19. Інформаційні процеси.

Система масової комунікації складається з потужних джерел усної (вербальної) і документальної інформації, спрямованої на багатьох споживачів, які таким чином отримують багато, але не завжди те, що їм потрібно. Цікаво: у розподілі інформації спостерігається така ж нерівність, як і в розподілі матеріальних благ. одним з основних інформаційних процесів є процес передачі інформації. У ньому беруть участь джерело і одержувач інформації: перший передає інформацію, другий її отримує. Між ними діє канал передачі. У процесі передачі інформація втрачається й спотворюється. Якщо ми бачимо реальну причину таких втрат і спотворень, говоримо про інформаційний бар’єр. Трапляється, що бар’єр штучно створюється якоюсь зі сторін.

У масовій комунікації зв’язок безадресний, і одержувач повинен виявити якусь ініціативу, щоб підключитись до того чи іншого каналу. така ситуація носить назву "збору інформації".

Інформація, як і вода, сама по собі не тече. Її рухає деяка сила – інформаційний потенціал. чим більше зусиль докладуть обидві сторони, чим меншою буде сила інформаційних бар’єрів, тим більше інформації можна буде передати (своєчасно й з мінімальними спотвореннями).

Глобальна масова система комунікації має однобічний характер: інформація йде в один бік – від джерела до одержувача, тоді як у системах традиційного зв’язку (пошта, телефон) цей зв’язок двобічний. Із традиційних систем зв’язку лише телеграф можна назвати майже однобічним.

При однобічному безадресному зв’язку в умовах масової комунікації адресант не знає адресата чи має про нього нечітке уявлення. Інформативність за такої ситуації може різко знизитись. Щоб джерело масової інформації було досить ефективним, необхідним є зворотний зв’язок – реакція одержувача, яку повинно знати джерело, щоб підвищити інформативність.

20. Інформація як товар.

В умовах інформаційного суспільства не можна ставитись до інформації як до чогось абстрактного, другорядного. Інформація – товар, ресурс, об’єкт капіталовкладень, вона має свою собівартість і споживацьку вартість, її треба вміти виробляти і продавати. Інформаційна діяльність може приносити як доходи, так і збитки. Вивченням цих питань займається інформаційна економіка. Інформацію можна діставати самому чи через когось, можна патентувати витвори чи купляти готові патенти, можна купляти ліцензії, які концентрують у собі все, від збору до переробки й створення нової інформації. "Ноу-хау" – вироблення інформації для продажу. На відміну від матеріальної продукції, інформація має таку властивість, що, будучи проданою, вона збагачує покупця, не збіднюючи продавця, який, таким чином, може продавати її багаторазово.

Коли документ практично не піддається копіюванню, його відносна ціна є високою. Якщо копії є гіршими за оригінал, вони мають статус самостійного документа, ціна якого залежить від числа копій. Коли копії не відрізняються принципово від оригіналу, значення останнього зводиться на ні, і статус документа перебирають на себе копії.

21. Зберігання інформації.

22. Сприйняття інформації.

23. Інформація як продукт і предмет управління об’єктами.