- •Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Специфіка мови професійного спілкування
- •Комунікативні якості професійної мови
- •Складники системи національної мови
- •Мовне законодавство в Україні
- •Статус української мови як державної
- •Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови
- •11.Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •15.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •13.Давня література й початки формування літературної мови.
- •14.Усна й писемна форми української літературної мови.
- •15. Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •16.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •17. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •19.Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •21.Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •24.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця
- •25.Принципи українського правопису
- •26.Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •27 Писемні форми репрезентації наукової інформації(рецензія,тези)
- •29.Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •30.Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •Складові частини документа Інформаційна складова
- •Матеріальна складова
- •31.Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •33 Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •34. Види антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •Антонімія
- •36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •37. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •38. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •40. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •42. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченняхнаукового та ділового стилю.
- •44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового та ділового стилів.
- •45. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела,оформлення бібліографічного опису.
- •46.Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •47. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •50. Специфіка публічної монологічної мови.
- •51. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •55. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •56. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
42. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
На синтактичному рівні точність, нейтральність, стандартизованість ділового тексту забезпечується:
використанням специфічних кліше термінологічного типу (наприклад, високі договірні сторони, укладання угоди, вжити заходів, з метою поліпшення тощо);
прямим порядком слів;
ретардацією — перенесенням присудка на кінець речення;
частим використанням дієприслівникового та дієприкметникового зворотів;
перевагою складних конструкцій над простими;
перевагою складнопідрядних речень над складносурядними;
широким використанням техніко-стилістичного засобу — абзацу, трафарету тощо.
Характерною ознакою мови ділових паперів є наявність розщепленого присудка — заміна простого присудка у формі особового дієслова словосполученням інфінітива з віддієслівним іменником. Як от: не зобов’язатися, а взяти зобов’язання; не постановити, а прийняти постанову; не протестувати, а виявити протест тощо.
Складнівипадкикерування у діловихпаперах
Керування – одинізспособівпоєднанняслів, приякомуслововимагаєконкретноївідмінковоїформиіншогослова, тобтокеруєформоюіншогослова: оплачуватипроїзд, платитизапроїзд.
Доситьчасто в діловихпаперахтрапляєтьсянеточністьтадвозначністьформулювань, безпредметні й недужеграмотнірозмірковування, нечіткість у висловленнідумки.
Щобуникнутитакихпомилокслідзвернутиувагунасполучуваністьслів у текстідокумента.
Придієсловах, яківимагаютьнеоднаковихвідмінківвідіменників, невживаєтьсяспільнийдодаток: Миповинніпрагнутидовдосконалення і повногоопануванняметодів. Требаопанувати – методами, алевдосконалення – методів; Дляорганізаціїроботизамалосамогоінформування, повідомленняфактів.Повідомляти – факти, інформувати – профакти.Спільнийдодатокнеможливий.
У стійкихсловосполученняхнезамінюютьсяокреміслова і невводятьсянові.Відцьогословосполученняруйнується, а текстстаєнеграмотним: кожноговзялозасамолюбство (переробленовислівузялозаживе), длявідома і дляділа (переробленодовідома), длярозуму і душі (переробленододуші).
Близькозначніслова (синоніми) можутьвимагатипіслясебенеоднаковихвідмінків: повідомитидиректору (кому?) – інформуватидиректора (кого?); опанувати (що?) мову – оволодіти (чим?) мовою; властивий (кому?) – характерний (длякого?); сповнений (чого?) – наповнений (чим?); оснований (начому?) – заснований (ким?); торкатися (чого?) – доторкатися (дочого?).
Наприклад: нехайцізнаннябудутьвластиві й характернінам (властивінам, алехарактернідлянас).
Добираючиукраїнськівідповідникидоросійських, слідрозрізнятимовнізасоби: благодарить (кого?) – дякувати (кому?); причинять (что?) – завдавати (чого?); нуждаться (в чем?) – потребувати (чого?); подражать (кому?) – наслідувати (кого?).
Напиклад: Головаподякувавйого (йому) зауспіхи в роботі.
Використанняприйменників у російській і українськіймовахнеоднакове.Тому, слідзвернутиувагунавживанняприйменників, щоїхвимагаютьдієслова: подготовиться (к чему?) – підготуватися (дочого?); стремится (к чему?) – прагнути (дочого?); предупреждать (о чем?) – попереджуватипро (що?); думать о (чем?) – думатипро (що?); случилосьповине – трапилосьчерезпровину.
В українськіймовірозрізняютьтаківидикерування:
1. Дієслівне – колидієслововимагаєвідіменникапевноговідмінка: вжити (чого?) заходів, запобігати (чому?) аваріям, заперечувати (що?) факти, повідомляти (чим?) телефоном, ігнорувати (що?) пропозицію, зазнати (чого?) поразки, наголошувати (начому?) наголовному, заслуговувати (нащо?) наувагу, досягти (чого?) згоди.
2. Іменне – іменники, утворенівіддієсліввимагаютьпевнихвідмінків: попередження (чого?) незаконнихдій, завідувач (чого?) відділу, завідуючий (чим?) відділом, забезпечення (чим?) літературою, опанування (чого?) курсу, оволодіння (чим?) мовою, освоєння (чого?) комп'ютера, запобігання (чому?) злочиннимзаходам.
Існуютьіншівидиіменногокерування: пам'ятник (кому?) Шевченкові, магазинМихайлаВороніна.
3. Прикметникове – колиприкметникикеруютьформоюіншогослова: характерний (длякого?,чого?) длядиректора, притаманний (кому, чому?) директору, властивий (кому?) менеджеру, хворий (нащо?) нагрип, багатий (нащо?) наідеї.
Конкретноїформивимагаютьтакожприйменникиприслівниковогопоходження.Так, словавсупереч і завдякивимагаютьдавальноговідмінка: всуперечумовам, домовленості, вимогам; завдякиклопотанню, узгодженості, послугам.
Синтаксичні норми наукових текстів:
1. Використовуються розповідні речення та інфінітивні конструкції.
2. Часто вживаються стійкі словосполучення, інколи вони є термінами.
3.Часто використовуються прийменникові конструкції.