Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МАРКЕТИНГ ЛЕКЦІЇ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
435.2 Кб
Скачать

Цінова дискримінація - це продаж того самого товару різним покупцям за різною ціною. Цінова дискримінація можлива в наступних випадках:

  • Сегменти ізольовані один від одного

  • Розходження в умовах споживання товару

  • Незначні модифікації товару

  • На промисловому ринку, змінюючи умови постачання і сервіс.

Рішення 5. Географічна цінова дискримінація

Включення транспортних витрат у ціну товару.

Існує декілька підходів:

  • Встановлення єдиної ціни на всьому ринку, виходячи із середньої вартості доставки;

  • Встановлення поясних (зональних) цін (у залежності від дальності регіону);

  • Франкування (у контракті обумовлюються умови постачання товару).

Додаток № 1 "INCOTERMS".

Рішення 6. Перерозподіл витрат у рамках номенклатури.

Прибуток від продажу одного виробу компенсує недоотриманий прибуток від продажу іншого виробу (оператори мобільного зв'язку продають телефони нижче тієї ціни, за якою вони придбали їх у виробника і доодержують цей залишок, коли покупець використовує послуги мобільного зв'язку, фотоапарати... ). Підприємства, у номенклатурі яких є товари, що взаємодоповнюють один одного, можуть у цінах на ці товари перерозподіляти витрати, тобто в ціну одного товару включати витрати або їхню частину на виробництво іншого.

Вибір методу ціноутворення

Метод ціноутворення - спосіб визначення базової або вихідної ціни. Нижня межа ціни визначається витратами виробництва, верхня межа - споживчим сприйняттям цінності товару.

Основні методи встановлення базової ціни можна умовно розділити на дві групи: витратні (базуються на калькуляції витрат) і ринкові (базуються на аналізі рівня й еластичності попиту, цінності товару для споживачів, наявності унікальних характеристик товару, цін конкурентів).

Витратні методи

  1. Собівартість (витрати) + націнка

До підрахованих витрат виробництва додається який-небудь фіксований відсоток прибутку (близько 20%).

Ціна = собівартість + фіксована націнка, як % від витрат

(+):

1. Виробники мають завжди більше інформації про свої витрати, ніж про споживчий попит. Тому даний метод надзвичайно простий для виробників.

2. Якщо таким методом користується більшість виробників галузі, то цінова конкуренція може бути зведена до мінімуму, тому що ціни виявляються схожими.

(-):

1. Даний метод не пов'язаний із поточним попитом.

2. Він не враховує споживчі властивості товару

Межа застосування:

  • При установленні вихідної ціни на принципово нову продукцію, коли неможливо її зіставити з тим, що раніше випускається.

  • При встановленні цін на продукцію, що виготовляється за разовими замовленнями (унікальні товари), і на досвідні зразки.

  • При визначенні цін у галузі, де більшість підприємств користується цим методом.

  • При визначенні цін на товари, на які попит хронічно перевищує пропозицію.

2. Агрегатний метод ціноутворення.

Ціна визначається підсумовуванням цін на окремі елементи товару:

Ціна товару = ціна елемента 1 +ціна елемента 2 + . . . + ціна елемента n

Даний метод застосовується, при встановленні ціни на товари, що складаються з окремих виробів або з окремих елементів, вузлів, деталей (продовольчі набори, меблеві гарнітури, столові сервізи).