39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.

У лексиці української мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), що мають одне лексичне значення, яке подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п’ятами (втекти), замилювати очі (брехати), пекти раків (червоніти).

Такі стійкі вирази, які мають смислову єдність, не розкладаються на частини і вживаються в мові як цілісні одиниці, називають фразеологізмами (від грецького слова phrasis, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, називається фразеологією.

Фразеологічні звороти порівняно зі словами є більш виразними з емоційно-експресивного погляду. Вони характеризуються образністю, емоційною насиченістю. Саме ці властивості фразеологізмів визначають їх місце в мові.

Фразеологія, як і лексика, пов’язана з політичними, соціально-економічними й іншими умовами життя народу. Зміни цих умов ведуть і до змін у фразеології. Так, частина фразеологізмів,яка не містить у собі певної цінності і не відповідає новому часу,випадає з мови, перестає вживатися, інша частина фразеологізмів,що відображає нові умови життя, з’являється і закріплюється у мовному вжитку. Особливо активно поповнився фразеологічний фонд української мови термінологічними словосполученнями з різних галузей наук, зокрема з економічної сфери, що пов’язано з упровадженням в Україні ринкової економіки, наприклад: релевантний ринок, спеціальні економічні зони, тарифна система, банківська позика, позиковий процент, позичковий капітал, довгостроковий кредит, акціонерне товариство, орендне підприємство, валютне регулювання, конвертована валюта, біржа праці, інвестиційні банки та ін.

Фразеологічні вислови за будовою бувають 3-х типів:

1) фразеологічні зрощення – це неподільні, нерозкладні фразеологізми, цілісне значення яких не збігається зі значенням окремих слів, які входять до їх складу (дати драла – втекти; розбити глек – посваритися; бити байдики – нічого не робити; собаку з’їсти – бути досвідченим у якійсь справі; смалити халявки – залицятися; пекти раків – червоніти від сорому і т. ін.

2) фразеологічні єдності –це стійкі, неподільні словосполучення, загальне значення яких певною мірою пов’язане зі значенням слів, що входять до їх складу (тримати язик за зубами – мовчати; набивати кишені – наживатися; заливатися слізьми – безутішно плакати; скалити зуби – сміятися; дивитися крізь пальці – навмисне не помічати чогось та ін.) До фразеологічних єдностей належать каламбурні вислови, прислів’я і приказки, влучні вирази з літературних джерел, або крилаті слова, яким властиві лаконізм і афористичність висловленої думки, наприклад: звичка – друга натура; житейське море; прикусити язика; кров з молоком; вивести на чисту воду; наче води в рот набрати; тиха вода греблі рве; вік живи – вік учись; вчитися ніколи не пізно; сім п’ятниць на тиждень та ін.

3) фразеологічні сполучення – стійкі мовні звороти, яким властива певна самостійність складових частин. У таких зворотах одне слово центральне, а інші – залежні від нього і можуть сполучатися з іншими словами, наприклад: сміх бере, зло бере, нетерплячка бере, страх бере; порушити питання, порушити справу; чиста душа, чиста совість, чисте поле тощо.

Фразеологію української мови за сферою функціонування і за походженням поділяють на дві групи: народнорозмовну і книжно-літературну.

Народнорозмовна фразеологія, яка є продуктом багатовікової мовної творчості народу, включає всю сукупність і розмаїття фразеологізмів різних типів, а саме: ідіоматичні вирази (замилювати очі – обманювати; гріти руки – наживатись; ухопити за зуба – кепкувати з когось), ходові образні вислови (довгий карбованець, до кривавого поту, капля в каплю), усталені порівняльні звороти (мов громом прибитий, немов води в рот набрати, наче крізь землю провалитися, як укопаний), прислів’я і приказки (де господар добре робить, там і поле добре родить; хто кого любить, той того й голубить; часом густо, а часом і пусто), стійкіекспресивнівисловилайливого характеру (щоб ти пропав; щоб тобі повилазило; щоб ти не діждав), усталені вигукові сполучення, які виражають різні почуття (чи ба! – незадоволення, осуд; от тобі й маєш! – здивування; цур тобі! – обурення), стійкі словосполучення, що виступають у функції вставних слів (чого доброго, як то кажуть, хоч убий), фразеологізми-каламбури (сім мішків гречаної вовни, приший кобилі хвіст, сьома вода на киселі) тощо.

Книжно-літературну фразеологію становлять усталені словосполучення і вирази з різних літературних джерел. За своїм складом і походженням вона теж дуже неоднорідна. У її межах насамперед виділяємо фразеологію наукову,яка в свою чергу поділяється на загальнонаукову і вузькотермінологічну. Загальнонаукова фразеологія містить усталені словосполучення,вживані в різних галузях науки, наприклад: порушити питання, розв’язати проблему, перевірити гіпотезу, знайти вихід, дійти висновку і т. ін. Вузькотермінологічна фразеологія складається з термінологізованих словосполучень, властивих лише певним галузям науки, наприклад: малий бізнес, великий бізнес, грошовий товар, кредитна система, оптова торгівля та ін.

Значне місце в книжно-літературній фразеології належить крилатим висловам. За походженням їх можна поділити на кілька груп:

1. Вислови, що належать до спільного культурного фонду європейської цивілізації:

• вислови з античної культури: золотий вік (епоха розквіту), золотий дощ (несподіване багатство);

• переклади виразів видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д.Ібаррурі);

• переклади крилатих виразів російських письменників: Насмішки боїться той, хто вже нічого не боїться (М.Гоголь);

• переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер);

• біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока; хто взяв меч, від меча й загине.

2. Крилаті вислови давньоруського походження, наприклад: За землю Руськую; Коні іржуть за Сулою; Лисиці брешуть на щити; криваве вино;ламати списи та ін.

3. Крилаті вислови,що виникли на українському ґрунті, а саме: Кожному рот дере ложка суха; Всякому городу нрав і права (Г. Сковорода); пан Халявський; конотопська відьма (Г. Ф. Квітка-Основ’яненко); а віз і нині там; А молодість не вернеться, не вернуться літа; А кіт ковбаску уминає, Немовби й не до нього річ (Л. Глібов); Хіба ревуть воли,як ясла повні?(П.Мирний)