![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Інформація та її властивості.
- •2. Інформаційна культура.
- •3. Концепції інформації.
- •4. Співвідношення понять "інформація" та "знання".
- •5. Наукові напрями, що вивчають інформаційні потоки.
- •6. Прогрес як передумова формування інформаційного суспільства.
- •7. Документ в інформаційно-аналітичній діяльності.
- •8. Інформаційний продукт (продукція) як результат інформаційної діяльності.
- •9. Основні види інформаційних документів: загальна характеристика.
- •10. Співвідношення первинних і вторинних документів.
- •11. Загальна методика створення інформаційного документа.
- •12. Види та різновиди вторинних документів. Часткова методика їх створення.
- •13. Бібліографічний документ.
- •14. Реферативний документ.
- •15. Загальна характеристика оглядово-аналітичних документів.
- •16. Оглядовий документ.
- •17. Аналітичний документ.
- •18. Текст як основна складова інформаційного повідомлення.
- •19. Інформаційні процеси.
- •20. Інформація як товар.
- •24. Сутність інформаційного забезпечення управління.
- •25. Структура і властивості економічної інформації.
- •26. Інформаційні ресурси управління.
- •27. Призначення і роль інформаційних систем.
- •28. Структура та функції інформаційних систем управління.
- •29. Ресурси і технології інформаційних систем.
- •Інформаційна технологія
- •30. Поняття і класифікація інформаційних технологій.
- •31. Основні етапи розвитку інформаційних технологій.
- •32. Структура інформаційних технологій забезпечення управлінської діяльності.
- •33. Поняття інформаційної потреби.
- •40. Загальна характеристика видів інформаційного обслуговування.
- •41. Видова структура сфери інформаційного обслуговування (документальне, фактографічне та концептуальне).
- •43. Фактографічний пошук.
- •Мета і завдання Закону
- •54. Закон України "Про науково-технічну інформацію".
- •55. Структура, завдання та функції Національної системи науково-технічної інформації України.
- •57. Закон України про національну програму інформатизації.
- •62. Документальне забезпечення управління.
- •63. Перетворення документів в електронну форму.
- •Недоліки комплексів:
- •65. Створення презентації документів.
- •66. Технології документального забезпечення управління.
- •67. Характеристика та інформаційне забезпечення автоматизованого робочого місця фахівця.
- •68. Автоматизація документообігу.
- •69. Гіпертекстові та мультимедійні технології роботи з документами.
- •70. Технології обробки інформації на автоматизованому робочому місці фахівця.
- •71. Пакетний режим обробки інформації.
- •72. Режим телеобробки інформації.
- •73. Інтерактивний режим обробки інформації.
- •74. Технічні засоби управлінського зв’язку.
- •75. Системи мобільного зв’язку в інформаційно-аналітичній діяльності.
- •2. Технічні засоби управління
- •80. Принтери як технічні засоби інформаційно-аналітичної діяльності.
- •81. Сканери як технічні засоби інформаційно-аналітичної діяльності.
14. Реферативний документ.
Реферування − процес аналітико-синтетичної інформації, яка міститься в первинному документі, для вилучення з нього найважливіших за змістом відомостей (основних положень, фактичних даних, результатів, висновків) і сторонни на цій основі вторинного документа − реферативного.
Реферативний документ − це документ, що містить стислий виклад змісту первинного документа (основних ідей, методів і результатів дослідження, часу і місця його проведення і т. ін.). Його основу становить реферат − короткий виклад змісту першоджерела (книг, статей, доповідей) з певної теми, без додаткової інтерпретації або критичних зауважень автори реферата. Реферат − це семантично адекватний, обмежений малим обсягом і, водночас, якомога повніший виклад основного змісту первинного документа, що має постійну структуру і призначений для виконання багатьох функцій у використанні його споживачами різних категорій.
Основними функціями рефератів є: інформаційна, пошукова, довідкова, сигнальна, адресна, комунікативна. Реферативні документи зараховують до вторинних фактографічних документів (довідки, таблиці, статті, реферати, реферативні огляди і т. ін.), основною функцією яких є орієнтація споживачів у документному потоці, скорочення фізичного обсягу первинних документів при збереженні їхнього основного змісту.
Серед основних видів реферативних документів розрізняють: реферативний журнал, реферативний збірник, експрес-іиформацію, інформаційний листок.
Реферативний журнал − це періодичний документ журнальної або листової форми, що містить реферати опублікованих документів або їхніх частин.
Іншим видом реферативного документа є реферативний збірник − періодичне, продовжуване або неперіодичне видання, що містить реферати неопублікованих документів. Це підбір рефератів з конкретних, вузьких проблем. У реферативному збірнику вміщують статті вітчизняних і зарубіжних авторів теоретичного й оглядового характеру, переклади, бібліографічні огляди і т. ін. Різновидом реферативного документа є експрес-інформація. Експрес-інформація − це оперативний документ, який висвітлює найважливіші вітчизняні і зарубіжні досягнення у формі розширених статей, описів винаходів, скорочених перекладів і т. ін. Це може бути розширений реферат якого-небудь виданого за досить короткий термін найціннішого первинного документа, що потребує оперативного оповіщення.
Інформаційний листок − це реферативний документ відомостей про передовий досвід або науково-технічні досягнення.
15. Загальна характеристика оглядово-аналітичних документів.
Оглядово-аналітична діяльність останнім часом набуває особливої актуальності в усіх сферах наукової і практичної діяльності.
Оглядово-аналітичний документ (ОАД) − документ, що є результатом аналітико-синтетичної обробки сукупності документів із певної проблеми (теми, питання), містить зведену згорнуту та узагальнену характеристики взаємопов'язаних об'єктів, фактів, явищ, подій.
ОАДи − документи змішаного характеру на "перехресті" первинних і вторинних документів. Вони є результатом аналізу і синтезу інформації, запозиченої із "чужих" первинних документів (тому їх можна вважати вторинними документами) і, разом з тим, містять нову "свою" інформацію оціночного характеру, тобто можуть вважатися первинними документами. Такі документи зараховують до фактографічних або концептографічних вторинних документів. Серед них: рейтинги, досьє, довідники, дайджести, тематичні добірки, рецензії, критичні, аналітичні, прогнозні огляди і т. ін. Вони надають інтерпретовану інформацію, яка орієнтує споживачів у документному потоці або в певній проблемі. При цьому під інтерпретацією розуміють не лише висловлювання критичних суджень відносно первинних документів, фактів і концепцій, які аналізують, а й розгортання − внесення в текст необхідних деталей, уточнень, пояснень і коментарів, що забезпечує краще розуміння їх І сприйняття (інформаційне згортання).
Слово "аналітичний" однаково може використовуватись в усіх видах оглядів, оскільки для підготовки їх застосовують різноманітні види аналізу і синтезу документної інформації. Крім того, провідне значення для всіх видів інформаційних документів має його основна − аналітична частина.
Для класифікації ОАД суттєве значення мають такі ознаки:
− функціональне призначення (предметний аналіз);
− характер проблеми (теми, питання), що розглядається;
− цільове і читацьке призначення;
− зміст (тематичні межі);
− глибина ретроспекції;
− форма надання інформації;
− спосіб розповсюдження;
− періодичність підготовки і видання.
За сукупністю перелічених ознак розрізняють два види ОАД: оглядові та аналітичні документи.
Оглядові та аналітичні документи, маючи загальний об'єкт аналізу − первинний документ, відрізняються предметом аналізу.
Предметом аналізу огляду є зміст документів, тоді як предметом аналітичного документа − стан теоретичної розробки проблем науки, економіки, техніки, виробництва, управління. Він передбачає:
− системний підхід до вивчення предмета;
− вивчення закономірностей розвитку об'єкта і формування документного потоку;
− виявлення всіх його сутнісних зв'язків з огляду на умови, місце і час;
− вивчення предмета в його розвитку і "саморуху";
− дослідження суперечностей у самій сутності предмета;
− використання системи фактів, виявлення нового, теоретичного узагальнення фактів, визначення конкретних закономірностей явищ, які вивчають;
− вивчення предмета відповідно до практики, перевірка практикою отриманих результатів.