- •Екзаменаційний білет № 20
- •20.1Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.
- •20.2Поняття та види установчих документів господарських товариств.
- •Правове регулювання комерційної концесії в Україні, поняття та ознаки.
- •20.4Роль держави в діяльності суб'єктів господарювання.
- •Поняття і правове становище об’єднань підприємств.
- •Майно у сфері господарювання як об’єкт господарських правовідносин.
- •21.1Основні елементи господарських правовідносин, їх особливості.
- •21.2Концесійна діяльність в Україні та юридична природа концесійного договору.
- •21.3Правове положення приватних підприємств.
- •21.4.Правове регулювання господарських відносин у галузях торгівлі та побутового обслуговування.
- •21.5.Види та організаційно-правові форми підприємств.
- •21.6.Вертикальне та горизонтальне регулювання господарських відносин.
- •Екзаменаційний білет № 22
- •22.1Поняття та класифікація господарської діяльності, критерії її класифікації.
- •22.2Особливості правового становища окремих видів підприємств.
- •22.3Підстави скасування державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.
- •22.5Штрафні санкції у господарському праві: поняття та види.
- •22.6Правовий становище та особливості господарського товариства з одним учасником.
- •Екзаменаційний білет № 23
- •23.1Стадії укладання господарського договору.
- •23.2Поняття та ознаки господарського договору.
- •23.3Оперативно-господарські санкції: поняття та види.
- •23.4Укладення мирової угоди в процедурі банкрутства: порядок та правові наслідки.
- •23.6Поняття організаційно-правової форми підприємництва за законодавством України.
- •Екзаменаційний білет № 24
- •24.1Монопольне становище на ринку та зловживання ним.
- •24.2Правове регулювання господарських відносин у галузі зв’язку.
- •24.3Основні права та обов'язки суб'єкта господарювання, їх коротка характеристика.
- •24.4Способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарських відносин.
- •24.5Адміністративно-господарські санкції: поняття та види.
- •Екзаменаційний білет № 25
- •25.1Поняття, система та основні характеристики господарського законодавства.
- •25.2Правовий статус майна фізичної особи-підприємця, що використовується ним для підприємницької діяльності.
- •25.3Зміст та особливості підрядних контрактів у будівельній діяльності.
- •25.6Способи та порядок припинення господарського договору. Стаття 202. Загальні умови припинення господарських зобов'язань
- •2.Санація підприємства як судова процедура справи про банкрутство.
- •3.Порівняння правового становища повного та товариства з додатковою відповідальністю.
- •5.Співвідношення понять “неплатоспроможність”, “неспроможність” та “банкрутство”.
- •1.Порівняльна правова характеристика правового становища товариства з обмеженою відповідальністю із товариством з додатковою відповідальністю.
- •2. Особливості правового режиму публічних форм власності.
- •3. Особливості забезпечення суб'єктів господарювання аграрної сфери засобами виробництва.
- •2.Правове регулювання орендних відносин.
- •4.Установчі документи суб’єкта господарювання
- •6 Правове регулювання господарських відносин в аграрній сфері.
- •Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією в аграрній сфері та здійснюють тут організаційно-господарські повноваження.
- •1.Загальна характеристика засобів державного регулювання господарських відносин.
- •2.Правила встановлення ціни в господарському договорі.
- •3. Особливості комерційного посередництва як виду господарської діяльності.
- •4.Господарські правовідносини:поняття і види.
- •5. Поняття, права та обов’язки вкладників у командитному товаристві.
- •6. .Правове регулювання господарських відносин у харчовій промисловості.
- •1.Поняття та методи регулювання госп.Права
- •2Використання прав інтелектуальної власност у сфері господарювання
- •3.Ліцензування певних видів госп.Дяльності.
- •4.Похідні від права власності правові титули майна суб'єктів господарювання.
- •6. Особливості правового регулювання госп. Відносин у вугільній промисловості.
2Використання прав інтелектуальної власност у сфері господарювання
Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений господарським, цивільним та іншим законодавством. Відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються ГКУ, ЦКУ та іншими законами(Про авторське право і суміжні права», «Про інвестиційну діяльність», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» тощо). Згідно ГКУ об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються: винаходи та корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом. Особливості використання прав на об'єкти інтелект. власності передбачені Господарським кодексом (щодо відносин, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України та законів):
• щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка, а також прав на сорти рослин і породу тварин (ст. 156 ГК України; глави 39 і 42 ЦК України; закони «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки»; «Про охорону прав на сорти рослин», «Про племінне тваринництво»);
а) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом
б) використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:
виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону;
в) володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний фонд підприємства;
• щодо використання торговельної марки (статті 157—158 ГК України; глава 44 ЦК України):
а) право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом; торговельна марка, що належить кільком особам (торговельна марка об'єднання, спільна торговельна марка), підлягає реєстрації в установленому законом порядку;
б) використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу;
в) суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні;
г) суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки;
д) право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання;
є) у разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.
• щодо комерційного найменування (ст. 159 ГК України; глава 43 ЦК України):
а) комерційне найменування індивідуалізує суб'єкт господарювання - юридичну особу або громадянина-підприємця, які можуть мати таке найменування - як повне, так і скорочене; громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я;
б) відомості про комерційне найменування суб'єкта господарювання вносяться за його поданням до відповідних реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше;
в) у разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки;
г) особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки;
• щодо використання географічного зазначення (ст. 160 ГК України; глава 45 ЦК України):
а) право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення;
б) використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо;
в) суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору;
г) правова охорона географічного зазначення надається з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених Цим позначенням.
• щодо назви країни походження товару (ст. 161 ГК України):
а) вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження;
б) інформація про країну походження має міститися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам;
в) забороняється використання суб'єктами господарювання напису (клейма) «Виготовлено в Україні» або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження;
г) уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону;
• щодо комерційної таємниці (ст. 162ГК України; глава 46 ЦК України, Закон України від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції»):
а) суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності;
б) майновими правами на комерційну таємницю є: право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; інші права, встановлені законом;
в) строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності вищезазначених (в пункті «а») умов;
г) особа, яка протиправно збирає, розголошує та/або використовує комерційну інформацію, що належить суб'єктові господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до ст. 24 Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції»; особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд;
д) в передбачених законом випадках органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю від недобросовісного використання.