40. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами слова, характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість – основна ознака літературної мови.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.Норми охоплюють усі рівні мови. Лексичні норми визначають можливості використання слів відповідно до значення та його відтінків, а також правила сполучуваності слів у реченні. Граматичні норми (морфологічні й синтаксичні) встановлюють літературні форми слів і правила побудови синтаксичних конструкцій — словосполучень і речень. Стилістичні норми визначають доцільність використання мовних одиниць різних рівнів у конкретній ситуації мовлення, у тому чи тому функціональному стилі. Орфоепічні норми регулюють правильність наголошування слів і вимови голосних і приголосних звуків. Орфографічні норми визначають правила написання слів. Пунктуаційні норми фіксують систему правил уживання розділових знаків — коми, тире, лапок, двокрапки тощо.Мовні норми можуть відрізнятися сферою застосування. Наприклад, орфографічні й пунктуаційні норми стосуються лише писемної мови, а орфоепічні — реалізуються тільки в усній. Пишучи, ми не виголошуємо слова, а розмовляючи, не ставимо розділових знаків і не припускаємося помилок у написанні слів. Частина норм є актуальною як для писемної, так і для усної мови; такими є норми, що стосуються лексичного складу і граматичної будови: за будь-яких умов спілкування необхідно вживати слово відповідно до його значення або утворювати форму чи будувати речення згідно з граматичними правилами.

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень.Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками: вирішальний – решающий; завідувач – заведующий; службовець – служащий і т. ін.

На особливу увагу заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника -по , оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками: на ваш погляд – по вашемуусмотрению; у службових справах – по деламслужбы; за наказом – по приказу; після закінчення терміну – по истечениисрока; за законом –по закону та ін.

41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.

Українська літературна мова має дві форми – усну й писемну. Усній формі притаманні прості синтаксичні конструкції, тобто використовуються короткі прості,особливо неповні, часто обірвані, односкладні речення, речення зі звертаннями . У писемній формі вживаються прості й переважно складні речення, різноманітні обставини й означальні звороти, вставні слова і речення, більш ретельним є добір лексичних засобів. До писемної форми літературної мови належать такі стилі: науковий, офіційно-діловий, художній, публіцистичний,епістолярний. Науковому стилю притаманне широке використання простих ускладнених речень та тяжіння до складних синтаксичних конструкцій, переважання граматично повних речень. В офіційно-діловому стилі до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним, підрядним зв’язком , широко використовуються безсполучникові, прості й непоширені речення, безособові,означено-особові та інфінітивні синтаксичні конструкції. У художньому стилі використовуються речення різних типів, простежується тенденція до вживання менш громіздких конструкцій, можливі пропуски слів, незакінчені речення, слова-речення різного типу. Так як публіцистичний стиль поєднує в собі засоби наукового і художнього стилів, то йому можуть бути притаманні як складні синтаксичні конструкції, так і прості. Епістолярний стиль – це стиль, поширений у різних типах листування. Характерною особливістю цього стилю є вживання звертань і пов’язаних з ним морфологічних форм та синтаксичних конструкцій.