9. Загальні особливості автоматизованих інформаційних систем.

Автоматизована інформаційна система — система, що реалізує ІТ у сфері управління за спільної роботи управлінського персоналу і комплексу технічних засобів.

Вона призначена для автоматизованого збирання, реєстрації, збереження, пошуку, оброблення та видачі інформації за запитами користувачів (управлінського персоналу). Це відбувається на основі використання економіко-математичних методів, моделей, ЕОМ і засобів комунікації. АІС реалізує принципово нову платформу управління, що ґрунтується на інтеграції управлінської інформації за допомогою механізму загального інформаційного зв'язку даних, які включають в оброблення з метою здобуття інформації для управління.Автоматизована ІС мас забезпечувати:— постійне спостереження за поточним станом об'єкта управління та його характеристик; адаптації, тобто пристосування до прийнятої практики бізнесу та модифікації, якщо така практика змінюється;— підтримку професійної діяльності управлінських працівників;— взаємодію з управлінським персоналом;

— здійснення збирання та аналізу даних для управління й автоматичного виконання програмних засобів при настанні заданого часу з формуванням необхідної звітності;— реалізацію системи підказок і рекомендацій для користувачів;

— ефективне збереження даних у БД і можливість доступу до них будь-якого кінцевого користувача зі свого робочого місця; — взаємодію користувачів між собою на основі безпаперової технології.

Автоматизована ІС є людино-машинною системою, вона дає змогу підвищити якість управління завдяки оптимальному розподілу праці між людиною та ЕОМ на всіх стадіях управління. Вся сукупність операцій оброблення інформації, що включає збирання, введення, запис, реєстрацію, перетворення, зчитування, збереження, знищення, коригування, обмін по каналах зв'язку, в АІС здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів

Поряд із застосуванням технічних та програмних засобів створюється інформаційне забезпечення АІС, що передбачає організацію її інформаційної бази, регламентацію інформаційних зв'язків, визначення складу і змісту всієї системи інформаційного відображення. При цьому визначальним є принцип орієнтації розробленого технічного, програмного, інформаційного забезпечення на потреби конкретних користувачів — управлінський персонал, який є учасником управлінського процесу.

Автоматизована ІС здійснює інформаційне обслуговування покладених на управлінський персонал організаційних, контрольних, аналітичних, інформаційних функцій. Одержана після автоматизованого оброблення управлінська інформація завжди має цільове призначення і містить керуючі команди (директиви) або відомості про стан керованої системи і зовнішнього середовища.

Управлінський персонал в АІС здійснює постановку та коригування цілей і критеріїв управління, вносить творчий елемент у пошук найкращих способів досягнення цілей, робить остаточний вибір вироблюваних системою рішень та надання їм юридичної чинності.

На будь-якому підприємстві, в організації циркулюють величезні інформаційні потоки. Однак не всю інформацію можна обробити за допомогою комп'ютера. Причиною цього є складність структуризації інформації та формалізації процесів її оброблення. Тому в системі управління циркулює також інформація, яку не можна формалізувати (неформалізована) й оброблення якої поки що залишається справою людини.Процес управління характеризується ієрархією рівнів управління і багатофункціональністю.

Відповідно до ієрархії в управлінні виділяють вищий, середній й оперативний рівні. Вищий рівень (вище управління) приймає стратегічні рішення: визначає цілі управління, зовнішню політику, обсяги матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, розробляє довгострокові плани і стратегію їх виконання. АІС для вищого рівня управління має дати інформацію стосовно аналізу ринку, конкуренції, кон'юнктури, а також інформацію для пошуку альтернативних стратегій розвитку підприємства на випадок виявлення загрозливих тенденцій у сфері його інтересів.

На середньому рівні приймаються тактичні рішення, пов'язані зі складанням тактичних планів, контролем за їх виконанням, спостереженням за обсягами всіх ресурсів, розробленням управлінських рішень для виведення підприємства на необхідний рівень, передбачений планами. Для середнього рівня управління АІС має розв'язувати задачі з розрахунку планових показників, контролю за їх виконанням.

На оперативному рівні приймаються оперативні рішення, пов'язані з реалізацією планів. Основне завдання оперативного управління полягає в узгодженні всіх елементів виробничого процесу в часі та просторі з необхідним ступенем деталізації. На цьому рівні формуються дані про хід виконання планів і складаються звіти. Відповідно АІС має обробляти фактичні дані в реальному масштабі часу в міру їх виникнення.

На кожному з рівнів виконуються роботи, що в комплексі забезпечують управління. Ці роботи називають функціями.Саме функції трансформуються в АІС у комп'ютерні програми. А метою розв'язання задач управління в АІС є автоматизація цих функцій.

Залежно від цілей виділяють такі типові функції: прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу, регулювання.

Прогнозування — функція, за допомогою якої здійснюються формування й обґрунтування наукових передумов перспективи розвитку об'єкта управління, можливих змін його стану до певного моменту часу в майбутньому. Воно займає значне місце в діяльності вищого управління і служить інструментом для: розроблення економічної політики фірми; орієнтації в найбільш імовірній перспективі конкурентної боротьби; визначення можливостей збуту з обліком тенденцій на тому або іншому товарному ринку; розроблення інвестиційних планів; вибору оптимального рішення з можливих варіантів плану; оцінювання майбутніх тенденцій розвитку фірми. За допомогою АІС розв'язують комплекси задач із прогнозування різних ТЕПів діяльності об'єкта управління. При розв'язуванні цих задач застосовують методи прогнозування, диференційовані за точністю та горизонтом прогнозування й орієнтовані на конкретний об'єкт.

Планування — функція, за допомогою якої в ідеальній формі реалізується мета управління. На вищому рівні управління планування орієнтовано на тривалий термін, на середньому — на більш короткий термін, при цьому план вищого рівня деталізується. Оперативне управління припускає саме детальне опрацювання плану середнього рівня за тимчасовими періодами, об'єктами планування і робочими місцями. Використання АІС є достатньо ефективним і на етапі вироблення оптимальних планів випуску продукції.

Облік — функція, спрямована на одержання інформації на оперативному та середньому рівнях. Здобуті результати передаються на вищий рівень. АІС має здійснювати збирання фактичних даних у міру виконання господарських операцій та обробляти ці дані з мінімально допустимою затримкою, щоб у виробництві не відбулися необоротні процеси.

Контроль — зіставлення фактичних показників із плановими і нормативними, визначення відхилень, що виходять за межі допустимих значень. Виконується на всіх трьох рівнях управління.

Аналіз — установлення причин відхилень, виявлення резервів, знаходження способів усунення неузгодженостей між фактичними показниками і запланованими. Виконується на середньому та вищому рівнях управління.

Регулювання — коригування ходу роботи об'єкта управління, прийняття рішень для виправлення ситуації, що утворилася, і виведення об'єкта управління на заплановані показники. Виконується на середньому та вищому рівнях управління. Сучасні АІС здатні обробляти інформацію за всіма функціями управління і передавати її на всі рівні управління. Для обміну інформацією між рівнями управління застосовуються засоби комунікації та мережні технології.

Особливо ефективно в АІС реалізуються функції контролю, аналізу і регулювання, тому що всю вхідну інформацію для розв'язання цих функціональних задач підготовлено під час розв'язування задач планування й обліку і знаходиться вона в БД. Для аналізу та регулювання в АІС використовуються бази моделей, які містять фонд моделей з оцінювання економічних та виробничих ситуацій. Для пошуку шляхів виходу із ситуації, що утворилася, призначені EC. Для розв'язання слабоформалізованих задач управління, які виникають внаслідок високого рівня різного роду невизначеностей ринкового середовища, в АІС застосовуються системи підтримки прийняття рішень (СППР).

10. Класифікація автоматизованих інформаційних систем.

На сьогодні не існує загальноприйнятої класифікації ІС. Це пояснюється численністю і різноманіттям економічних систем, а ІС вбирає в себе всі можливості системи управління економічним об’єктом.

Різноманітність економічних об'єктів у ринковій системі породжує різноманітність АІС. За сферою використання виділяють:

- АІС промислових підприємств; включають автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУ ТП), автоматизовані системи проектування (САПР), комп‘ютеризовані системи бух. обліку, маркетингові інформаційні системи, автоматизовані системи підготовки виробництва і т.п.

- АІС банківських установ це система, яка функціонує на основі ЕОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі, обробки, збереження та актуалізації даних для розв’язання завдань управління банківською діяльністю.

АІС фінансово-кредитних установ; АІС страхових організацій;АІС податкових адміністрацій; АІС фондових бірж.

Кожна з них відображає особливості структури управління об'єктом, схеми декомпозиції цілей управління, предметних технологій. Специфіку ПС кожного економічного об'єкта, для якого розробляється АІС, характеризують ТЕПи його діяльності. Проте незалежно від ПС всі розвинені АІС мають виконувати безліч різнопланових функцій, починаючи з традиційних задач БО і закінчуючи такими, як оцінювання комерційного ризику з використанням систем штучного інтелекту, моделювання інвестиційно-кредитного механізму розвитку виробництва на основі СППР. Загалом АІС має забезпечити оперативний контроль стану об'єкта управління й оперативне прийняття обґрунтованих (якісних) рішень.

Автоматизовані ІС можуть бути класифіковані за типом підтримки, яку вони забезпечують організації. Системи першого класу (системи забезпечення операцій) обробляють інформацію, що генерується та використовується в ділових операціях. Вони поділяються на три групи:

— системи оброблення операцій, які реєструють та обробляють дані, одержані внаслідок ділових операцій, таких, як продаж, закупівля або зміни у матеріально-виробничих запасах. Воно може проводитись або способом пакетного оброблення даних, або в масштабі реального часу;

— автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП), що приймають рішення з типових питань, таких, як управління виробничим процесом;

— системи співробітництва на підприємстві, які використовують комп'ютерні мережі для забезпечення зв'язку, координації та співробітництва відділів і робочих груп, що беруть участь у процесі (схема 9).

Системи другого класу (системи забезпечення менеджменту) надають допомогу менеджерам у прийнятті рішень. Такі системи поділяють на види:

— інформаційні менеджерські системи — системи забезпечення менеджменту, що виробляють заздалегідь визначені звіти, подають відображення даних і результати вжитих заходів на періодичній чи винятковій основі або за запитом;

— системи підтримки прийняття рішень– це інтерактивна (діалогова) система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабко структурованих або неструктурованих (проблем) ситуаціях різних сфер людської діяльності. — ІС, які використовують моделі прийняття рішень, БД й особисті міркування особи в кожному конкретному випадку для здійснення діалогового аналітичного процесу моделювання з тим, щоб ця особа прийняла певне рішення;

— управлінські ІС — це ІС з додатковими можливостями для управління, такими, як аналіз даних, використанням засобів підтримки прийняття рішень, ЕП та інструментарію підвищення особистої продуктивності.

Крім розподілу ІС за вказаними ознаками, існує розподіл їх на покоління або етапи розвитку. В етапах розвитку ІС та їх структури розрізняють три періоди, що пов`язані з особливостями розв`язування функціональних завдань в залежності від характеру інформаційного процесу.В системах першого покоління, що в зарубіжній літературі відомі під назвою "Системи електронної обробки даних", а у вітчизняній - "Автоматизовані системи управління (АСУ)", в основі алгоритмічної структури лежить "задачний підхід", тобто для вирішення кожного завдання системою окремо готувалися дані та створювалась алгоритмічна модель. Така структура створювала інформаційну та алгоритмічну надмірність. Системи такої структури були дуже прикладними та зорієнтованими на автоматизацію паперових технологій. Системи з такою структурою були розповсюджені в 60-х та 70-х роках.

Друге покоління систем відоме під назвою "Управлінські інформаційні системи" - Management information systems. Структура таких систем зорієнтована на операційну обробку даних, для якої характерний структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, звітів та запитів. В системі були застосовані переваги колективного користування даними, тобто створення єдиної централізовано керованої бази даних (БД), яка управляється системою управління базою даних (СУБД це сукупність мовних та програмних засобів, призначених для створення, ведення та одночасного використання БД багатьма користувачами). Основним недоліком такої структури є завдання створення надмірних БД, де виникає проблема опису даних, незалежно від окремих прикладних програм. В наш час відбувається бурхливий розвиток та широке розповсюдження мережевих інформаційних систем (МІС), які побудовані на засадах СУБД.

Структура інформаційних систем третього покоління, які ввійдуть в практику користування в третьому тисячолітті, зорієнтована на спільний аналіз даних та алгоритмічних моделей рішень. Тому такі структури називають системами прийняття рішень (Decision Support System). Системи такої структури мають не тільки загальне інформаційне забезпечення (БД), але і загальне алгоритмічне (математичне) забезпечення - база моделей (БМ). Основою структури таких систем є концепція розподілу алгоритмічних процедур подібно до того, як вирішується розподіл даних у системах другого покоління.

До системи такого типу можливо віднесення системи оперативної аналітичної обробки даних (OLAP - On Line Analytical Processing ), експертні системи які дають змогу проводити ефективну комп’ютеризацію областей, в яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе, системи бази знань та інтелектуальні системи.

Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційні угрупування систем.

За рівнем або сферою діяльності – державні, територіальні (регіональні), галузеві, об‘єднань підприємств або установ, технологічних процесів.

За рівнем автоматизації процесів управління – інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС тощо.

За ступенем централізації обробки інформації - централізовані ІС, децентралізовані ІС, інформаційні системи.

За ступенем інтеграції функцій – багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство - об‘єднання, об‘єднання-галузь і т.п.), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнем планування і т.п.

Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. Центральне місце в мережі державних ІС належить автоматизованій системі державної статистики (АСДС). Вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування всіх державних та регіональних ІС.

До державних ІС належить автоматизована система планових розрахунків (АСПР). Ця система функціонує при Міністерстві економіки України і являє собою ІС, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.

Існує державна інформаційна система фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України, яка призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формуванням Державного бюджету країни та контролю за його виконанням.

Відомі й інші державні ІС: система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління Національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) і т.п.

Територіальні (регіональні) ІС призначені для управління адміністративно-територіальним регіонам (ІС області, міста, району)

Галузеві ІС управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві ІС діють у промисловому та сільському господарствах, будівництві та транспорті і т.п.

Інформаційні системи управління підприємствами (АСУП) – це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для розв’язання задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Інформаційні системи управління технологічними процесами (АСУТП) керують станом технологічних процесів (робота верстата, домни тощо). Відмінність цих систем від АСУП полягає у характері об’єкта управління: – для АСУТП - це різноманітні машини, прилади, обладнання; для АСУ – це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передачі інформації. Для АСУТП основною формою передачі інформації є сигнал, а для інших АСУ – документи.

Інформаційно-пошукові системи (ІПС) орієнтовані на розв’язання задач пошуку інформації. Змістовна обробка інформації у таких системах відсутня.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку здійснюється обробка даних.

Інформаційно-керівні, або управлінські системи являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління.

Системи підтримки прийнятих рішень (СППР) – це інтерактивна (діалогова) система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабо-структурованих або неструктурованих (проблем) ситуаціях різних сфер людської діяльності.

Штучний інтелект – системи, що імітують розв’язання людиною складних творчих задач.Розрізняють три види інтелектуальних ІС:

-інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу “запитання-відповідь”), що забезпечують взаємодію кінцевих користувачів – непрограмістів з базами даних та знань; -розрахунково-логічні системи, які дають змогу користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв’язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складних методів і відповідних прикладних програм;

експертні системи, які дають змогу проводити ефективну комп’ютеризацію областей, в яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.