- •Екзаменаційний білет № 20
- •20.1Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.
- •20.2Поняття та види установчих документів господарських товариств.
- •Правове регулювання комерційної концесії в Україні, поняття та ознаки.
- •20.4Роль держави в діяльності суб'єктів господарювання.
- •Поняття і правове становище об’єднань підприємств.
- •Майно у сфері господарювання як об’єкт господарських правовідносин.
- •21.1Основні елементи господарських правовідносин, їх особливості.
- •21.2Концесійна діяльність в Україні та юридична природа концесійного договору.
- •21.3Правове положення приватних підприємств.
- •21.4.Правове регулювання господарських відносин у галузях торгівлі та побутового обслуговування.
- •21.5.Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •21.6.Вертикальне та горизонтальне регулювання господарських відносин.
- •Екзаменаційний білет № 22
- •22.1Поняття та класифікація господарської діяльності, критерії її класифікації.
- •22.2Особливості правового становища окремих видів підприємств.
- •22.3Підстави скасування державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
- •22.5Штрафні санкції у господарському праві: поняття та види.
- •22.6Правовий становище та особливості господарського товариства з одним учасником.
- •Екзаменаційний білет № 23
- •23.1Стадії укладання господарського договору.
- •23.2Поняття та ознаки господарського договору.
- •23.3Оперативно-господарські санкції: поняття та види.
- •23.4Укладення мирової угоди в процедурі банкрутства: порядок та правові наслідки.
- •23.6Поняття організаційно-правової форми підприємництва за законодавством України.
- •Екзаменаційний білет № 24
- •24.1Монопольне становище на ринку та зловживання ним.
- •24.2Правове регулювання господарських відносин у галузі зв’язку.
- •24.3Основні права та обов'язки суб'єкта господарювання, їх коротка характеристика.
- •24.4Способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарських відносин.
- •24.5Адміністративно-господарські санкції: поняття та види.
- •Екзаменаційний білет № 25
- •25.1Поняття, система та основні характеристики господарського законодавства.
- •25.2Правовий статус майна фізичної особи-підприємця, що використовується ним для підприємницької діяльності.
- •25.3Зміст та особливості підрядних контрактів у будівельній діяльності.
- •25.6Способи та порядок припинення господарського договору. Стаття 202. Загальні умови припинення господарських зобов'язань
- •2.Санація підприємства як судова процедура справи про банкрутство.
- •3.Порівняння правового становища повного та товариства з додатковою відповідальністю.
- •5.Співвідношення понять “неплатоспроможність”, “неспроможність” та “банкрутство”.
- •1.Порівняльна правова характеристика правового становища товариства з обмеженою відповідальністю із товариством з додатковою відповідальністю.
- •2. Особливості правового режиму публічних форм власності.
- •3. Особливості забезпечення суб'єктів господарювання аграрної сфери засобами виробництва.
- •2.Правове регулювання орендних відносин.
- •4.Установчі документи суб’єкта господарювання
- •6 Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.
- •Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією в аграрній сфері та здійснюють тут організаційно-господарські повноваження.
- •1.Загальна характеристика засобів державного регулювання господарських відносин.
- •2.Правила встановлення ціни в господарському договорі.
- •3. Особливості комерційного посередництва як виду господарської діяльності.
- •4.Господарські правовідносини:поняття і види.
- •5. Поняття, права та обов’язки вкладників у командитному товаристві.
- •6. .Правове регулювання господарських відносин у харчовій промисловості.
- •1.Поняття та методи регулювання госп.Права
- •2Використання прав інтелектуальної власност у сфері господарювання
- •3.Ліцензування певних видів госп.Дяльності.
- •4.Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.
- •6. Особливості правового регулювання госп. Відносин у вугільній промисловості.
22.5Штрафні санкції у господарському праві: поняття та види.
230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, назви яких: неустойка, штраф, пеня. Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним з цих видів господарських санкцій і чим вони відрізняються одна від одної. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки. Так, у ст. 549 Цивільного кодексу України йдеться про те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання, проте окремо дається поняття штрафу та пені.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Отже, на відміну від господарської штрафної відповідальності, яка може стягуватися тільки у грошовій формі, цивільна штрафна відповідальність може бути реалізована і шляхом стягнення з винної сторони майна.
Дуже важливим є питання визначення розміру, в якому стягуються штрафні санкції. Цей розмір може бути визначено як у законі, так і в договорі. На відміну від визначення розміру заподіяних збитків, де діють оціночні категорії, штрафні санкції строго прив’язані до суми невиконаного зобов’язання, днів прострочення, відсоткового співвідношення. За загальним правилом, якщо законом визначено розмір штрафних санкцій, змінити його за погодженням сторін не можна, такі зміни будуть вважатися нікчемними. Так, за невиконання грошових зобов’язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, відповідно до Закону України „Про відповідальність за невиконання грошових зобов’язань”, ця пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Неустойка та штраф, які, по суті, є одним видом штрафних санкцій, можуть стягуватися у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Розмір неустойки та штрафу не залежить від терміну прострочення виконання зобов’язання.
Пеня може стягуватися тільки у відсотковому відношенні до вартості невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення. Отже, розмір пені прямо залежить від терміну прострочення виконання зобов’язання.
Як уже зазначалося вище, розмір штрафних санкцій встановлюється законом або договором. При цьому законом встановлюється розмір штрафних санкцій для конкретного виду господарських правовідносин: будівництво, поставка, додержання стандартів, норм і правил, фінансова та податкова дисципліна та ін. Законом не встановлюється загальних випадків стягнення штрафних санкцій. Отже, якщо штрафні санкції не передбачено спеціальним законом або конкретним договором, потерпіла особа не може пред’являти до правопорушника вимогу про їх стягнення. Однак з цього правила є винятки. Частина 2 ст. 231 Господарського кодексу України має універсальний характер щодо стягнення штрафних санкцій. Проте ця норма застосовується, якщо у правовідносинах є так званий публічний елемент, а саме: якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Оскільки неустойка (штраф) не залежить від терміну прострочення виконання зобов’язання, нарахування цих штрафних санкцій здійснюється одноразово. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Крім того, законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:
допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключні штрафні санкції);
збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад штрафні санкції;
за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативні штрафні санкції).
У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 193 цього Кодексу.