6. Прогрес як передумова формування інформаційного суспільства.

Механізація й автоматизація виробничих процесів, впровадження новітніх технологій незмінно призводять до скорочення кількості працівників. Із часом половина робочої сили буде знаходитись у сфері виробництва інформації, чверть – у сфері виробництва матеріальної продукції, чверть – у сфері виробництва послуг, у тому числі інформаційних.

Сьогодні існує система глобальної комунікації, джерело масової інформації – Internet. Масовою інформацією є сукупність джерел тиражованої в часі (через радіо, телебачення) і в просторі (газети, журнали, книги, Internet) інформації, доступної для населення.

Запровадження новітніх технологій призводить до необхідності переведення інформації у машиночитну форму, що, у свою чергу, призводить до формалізації. Формалізація, крім позитивних аспектів (економія часу на підготовку й обробку документів, можливість обліку), має недоліки: призводить до штампів, збіднює мову

7. Документ в інформаційно-аналітичній діяльності.

Документ – поняття інформаційне, яке в окремих випадках (підпис, печатка, правильність розміщення реквізитів, відповідність оформлення, достовірність відображуваних фактів) доповнюється поняттям "юридична сила".

Документ – будь-яка семантична інформація, виражена будь-якою мовою й зафіксована у будь-який спосіб на будь-якому носії з метою її циркулювання в динамічній інформаційній системі. Циркулювання – послідовна зміна інформаційних процесів: передача, прийом, обробка, зберігання, пошук, тиражування. одразу стають документами.

Незважаючи на звуження, до категорії документів потрапляють дуже різноманітні джерела: книги, листи, фотографії, кінофільми (не тільки документальні), креслення, витвори живопису, скульптури і т.д. – тобто все те, що може зберігатись в архівах, бібліотеках, музеях.

Документи накопичуються в бібліотеках, архівах, музеях, які стають джерелами інформації, якщо інформація тут не тільки зберігається, а й використовується. Звідси й теза про те, що бути вченим – не тільки досліджувати, а й публікувати результати дослідження, оприлюднювати їх, забезпечуючи надалі хід наукового прогресу.

Всю різноманітність документних форм зводять до трьох: тримірної, двомірної й одномірної. Тримірні документи – витвори різьблення, ліплення, архітектури, декоративного й ужиткового мистецтва, експонати музеїв і виставок.

Двомірні документи – картини, фотографії, креслення, плакати. Чим більше площа такого твору, тим більше інформації міститься в ньому, тим сильніше "шквальний ефект", тобто вплив на реципієнта.

Яке б значення не мали тримірні і двомірна форми, все ж таки одномірний документ – найважливіша для нас форма. Передусім тому, що фізіологічно людині зручно сканувати інформацію за лінійними принципом. Одномірна, лінійна форма документа має вигляд стрічки. яка в давнину називалась сувоєм. Через цю форму пройшли всі цивілізації, але потім відмовились від неї, тому що сувоями зручно користуватись, коли їх небагато і вони невеликої довжини.

Документ як повідомлення характеризується чотирма параметрами: фізичним об’ємом (габарити), інформаційним об’ємом (довжина запису), інформаційною місткістю (кількість переданої інформації), інформативністю (кількість отриманої інформації.