48. Компоненти експертної системи

База знань. Однією з найскладніших задач побудови EC є задача побудови БЗ — системи, яка охоплює розроб­лення та заповнення структури БЗ.

Процес формування БЗ є ітерактивним із можливим поверненням з подальшого етапу проектування на попередній. Одним із найскладніших моментів процесу формування БЗ, що зумовлює ітерактивні повернення, є здобуття знань від експерта з їх дальшою формалізацією. Оскіль­ки багато висновків експерт вважає очевидними, а деякі використовує інтуїтивно, буває дуже важко одержати від нього зв'язну, логічно послідовну інформацію про процес розв'язування задачі.У будь-який момент часу в системі фігурують три типи знань: структуровані знання — статичні знання про ПС. Після того як ці знання виявлено, вони вже не змінюються;структуровані динамічні знання — змінні знання про ПС. Вони поновлюються в міру виявлення нової інформації; робочі знання — знання, що застосовуються для розв'язання конкретної задачі або проведення консульта­ції. На сучасному етапі розвитку EC використовується кілька форм подання знань в інформаційній моделі EC, три з них вважають основними: логіка предикатів, семан­тичні мережі та фрейми.

Логіка предикатів. В основі подання знань засобами логіки предикатів є мова математичної логіки, що дає змо­гу формально описувати поняття ПС та зв'язок між ними у вигляді фактів і правил.

Факт — це доведене твердження про об'єкт ПС. За широкого трактування об'єкта в EC фактами є фізичні об'єк­ти, поняття, дії, події. Кожний об'єкт описується властивостями, атрибутами, наприклад баланс (код рядка, сума, дата). Всі факти в БЗ поділяються на статичні та динаміч­ні. Перші описують незмінні об'єкти, другі — об'єкти, атрибути яких змінюються в часі.

Правило є імплікацією, поданою у такій формі:ЯКЩО <умова>, ТО <висновок>.

Істинність висновку залежить від істинності умов, причому умови можуть бути простими і складними,пов'язаними відносинами І, АБО, НІ. Наприклад: "фір­ма А є конкурентом фірми В, якщо обидві вони прода­ють один і той самий товар Х в одному й тому самому ре­гіоні Y".

З кожним твердженням може бути пов'язане певне число в інтервалі від -1 до +1, яке відображає міру впевне­ності в істинності значення, що е неформальною оцінкою надійності фактів.

До переваг подання знань у вигляді фактів і правил на­лежать спрощення конструкції EC, модульний принцип побудови, можливість зміни та розширення БЗ, організа­ція розпаралелювання міркувань.

Семантичні мережі. Це найдавніша форма подання знань у теорії штучного інтелекту. Семантична мережа ві­дображає сукупність об'єктів ПС та відносини між ними. Об'єктами є вершини (вузли) мережі, а відносинами — дуги, що з'єднують їх.У семантичну мережу включають тільки необхідні для розв'язання прикладних задач об'єкти ПС. Ними мо­жуть бути події, дії, узагальнені поняття або властивості об'єктів.Вершини мережі з'єднуються дугою, якщо відповідні об'єкти ПС знаходяться в певному відношенні. Найпоширенішими є такі типи відношень:БУТИ — означає, що об'єкт належить до певного класу;МАТИ — дає змогу задавати властивості об'єктів;БУТИ НАСЛІДКОМ — відображає причинно-наслідкові зв'язки. В ЕС не встановлюються обмеження на фор­му та особливості зв'язків. Зв'язана структура може бути деревоподібною, мережною, мати цикли та петлі.

Семантична мережа придатна для подання не тільки фактичної інформації, а й правил логічного висновку. Для логічного висновку в ній потрібно створити причинно-наслідкові зв'язки.

Основна перевага семантичних мереж — наочність — стає недоліком за значного збільшення обсягу БЗ. Для подолання таких труднощів використовується метод ієрархіїзації мереж (виділення на них локальних підмереж).

Фрейми. БЗ комерційних EC містять понад тисячу правил. У зв'язку з цим процес оновлення складу правил і контроль зв'язків між ними стають складними, оскільки правила, що додаються, можуть дублювати ті, які існу­ють, або вступати з ними у протиріччя. Для виявлення та­ких фактів можна використати програмні засоби, але включення їх у роботу системи призводить до втрати роботоздатності системи, оскільки інженер втрачає уявлення про те, як взаємодіють правила. Мережа, що відображає взаємозв'язки правил у таких ситуаціях, стає громіздкою і заплутаною.

Подання знань, що ґрунтується на фреймах, є альтеративним відносно логіки предикатів: воно дає змогу зберігати родовидову ієрархію понять у БЗ в явній формі. фрейм — це структура для опису стереотипної ситуації, що складається з характеристик цієї ситуації та їхніх значень. Характеристики називають слотами, а значення — заповнювачами слотів. Слот може містити не тільки конкретне значення, а й ім'я процедури, що дає змогу обчислити його за заданим алгоритмом, а також установити одне або кілька правил, за допомогою яких це значення можна знайти.

Сукупність фреймів, що моделює яку-небудь ПС, є іє­рархічною структурою, в якій фрейми з'єднуються за до­помогою родовидових зв'язків.

Системи фреймів є статичними та динамічними. У статичних системах фрейми не можуть бути змінені у процесі розв'язування задачі, в динамічних це допустиме. Системи програмування, що ґрунтуються на фреймах, є об'єктно-орієнтованими, оскільки кожний фрейм відповідає конкретному об'єкту ПС, а слоти містять дані, що описують цей об'єкт. Фрейм може бути поданий у вигляді переліку властивостей, за використання засобів БД — у вигляді запису.

Перевагою фреймів є реалізація в них декларативних (набір безумовних й умовних тверджень) і процедурних (алгоритми поведінки в певній ситуації) знань. Зручні фрейми також для побудови могутніх графічних інтерфейсів з наочним поданням глибоких причинно-наслідкових зв'язків.

Механізм логічного висновку. Цей механізм здійснює пошук рішення побудовою ланцюжків логічних доведень. МЛВ — це програма, що працює з БД, виконуючи логічні й арифметичні операції. Він імітує процес міркувань експерта так само, як БЗ імітує його пам'ять.

У процесі формування логічного висновку МЛВ фор­мулює власне висновок та керує ним. Висновок обмежується обробленням правил, враховуючи існуючі правила і факти з робочої пам'яті та додаючи в неї нові факти при спрацюванні певного правила. Дія компонента висновку ґрунтується на застосуванні правила висновку. Його суть полягає у формулі:

нехай відомо, що істинним є твердження А й існує правило вигляду "ЯКЩО А, ТО В"; тоді твердження В також є істинним. Правило спрацьовує за кількості фактів, що задовольняють його ліву час­тину: якщо умова істинна, то має бути істинним також висновок.

Керуючий компонент включає послідовність і принципи виконання правил. Цей механізм керує процесом консультації, зберігаючи для користувача інформацію про здобуті висновки, і запитує в нього інформацію, коли для спрацювання чергового правила в базі фактів не вистачає даних. Керуючий компонент виконує такі функції:

1. Зіставлення (якщо зразок правила зіставляється з наявними фактами).

2. Вибір (якщо в конкретній ситуації можуть бути за­стосовані відразу кілька правил, то з них вибирають одне, яке найкраще відповідає заданому критерію — вирішен­ню конфлікту).

3. Спрацювання (якщо зразок правила при зіставлен­ні збігся з певними фактами з БД, то правило спрацьовує).

4. Дію (робоча пам'ять зазнає зміни доданням в неї висновку з правила, що спрацювало. Якщо в правій части­ні правила є вказівка на певну дію, то воно виконується. Це, наприклад, відбувається в системах забезпечення безпеки інформації).

Механізм логічного висновку працює циклічно. В кожному циклі він переглядає всі правила, щоб виявити серед них ті, умови яких збігаються з відомими на даний момент фактами з робочої області. МЛВ визначає також порядок застосування правил. Після вибору правило спра­цьовує, його висновок заноситься в робочу пам'ять (базу фактів). Потім цикл повторюється знову.

Більшість реальних проблем — слабко структуровані, тобто визначення початкового та остаточного станів, вибір операторів є частиною проблеми, простір рішень — не обмежений. З усіх проблем МЛВ головними є:

— визначення точки, з якої потрібно починати процес міркування;

— як діяти, якщо на певному кроці можливі кілька лі­ній міркувань.

Найпростішими методами вирішення першої проблеми є прямий ланцюжок (від фактів до мети) і зворотний (від мети до фактів) ланцюжок міркувань.

Прямий висновок більш загальний, оскільки він дає змогу переглянути все дерево можливих рішень і знайти всі проміжні вершини. При цьому, очевидно, втрачається одна з основних переваг EC — можливість швидкого знаходження рішення у великому просторі пошуку. В цьому випадку необхідно передбачити апарат відсікання окремих гілок дерева рішення з метою скорочення прос­тору пошуку, який нерідко може виявитися нескінчен­ним.

Зворотний висновок служить механізмом перевірки гі­потез і тому завжди приводить до рішення про істинність або помилковість гіпотези. Однак, якщо простір ймовір­них гіпотез великий і відсутні застереження про їх прий­нятність, то зворотний висновок не ефективніший від пря­мого. На практиці у процесі розв'язування задач у реаль­них ПС доцільно поєднувати на різних етапах роботи пря­мий та зворотний МЛВ.

Для вирішення другої проблеми використовують по­шук "у глибину" і "вшир". У першому випадку процес розвивається за однією з гілок дерева рішення до термі­нальних (кінцевих) вершин. Якщо виявлені вершини не будуть рішенням, то досліджується наступна гілка (як правило, зліва направо), і процес продовжується в режимі "відкату із забуванням". Другий режим управління ви­сновком зводиться до дослідження всіх гілок дерева рі­шень, що виходять із початкового пункту завдовжки в один маршрут.

Найдоцільнішим є поєднання пошуку "вшир" із по­шуком "у глибину", що зводиться до перегляду кожної гілки дерева рішення просуванням не на один крок, а на число кроків, встановлене самою ЕС. У поєднанні з відсі­канням гілок за результатами перегляду цей метод, як і поєднання прямого та зворотного висновків, є найоптимальнішим.

Логічний висновок поділяється на монотонний і немонотонний. За монотонного висновку здобуті у процесі роботи системи факти не переглядають, тобто вважаються істинними до закінчення її роботи. За немонотонного висновку факти не зберігають свою істинність у процесі роботи системи. Немонотонність висновку важлива при роботі EC з динамічним зовнішнім середовищем, особливо при функціонуванні в реальному масштабі часу.

Підсистема набуття знань. Ця підсистема призначена для додання в БЗ нових правил і модифікації існуючих. Її завданням є зведення правил до такого стану, який даєзмогу МЛВ застосовувати їх у процесі роботи. У найпрос­тішому випадку така підсистема може діяти як звичайний редактор або текстовий процесор, який просто заносить правила у файл. У складніших системах передбачено спе­ціальний інтерфейс інженера знань й експерта. Конкретна реалізація підсистеми залежить від: структури та ємності БЗ; засобів реалізації БЗ;вимог користувача;особливостей розробників EC.

Залежно від структури БЗ підсистема транслює знання в різні форми файлових структур. З урахуванням кон­кретних вимог розробники можуть наділити підсистему набуття знань, крім транслюючих, деякими аналітичними функціями. Найпоширенішими з них є функції перевірки нового елемента БЗ на несуперечність з існуючими знаннями, перевірки на відсутність циклів у роботі МЛВ, перевірки повноти БЗ.

Підсистема пояснення. Комп'ютерна програма, яка не спроможна пояснити свої дії та переконати користу­вача у правильності висновків, не вважається EC. Під­система пояснення має відповісти на питання, як виве­дено логічний висновок і як EC має намір його надалі ви­користати.Розвинена підсистема пояснення складається з компо­нентів: активного, що включає набір інформаційних пові­домлень, які видаються користувачеві у процесі роботи; пасивного, орієнтованого на ініціювальні дії корис­тувача.

Активний компонент підсистеми пояснення є роз­горненим коментарем, що супроводжує здобуті систе­мою дії та результати. Пасивний компонент, крім розви­неної системи HELP, має засоби пояснень розв'язування задачі.

Система пояснення в EC реалізується різними способа­ми. Це може бути:набір інформаційних довідок про стан системи на момент припинення її роботи;повний або частковий опис подоланого системою шляху по дереву рішень;список гіпотез, що перевіряються (основи для їх формування і результати перевірки);список цілей, які керують роботою системи, і шля­хів їх досягнення.

Важливою особливістю розвиненої підсистеми пояс­нення є використання в ній природної мови спілкування з користувачем. Широке застосування систем меню дає змо­гу не тільки диференціювати інформацію, а й судити про рівень підготовленості користувача, формуючи його пси­хологічний портрет.

Будь-яка економічна система надає велике значення питанням інформаційного забезпечення управління в різних сферах людської діяльності. Глобалізація зовнішньої торгівлі, перехід економіки України на ринкові стосунки і появу інформаційних технологій, пов'язаних з новими економічними моделями, у тому числі і в зовні економічній корпоративній діяльності, зажадали корінних змін в характері діяльності митної служби країни, удосконалення митного адміністрування, митно-розрахункових і митно-логічних операцій, трансформуючи їх в реально діючий сучасний інструмент державного регулювання зовнішньої торгівлі.

Що ж у такому разі можна сказати про митницю, систему куди масштабнішу, складну і багаторівневу? Головна особливість концепції розвитку митних органів полягає в тому, що кожен з напрямів діяльності митних органів, будь то організації митного контролю, функціонування правоохоронного блоку або адміністративно-господарська діяльність, припускає впровадження нових інформаційних технологій. Процеси глобалізації і інтеграції митної системи на базі інформатики і інформаційних митних технологій сприяє формуванню таких відносно нових для митниці напрямів діяльності, як інформаційно-електронна митниця, міжнародний інформаційний обмін, віртуальна митна логістика, телематика та ін. Активно починають використовуватися в міжнародних обмінах і вантажоперевезеннях, а так само в інформаційному забезпеченні такі глобальні мережі, як Інтернет, Интранет, при цьому не лише активному, але і в інтерактивному режимі. Іншими словами, сьогодні немає жодного напряму діяльності митної служби, яке в тій або іншій мірі не було б пов'язане з автоматизацією. [10, 11]

Складові інформаційного забезпечення митної сфери України. Можна виділити наступні завдання:

• показати структуру інформаційного забезпечення митної сфери України;

• охарактеризувати як складову систему електронного декларування, її елементи і алгоритм дії;

• виявити переваги і недоліки системи ЕД;

Тема на сьогодні дуже актуальна. Світова практика свідчить, що правильно побудоване електронне декларування, пов'язане з системою управління ризиками, приводить до підвищення собираемости платежів і зниження кількості порушень, що допускаються як імпортерами, так і співробітниками митних органів. До того ж використовуючи метод електронного декларування, декларант економить не лише час, але і значні грошові кошти. Взаємне договори про транзит товарів, як через територію України, так і Росії супроводжуються великою кількістю паперових документів, оформлення яких займає багато часу. Спростити цей процес може система ЭД. Слід враховувати і той факт, що Україна знаходиться на кордоні СНД і Євросоюзу, де давно практикується "безпаперовий документообіг", а через територію України проходить багато транзитних шляхів сполучення як з боку Євросоюзу, так і з боку СНД.

Митний кодекс України, який у зв'язку з впровадженням системи електронного декларування, зазнав серйозні зміни; постанова Державного митного комітету "Про порядок митного оформлення і контролю товарів у разі їх декларування в електронній формі [5]; постанова Ради міністрів Республіки Білорусь "Про особливості митного декларування товарів [2]; Закон Республіки Білорусь "Про електронний документ" [3]. Активно ілюструють процес впровадження і використання системи електронного декларування у своїх роботах начальник Управління інформаційних технологій, митної статистики і аналізу Державного митного комітету Республіки Білорусь Л. Кузьмич [11], керівник Центру дослідження проблем управління інвестиційними і підприємницькими ризиками ГНУ "Інститут економіки НАН Білорусі", кандидат економічних наук Г. Гриц [8, 9], голова ГТК А. Шпилевский [17].

Робота складається зі вступу, двох глав і ув'язнення. У вступі визначаються основні цілі і завдання роботи, розглядаються джерела і літератури з цього питання. Перша глава присвячена огляду загальної картини інформаційного забезпечення митної сфери Республіки Білорусь, виділенню основних складових цієї системи. Питання другої глави полягає в розгляді однієї із складової інформаційного забезпечення митної сфери Республіки Білорусь - системи електронного декларування.

49. Інформаційне забезпечення управління в митній сфері

Розвиток митної справи, яка заснована на регулюванні міжнародних обмінних процесів, завжди був пов'язаний з інформацією і інформаційним забезпеченням. На початковому етапі зародження митної справи регулювання обмінних процесів носило ритуально-символічний і мовний характер. У древніх країнах існували цілі системи ритуалів, міток і покажчиків, що інформують одноплемінників або іноплемінників про обмінні процеси. Таким чином, ритуальність, символізм (знаковость) і усна мова були першими, якщо можна так сказати, інформаційними системами забезпечення, регулюючими торговельно-обмінні дії [10].

Аж до XX століття в митній справі йшло повільне накопичення досвіду по інформаційному забезпеченню управління. Вивчення історії митної справи показує, що проблема збору, накопичення, обробки і використання різних відомостей і даних стояла перед цією службою на усіх етапах її розвитку. Протягом тривалого часу основними механізмами її рішення були мозок, мова, зір і слух людини. Перша революційна зміна тут сталася у зв'язку з появою писемності, а потім і винаходом книгодрукування. Ці два етапи створили абсолютно нову технологію збору, обробки і поширення повідомлень і даних, позбавили людей від необхідності цілком покладатися на людську пам'ять. Оскільки в епоху книгодрукування основним носієм інформації став папір, то технологію збору, обробки і поширення інформації стали називати "паперовою інформатикою".

"Паперова інформатика" - це стиль, який породив "паперове суспільство", де вважається, що найнадійніше папір, який зберігає і передає будь-яку інформацію. Папір - це книги, торговельні документи, закони, інші акти, договори постачання, управлінські рішення і інші документи [11].

Нині здійснюється перехід від роз'єднаної роботи людей з паперовими носіями інформації до колективної праці з електронними документами, яка дозволяє, наприклад, в митній службі економити час в ухваленні рішень при виконанні основних, попередніх, забезпечуючих операцій. Це нова реальність, в якій безпосередність і оперативність комп'ютерних і інших оргтехнических зв'язків поєднуються з глибиною і змістовністю, властивою письмовим повідомленням [10].

Наступив час, коли виникла якісно інша інформаційна технологія. Положення принципово змінилося з появою ЕОМ і іншої інформаційної техніки. Винахід двигуна відкрив еру механізації і автоматизації фізичної праці, ЕОМ зробила те ж саме відносно розумової праці. Принципово новий крок був здійснений, коли від застосування ЕОМ для вирішення окремих завдань перейшли до їх застосування для автоматизації збору, обробки і використання великих масивів даних [10].

Багато країн ЄС переходять до системи розподіленої обробки інформаційних даних на основі відкритої мережі. Готуючись до створення глобальної системи електронного бізнесу, електронної торгівлі, міжнародних банківських взаєморозрахунків через супутникові системи, широке поширення отримують електронні гроші. З просуванням мережі Інтернет акцент буде зроблений на індивідуального споживача. Це створить новий єдиний простір обміну інформацією, торгівлі і співпраці митниці і учасників зовнішньоекономічної діяльності (ВЭД). Сьогодні все реальніше проявляються риси митниці XXI століття - інформаційно-електронної митниці, з використанням електронних документів, комп'ютерної техніки і космічної информациологии, пов'язаних в єдину автоматизовану інформаційну систему [9, 10, 11].

Таким чином, інформаційне забезпечення управління (ИО) - найважливіший елемент інформаційної системи (ІС) і інформаційної технології (ИТ) - призначено для віддзеркалення інформації, що характеризує стан керованого об'єкту і основою, що являється, для ухвалення управлінських рішень [10, с. 7].

У митній системі (Т-системі) складають вхідні і вихідні інформаційні масиви, що формуються і зберігаються в загальносистемних і локальних базах даних. Загальносистемні бази даних повинні формуватися у вигляді інтегрованого інформаційного поля на основі документальних і фактографічних баз даних. Локальні бази даних містять інформацію, необхідну для роботи одного користувача або групи користувачів. При розробці інформаційного забезпечення особливу увагу слід приділити вирішенню питань надання юридичної сили нормативним актам на електронних носіях. Основу технічного і технологічного забезпечення ведення еталонних банків правової інформації повинні скласти високопродуктивні універсальні ЕОМ з широким набором периферійного устаткування і засобів телекомунікації. Базою технічного забезпечення локальних обчислювальних мереж будуть персональні ЕОМ різної потужності. Інформаційна система забезпечення (ИСЗ) :

З представленого вище виходить, що доки не будуть вирішені організаційно-правові питання, принципових результатів від впровадження нових інформаційних технологій чекати важко. Правові аспекти захисту інформації пов'язані, передусім, з дотриманням юридичних норм, що передбачають захист даних від несанкціонованого доступу і запобігання будь-якій можливості їх використання не за призначенням. Усвідомлення повною мірою інформаційної першооснови будь-якої митної технології призводить до необхідності перегляду підходу до проектування систем автоматизації митної діяльності. І тут прикладом можуть служити банківські інформаційні системи, в яких вже на стадії проектування закладені принципи фіксації "інформаційних слідів". Тобто будь-яка дія з комп'ютерною інформацією має бути документована, санкціонована і проконтрольована. Сьогодні ця проблема не є особливо гострою, оскільки переважна більшість митних технологій реалізовані в локальних обчислювальних мережах, а їх інтеграція здійснюється особливим способом. При переході до повномасштабних систем, що працюють в реальному часі, з розподіленою обробкою і зберіганням інформацією, актуальність забезпечення інформаційної безпеки значно зростає.

Проблему забезпечення інформаційної безпеки на сьогодні можна розв'язати шляхом створення і впровадження систем електронних документів заснованих на технології їх захисту електронно-цифровим підписом (ЭЦП). Закон республіки Білорусь "Про електронний документ" [3] дає наступне визначення ЭЦП. Це набір символів, що виробляється засобами електронного цифрового підпису (тобто програмними і технічними засобами, що забезпечують вироблення і перевірку електронного цифрового підпису і що мають сертифікат відповідності вимогам технічних нормативно правових актів в області технічного нормування і стандартизації) і що є невід'ємною частиною електронного документу. Іншими словами, це деяка послідовність символів, отримана за певними правилами і алгоритмами. ЭЦП використовується як аналог власноручного підпису для надання документу юридичної сили, рівній юридичній силі документу на паперовому носієві, підписаного правомочною особою і скріпленого друком. ЭЦП - ефективне рішення для усіх, у тому числі і для державного митного комітету (ГТК), хто не хоче чекати приходу фельдъегерской або кур'єрської пошти здалека, щоб перевірити достовірність отриманої інформації. Наприклад, потреба підтвердження про сплату митних платежів декларантом, ГТК повинен отримати відповідне підтвердження з банку про внесення платежу, яке на паперовому носієві підписується уповноваженим обличчям банку. Далі це підтвердження за допомогою все тієї ж кур'єрської або фельдъегерской пошта, поступає в ГТК. Якщо ж банк скористається ЭЦП, засвідчивши нею електронне підтвердження про внесення платежів, то процедура займе значно менше часу [12].

Використання ЭЦП не обмежується застосуванням її як власноручний підпис. ЭЦП дозволяє виконувати і інші не менш важливі функції:

• посвідчення джерела документу і його достовірності, тобто його автора;

• захист документу від змін (умисних або випадкових);

• неможливість відмови від авторства (секретний ключ відомий тільки власникові).

ГТК на сьогодні використовує ЭЦП для захисту відомостей, що передаються по відкритих каналах передачі даних, при використанні системи електронного декларування товарів [12].

Сьогодні митна діяльність супроводжується величезною кількістю документів, що переробляються. Наприклад, один автофургон, що везе з Фінляндії в Росію 60 видів різних молочних продуктів фірми Valio, "супроводжує" близько 400 сторінок зовнішньоторговельної документації. Особлива проблема в документообігу - це наявність помилок в даних супровідних документів, в процедурах доставки або в ознаках товарів. Приміром, тільки список критичних помилок (в результаті яких не можна ідентифікувати товар, реєструвати державну митну декларацію (ГТД), визначити митний режим і т. д.), що виявляються при перевірці вантажної митної декларації, перевищує сотню. Ці помилки призводять до додаткових витрат, затримці товарів на митній межі або при їх митному оформленні, а також можуть бути причиною зриву міжнародних контрактів, втрати швидкопсувної продукції і втрати довіри клієнтів [11].

У зв'язку з прискоренням інтеграційних процесів в митній службі і в економіці країни в цілому, проблема управління і організації на базі модернізації і оптимізації стає все актуальніше. З'являється інформаційна перевантаженість митних служб, що гальмує міжнародний обмін товарів, і збільшується час на ухвалення управлінських рішень. Ця проблема не менш важлива, чим проблема інформаційної недостатності. Оптимізація інформаційних потоків в сучасних митних системах і системах міжнародного просування товарів можлива шляхом інформаційного моделювання. Таке моделювання вимагає опису інформаційних джерел і каналів передачі даних, їх характеристик, формалізації отримуваних по каналах передачі цих сполучень з перетворенням їх в інформацію, придатну для обчислення ефективності митних операцій, розрахунку ризику і ухвалення митних рішень. В цьому випадку проблема сумісності інформації в повідомленнях з різних джерел може бути розв'язана за допомогою інформаційних критеріїв ефективності (мал. 2)[7, 8, 9].

На сьогодні найбільш проблемним сектором інформаційного забезпечення управління митних органів викликає подача деклараціїтоварів за допомогою системи електронного декларування. Вона значно спрощує процедуру декларування товарів за рахунок скорочення як тимчасових, так і фінансових витрат. Але, у свою чергу, система ЕД спричиняє за собою серйозну реорганізацію не лише правовою, технічною, економічною і інформаційною сфер митниці, але і ГТК в цілому.