Антонімія

Слова з протилежним значенням, які мають якусь лексичну спільність, називають антонімами. Наприклад, глибокий - мілкий (глибина); день - ніч (пори доби).Не можна, наприклад, вважати антонімами слова, які не мають прямого протиставлення: ніч та ранок, дитинство та юність.

Багатозначне слово може мати кілька антонімічних пар залежно від кількості значень:

сухий - мокрий;

сухий - м'який;

сухий - емоційний.

В сучасній українській літературній мові антоніми бувають виражені такими частинами мови:

1)  іменниками: добро - зло, день - ніч;

2)  прикметниками: холодний - теплий;

3)  займенниками: всі - жодний, всі - ніхто;

4)  дієсловами: сміятися - плакати;

5)  прислівниками: швидко - повільно;

6)  прийменниками: над - під; в - з.

Антонімічні протиставлення підсилюють виразність думки, надають їй більшої категоричності, викликають в уявленні живі образи названих предметів, явищ, подій.

В офіційно-діловому стилі мови антоніми вживаються обмежено.

36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.

Зі стилістичного погляду лексику сучасної української мови поділяють на загальновживану, специфічно-побутову, виробничо-професійну, науково-термінологічну, адміністративно-ділову й емоційно забарвлену. Окремо виділяються діалектизми і жаргонізми.

З погляду вживання найбільшу групу становлять загальновживані (стилістично нейтральні) слова. Вони використовуються практично всіма носіями літературної мови й охоплюють найрізноманітніші сфери життя. Це слова на позначення родинних стосунків (батько, мати, сестра, брат, дід, тітка); органів людського тіла (голова, плече, шия, вухо, нога); речей, пов’язаних із побутом та працею людини (кухня, ліжко, черевики, блокнот, комп’ютер, відеомагнітофон); рослин (пшениця, жито, троянда, каштан, тополя); тварин (корова, кінь, слон, верблюд, лисиця, заєць); явищ природи (дощ, сніг, гроза, град, буря, вітер); кольорів (білий, чорний, блакитний, бузковий, рожевий); якостей та ознак (добрий, веселий, сміливий, хитрий, дешевий, коштовний); дій та станів (читати, спати, сміятися, мріяти, нудьгувати, працювати) та ін.

Діалектизми – це слова, вживані в окремих говорах і поширені лише в певній місцевості (бараболя – картопля, баклажан – помідор, студений – холодний, жалива – кропива, стидатися – соромитися тощо). Діалектизми використовуються лише в художній літературі, надмірне їх використання засмічує літературну мову.

Жаргонізми – це слова певної групи людей, які, користуючись загальновживаною лексикою, використовують лише їм зрозумілі слова. Жаргонізми мають відповідники в літературній мові.Жаргонилексично і стилістичнорізноманітні.Вонипроникають вхудожнюлітературу і використовуютьсядляхарактеристикимовигероїв. Крімжаргонів, яківиниклинаосновізагальнонародноїмови, існуютьжаргони, щоз’явилися в результатіспілкуваннярізномовногонаселення в прикордоннихобластях.

У сучасній українській мові найбільш чітко виділяються жаргонізми, вживані студентською молоддю (хвіст – академзаборгованість; сачок – студент, який не відвідує занять; зідрати – списати; пара – незадовільна оцінка; плавати – непевно почуватися під час відповіді на екзамені; провалитися – не скласти екзамену та ін.) та людьми, що зв’язані спільними інтересами негативного характеру, зокрема злодіями, волоцюгами, картярами, любителями спиртного (барахло, манатки – речі; сіно – тютюн; балеринка – відмичка для дверей; рубати – їсти; купити, позичити,свиснути – вкрасти). У п’яниць є чимало експресивних синонімів до дієслова випити (кирнути,закласти,хильнути, смикнути,нализатися) та ін. У молодіжних жаргонах багато розмовно-побутових, експресивних слів,напр.: сачкувати – ухилятися від обов’язків; махнути – обміняти що-небудь; шурупати, кумекати – розуміти; здрейфити – злякатися; драїти, пісочити – критикувати; баласт – щось непотрібне; влипнути – потрапити в неприємне становище; блат – знайомство, зв’язки і т. ін., що використовуються в особистих інтересах, та ін.

Діалектизми й жаргонізми збіднюють українську літературну мову, тому в усному мовленні слід намагатися заміняти такі слова літературними відповідниками.