’єднань підприємств.
- •Майно у сфері господарювання як об’єкт господарських правовідносин.
- •21.1Основні елементи господарських правовідносин, їх особливості.
- •21.2Концесійна діяльність в Україні та юридична природа концесійного договору.
- •21.3Правове положення приватних підприємств.
- •21.4.Правове регулювання господарських відносин у галузях торгівлі та побутового обслуговування.
- •21.5.Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •21.6.Вертикальне та горизонтальне регулювання господарських відносин.
- •Екзаменаційний білет № 22
- •22.1Поняття та класифікація господарської діяльності, критерії її класифікації.
- •22.2Особливості правового становища окремих видів підприємств.
- •22.3Підстави скасування державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
- •22.5Штрафні санкції у господарському праві: поняття та види.
- •22.6Правовий становище та особливості господарського товариства з одним учасником.
- •Екзаменаційний білет № 23
- •23.1Стадії укладання господарського договору.
- •23.2Поняття та ознаки господарського договору.
- •23.3Оперативно-господарські санкції: поняття та види.
- •23.4Укладення мирової угоди в процедурі банкрутства: порядок та правові наслідки.
- •23.6Поняття організаційно-правової форми підприємництва за законодавством України.
- •Екзаменаційний білет № 24
- •24.1Монопольне становище на ринку та зловживання ним.
- •24.2Правове регулювання господарських відносин у галузі зв’язку.
- •24.3Основні права та обов'язки суб'єкта господарювання, їх коротка характеристика.
- •24.4Способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарських відносин.
- •24.5Адміністративно-господарські санкції: поняття та види.
- •Екзаменаційний білет № 25
- •25.1Поняття, система та основні характеристики господарського законодавства.
- •25.2Правовий статус майна фізичної особи-підприємця, що використовується ним для підприємницької діяльності.
- •25.3Зміст та особливості підрядних контрактів у будівельній діяльності.
- •25.6Способи та порядок припинення господарського договору. Стаття 202. Загальні умови припинення господарських зобов'язань
- •2.Санація підприємства як судова процедура справи про банкрутство.
- •3.Порівняння правового становища повного та товариства з додатковою відповідальністю.
- •5.Співвідношення понять “неплатоспроможність”, “неспроможність” та “банкрутство”.
- •1.Порівняльна правова характеристика правового становища товариства з обмеженою відповідальністю із товариством з додатковою відповідальністю.
- •2. Особливості правового режиму публічних форм власності.
- •3. Особливості забезпечення суб'єктів господарювання аграрної сфери засобами виробництва.
- •2.Правове регулювання орендних відносин.
- •4.Установчі документи суб’єкта господарювання
- •6 Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.
- •Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією в аграрній сфері та здійснюють тут організаційно-господарські повноваження.
- •1.Загальна характеристика засобів державного регулювання господарських відносин.
- •2.Правила встановлення ціни в господарському договорі.
- •3. Особливості комерційного посередництва як виду господарської діяльності.
- •4.Господарські правовідносини:поняття і види.
- •5. Поняття, права та обов’язки вкладників у командитному товаристві.
- •6. .Правове регулювання господарських відносин у харчовій промисловості.
- •1.Поняття та методи регулювання госп.Права
- •2Використання прав інтелектуальної власност у сфері господарювання
- •3.Ліцензування певних видів госп.Дяльності.
- •4.Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.
- •6. Особливості правового регулювання госп. Відносин у вугільній промисловості.
6 Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.
пріоритетний розвиток сільського господарства забезпечується шляхом:
підтримання стабільної законодавчої та нормативно-правової бази з метою забезпечення передбачуваних умов розвитку підприємництва в сільському господарстві;
невтручання органів виконавчої влади у вибір форм господарювання та господарську діяльність суб'єктів підприємництва, крім випадків, передбачених законами, стимулювання розвитку приватного підприємництва;
забезпечення суб'єктам господарювання захисту прав власності на землю, майно та результати своєї праці;
проведення закупок сільськогосподарської продукції до державних ресурсів;
підтримки сільськогосподарських товаровиробників, інфраструктури аграрного ринку, виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки держави;
формування цінового, податкового і кредитного механізмів з урахуванням специфіки сільського господарства, сприяння розвитку мережі дорадчих сільськогосподарських служб і системи моніторингу аграрного ринку тощо.
Суб‘єкти господарювання в аграрній сфері за своїм правовим статусом і функціями, що виконуються, можуть бути поділені на такі групи:
суб'єкти господарювання, які безпосередньо організовують, здійснюють і забезпечують виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку, транспортування, реалізацію (поставку) промисловим споживачам і торговельним організаціям тощо;
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією в аграрній сфері та здійснюють тут організаційно-господарські повноваження.
Суб‘єктами господарювання першої групи виступають приватні (приватно-орендні) підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, підсобні сільські господарства підприємств і організацій, переробні та інші підприємства тощо. Вони можуть перебувати у будь-якій формі власності.
Приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації, Усі суб‘єкти господарювання в аграрній сфері мають рівні права на організацію виробництва та володіння своєю продукцією. Вони засновуються і діють на підставі відповідних законів та інших нормативних актів.
Так, селянське (фермерське) господарство засновується і діє на підставі Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” в редакції від 24.06.1993 (Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 32. - Ст. 341). Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Членами господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, що об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Головою господарства є його засновник або особа, яка є правонаступником засновника. Голова представляє інтереси господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами.
.
Згідно з Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17.07.1997 (Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 39. - Ст. 261, із змінами). створюються і діють сільськогосподарські кооперативи, їх об‘єднання і підприємства. За цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу. Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації і не ставлять за мету отримання прибутку. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготовельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші.
Відповідно до Закону України від 10.04.1992 “Про споживчу кооперацію” (Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 30. - Ст. 414, із змінами) в Україні, зокрема в сільській місцевості, функціонує система споживчої кооперації. Споживча кооперація - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготовельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену законодавством, сприяє соціальному і культурному розвитку села. Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - статутний суб‘єкт, який визнається юридичною особою, підлягає державній реєстрації і самостійно здійснює господарську та іншу діяльність. Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України.
До цієї групи суб‘єктів господарювання можуть бути віднесені також суб‘єкти, що складають інфраструктуру виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, у тому числі функціонування аграрного біржового ринку - товарні біржі, аукціони худоби (як самостійні суб‘єкти або структурні підрозділи бірж), агроторгові доми та інші.
Серед суб‘єктів другої групи насамперед треба назвати Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики). Назване Міністерство діє відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики України, затвердженого Указом Президента України від 07.06.2000 № 772. Мінагрополітики є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості та інших галузей агропромислового виробництва.
Мінагрополітики відповідно до покладених на нього завдань бере участь у розробленні і реалізації в зазначених галузях бюджетної, податкової та митної політики, у формуванні ринків товарів, матеріальних ресурсів, капіталів і послуг. Воно розробляє та організовує реалізацію державних комплексних і цільових програм (концепцій) розвитку агропромислового комплексу, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань організації та державного регулювання ринку продукції галузей агропромислового виробництва та забезпечення потреб цього ринку у матеріально-технічних ресурсах. Мінагрополітики відповідно до законодавства забезпечує здійснення на підприємствах усіх форм власності державного контролю за якістю вироблюваної ними сільськогосподарської продукції та сировини, їх зберіганням і реалізацією, забезпечує ліцензування окремих видів господарської діяльності, здійснює функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, надає підтримку підприємствам агропромислового комплексу, у тому числі шляхом залучення їх на конкурсних засадах до виконання загальнонаціональних, регіональних, галузевих та інших програм та проектів, розробляє системи галузевих стандартів, норм і нормативів. Мінагрополітики бере участь у розробленні і здійсненні заходів активізації функціонування аграрного ринку, відновлення традиційних та освоєння нових ринків сільськогосподарської продукції, розробляє і здійснює заходи щодо розвитку ринкової інфраструктури в агропромисловому комплексі (аграрні біржі, аукціони худоби, оптові продовольчі ринки, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, виставки і ярмарки тощо), а також виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Місцевими органами виконавчої влади, які наділені господарською компетенцією в аграрній сфері та здійснюють тут організаційно-господарські повноваження, виступають обласні і районні державні адміністрації (згідно із Законом України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20-21. - Ст. 190, із змінами), а також їх відповідні управління та відділи.
Головне управління сільського господарства і продовольства обласної державної адміністрації є структурним підрозділом цієї адміністрації, підзвітним та підконтрольним її голові та Мінагрополітики. Воно бере участь у формуванні та реалізації державної аграрної політики та соціальної політики на селі, організовує розроблення і здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави, щодо державної підтримки і захисту товаровиробників, сприяє демонополізації виробництва і розвитку конкуренції в агропромисловому комплексі, формуванню ринкової інфраструктури та виконує інші покладені на нього завдання.
Управління (відділ) сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації є структурним підрозділом цієї адміністрації, підзвітне та підконтрольне головному управлінню сільського господарства і продовольства обласної держадміністрації і Мінагрополітики. Основними завданнями управління (відділу) є організація виробництва і закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства для регіональних потреб, економічний аналіз та прогнозування стану розвитку сільського господарства на рівні району, здійснення моніторингу аграрної реформи, сприяння демонополізації виробництва і розвитку конкуренції, розвиток ринкової інфраструктури та інші.
Типове положення про Головне управління сільського господарства і продовольства обласної, управління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації та Типове положення про управління (відділ) сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1546.
Структурним підрозділом обласної держадміністрації, підзвітним і підконтрольним голові цієї держадміністрації та Мінагрополітики, є Інспекція якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції. Інспекція здійснює державний контроль за якістю сільськогосподарської продукції в процесі її виробництва, закупівлі та переробки, забезпечує організацію формування ресурсів сільськогосподарської продукції для державних і регіональних потреб.
29.