77. Сутність та методи фінансового планування і прогнозування.

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб’єкта відображає його фінансову діяльність, тобто про­цес формування доходів і здійснення витрат. У фінансовому плануванні використовується балансовий метод.( для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.) Суть нормативного способу полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Прогноз же по самій своїй суті має альтернативний, варіантний зміст. Розробка прогнозів грунтується на прогностичних методах, а планування спирається на більш строгі і точні методи балансових та інших розрахунків. Мета фінансового прогнозування- оптимізація розподілу і використання суспільного продукту, а в кінцевому підсумку – підвищення ефективності виробництва.

Групи методів прогнозування: суб’єктивні (експертні) методи визначення прогнозних показників; каузальне прогнозування; методи екстраполяції.

Каузальний (причинний) метод прогнозування побудований на визначенні майбутніх планових показників на основі оцінки причинно-наслідкових зв’язків з іншими показниками. Наприклад, прогнозний обсяг дебіторської заборгованості визначається на основі даних про строки оплати готової продукції; прогноз виробництва робиться виходячи з інформації про обсяги реалізації, прогнозна величина затрат — від обсягів виробництва тощо.

екстраполяція — поширення кількісних (статистичних) висновків щодо існуючих тенденцій, одержаних у результаті вивчення впливу минулих подій на майбутні (прогнозні) періоди.

Методи екстраполяції використовують за відносно стабільного розвитку підприємства (чи окремих показників його діяльності) або за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом. Під трендом (від англ. trend — напрям, тенденція) розуміють тривалу тенденцію зміни економічних показників в економічному прогнозуванні.

До основних методологічних прийомів, що використовуються за суб’єктивного методу прогнозування, належать такі: індивідуальні опитування; мозкова атака; розробка сценаріїв.

77. Обґрунтуйте, чому фінансове планування і прогнозування посідають центра.

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб’єкта відображає його фінансову діяльність, тобто про­цес формування доходів і здійснення витрат. Першим завданням за послідовністю і значущістю є визначення реальних обсягів доходів. Другим важливим завданням фінансового планування є оптимізація витрат. Третім завданням є збалансування доходів і видатків. Фінансовий план і за формою, і за змістом є балансом доходів та видатків. Зміст координуючої ролі плану полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну перспективну діяльність підприємства.

Фінансове прогнозування допомагає визначити імовірний обсяг реалізації, собівартість продукції загалом і по важливих статтях, потребу в джерелах фінансування, грошові потоки тощо. Прогнозування, як один із методів управління не повинен зводитися тільки до розрахунку орієнтирів, що мають кількісне вираження. Під ним також потрібно розуміти метод пошуку оптимальних дій для підприємства. У цьому значенні прогнозування тісно пов’язано з перспективним аналізом, оскільки остаточний варіант дій вибирається після розгляду та приймається після порівняльного аналізу різних варіантів, зокрема і альтернативних.

Мета фінансового прогнозування - оптимізація розподілу і використання суспільного продукту, а в кінцевому підсумку – підвищення ефективності виробництва.