- •1. Предмет трудового права: індивідуальні та колективні трудові відносини
- •2. Поняття трудового права як галузі права. Відмежування трудового права від суміжних галузей права (цивільного, адміністративного права, права соціального забезпечення, цивільного процесу).
- •3. Поняття та особливості методу трудового права в умовах переходу до ринкових відносин.
- •4. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин.
- •5. Система трудового права як галузі права.
- •6. Джерела трудового права: поняття, особливості, види.
- •7. Загальна характеристика основних принципів трудового права.
- •8. Основоположні принципи і права у сфері праці (Декларація моп про основоположні принципи і права у сфері праці від 18 червня 1998 р.).
- •9. Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.
- •10. Система трудових прав працівників.
- •11. Система трудових прав роботодавців.
- •2. Майнові:
- •12. Трудове законодавство: поняття, структура, сфера дії.
- •13. Поняття і джерела міжнародно-правового регулювання праці.
- •14. Міжнародна організація праці, її структура, основні напрями діяльності.
- •15. Поняття, форми та державні гарантії (загальні й додаткові) зайнятості населення.
- •16. Державна служба зайнятості: структура, обов'язки й права.
- •17. Правовий статус безробітного.
- •18. Поняття та особливості індивідуальних трудових правовідносин, їх структура.
- •19. Підстави виникнення, зміни та припинення індивідуальних трудових правовідносин.
- •20. Трудова правосуб'єктність працівників: виникнення, зміст, випадки обмеження.
- •21. Трудові права іноземців в Україні.
- •22. Ознаки трудової правосуб'єктності роботодавця.
- •2. Майнові:
- •23. Поняття трудового договору, його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов'язаних з працею (підряду, доручення, авторського та ін.).
- •24. Зміст і форма трудового договору.
- •25. Загальний порядок укладення трудового договору, його оформлення.
- •26. Випробування при прийнятті на роботу.
- •27. Контракт як особливий вид трудового договору.
- •28. Суміщення професій (посад) та його значення.
- •29. Трудовий договір про роботу за сумісництвом.
- •30. Нетипові трудові договори
- •31. Поняття та види переведень на іншу роботу.
- •32. Переміщення на інше робоче місце, його відмінності від переведення.
- •33. Зміна істотних умов праці та її правові наслідки.
- •34. Атестація працівників та її значення.
- •35. Поняття і випадки відсторонення від роботи.
- •36. Класифікація підстав припинення трудового договору.
- •36. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •38. Загальні й додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •1. Угода сторін
- •2. Закінчення строку
- •3. Призов або вступ працівника на військову службу
- •5. Переведення працівника на інше підприємство або перехід на виборну посаду
- •6. Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці
- •7. Набрання законної сили вироком суду, що виключає можливість продовження даної роботи
- •8. Підстави, передбачені контрактом
- •2. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу
- •3. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи
- •39. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •40. Порядок оформлення звільнення працівників і здійснення розрахунків з ними. Вихідна допомога.
- •41. Поняття і види робочого часу.
- •42. Режим робочого часу та його види. Ненормований робочий день як особливий режим робочого часу.
- •43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування
- •44. Поняття і види часу відпочинку.
- •45. Види відпусток за Законом України «Про відпустки».
- •1. Щорічні відпустки
- •2. Відпустки у зв'язку з навчанням
- •3. Творчі відпустки
- •4. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях
- •5. Соціальні відпустки
- •6. Відпустки без збереження заробітної плати
- •46. Щорічна відпустка і порядок її надання.
- •47. Види щорічних додаткових відпусток і порядок їх надання.
- •48. Поняття і значення нормування праці. Види норм праці.
- •49. Правове визначення поняття заробітної плати та її структура
- •50. Сфери регулювання заробітної плати, їх співвідношення.
- •51. Мінімальна заробітна плата та умови визначення її розміру.
- •52. Тарифна система та її елементи.
- •53. Системи заробітної плати.
- •54. Порядок обчислення середньої заробітної плати.
- •55. Поняття і види гарантійних виплат і доплат
- •56. Поняття і види компенсаційних виплат.
- •57. Поняття і засоби забезпечення дисципліни праці.
- •58. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •59. Заохочення за успіхи в роботі: поняття, підстави, види, порядок застосування.
- •60. Поняття та види дисциплінарної відповідальності працівників.
- •61. Дисциплінарні стягнення, порядок їх застосування, оскарження і зняття.
- •62. Поняття і правова природа матеріальної відповідальності сторін трудового договору, її відмінність від цивільно-правової відповідальності.
- •63. Підстава і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну майну роботодавця
- •64. Види матеріальної відповідальності працівників.
- •65. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, і порядок її відшкодування.
- •66. Матеріальна відповідальність роботодавця за порушення права працівника на працю.
- •67. Матеріальна відповідальність роботодавця в трудових правовідносинах: підстава, умови, розміри.
- •68. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я на виробництві.
- •69. Відшкодування роботодавцем моральної шкоди у трудових правовідносинах.
- •70. Поняття охорони здоров'я на виробництві, її правове забезпечення.
- •71. Організація охорони здоров'я працівників на підприємстві.
- •72. Спеціальні правила охорони здоров'я на важких, небезпечних і шкідливих роботах.
- •73. Правила особливої охорони здоров'я та працездатності жінок і молоді на виробництві.
- •74. Розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
- •75. Розвиток законодавства про трудові спори.
- •76. Поняття, види і причини виникнення індивідуальних трудових спорів.
- •77. Комісії з трудових спорів, їх організація і компетенція.
- •4. Судовий порядок розгляду трудових спорів
- •78. Розгляд індивідуальних трудових спорів судом.
- •79. Колективні трудові правовідносини: поняття, особливості, види.
- •80. Становлення і розвиток соціального діалогу у сфері праці.
- •81. Поняття і форми соціального діалогу у сфері праці.
- •82. Правовий статус профспілок у сфері праці: загальна характеристика.
- •83. Права та обов'язки профспілок за Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
- •84. Правовий статус організацій роботодавців у соціально-трудовій сфері: загальна характеристика.
- •85. Повноваження організацій роботодавців та їх об'єднань за Законом України «Про організації роботодавців».
- •86. Поняття і сторони колективного договору, сфера його укладання.
- •87. Зміст і структура колективного договору.
- •88. Порядок укладення, зміни колективного договору, строк його дії.
- •89. Поняття і роль колективних угод у регулюванні трудових відносин, сторони угод.
- •90. Види угод, сфера їхньої дії, зміст
- •91. Порядок укладення, зміни угод.
- •92. Генеральна угода як акт соціального діалогу.
- •15 Квітня 2008 року
- •93. Відповідальність за порушення і невиконання колективних договорів, угод.
- •94. Поняття, види, причини виникнення колективних трудових спорів.
- •95. Порядок вирішення колективних трудових спорів.
- •96. Право на страйк та його обмеження. Порядок проведення страйку.
- •97. Поняття та основні види нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві.
- •98. Система органів, які здійснюють державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві.
- •99. Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві.
68. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я на виробництві.
Власник зобов'язаний відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, а також моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного або психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його провини, а умови праці не були причиною матеріальної шкоди. Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; висновок посадової особи (органу), яка здійснює контроль і нагляд за охороною праці, відносно причин пошкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів попереднього слідства; рішення про залучення винних до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, рішення органів соціального захисту про відшкодування власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності в зв'язку з ушкодженням здоров'я; свідчення свідків та інші докази. Відшкодування шкоди потерпілому складається з виплати втраченого заробітку (або його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується також і моральна шкода. Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК встановлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності в зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (отримання частини втраченого заробітку) мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Відповідно до чинного законодавства утриманцями є: діти, котрі не досягли 18 років, і діти-вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти - до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення ними 23 років; дружина - старша за 55 років, чоловік - старший за 60 років; члени сім'ї - інваліди на час інвалідності; один з батьків або дружина (чоловік) померлого або інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли віку 18 років. Розмір відшкодування втраченого заробітку встановлюється у відповідності до ступеня втрати професійної працездатності й середньомісячного заробітку, який працівник мав до ушкодження здоров'я. Розмір середнього заробітку визначається за 12 місяців, що передували ушкодженнюздоров'я. До заробітку для обчислення розміру відшкодування включаються всі види заробітної плати, на яку нараховуються внески на соціальне страхування. Утрачений заробіток (або відповідна його частина) відшкодовується працівникові власником у повному розмірі незалежно від одержуваної потерпілим пенсії та інших доходів, якщо відшкодування провадиться за період після введення в дію Закону України "Про охорону праці" (з 24 листопада 1992 р.), а за попередній період - відповідно до чинного на той час законодавства - з урахуванням розміру пенсії та інших доходів (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами провідшкодування шкоди" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7; від 30 вересня 1994 р. №11; від 25 травня 1998 р. №15 (Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз'яснення, коментарі. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 317- 334; Вісник Верховного Суду України. - 1998. - №3). Обчислений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності корегуванню в бік зменшення не підлягає. Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). При стійкій втраті працездатності, яка визначається МСЕК, розмір допомоги повинен бути не меншим суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності. У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим 5-річного заробітку і, крім того, не меншим 1-річного заробітку на кожного утриманця, померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлений факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений у порядку, який визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50%. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією з розслідування. Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону праці" відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.