![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Предмет трудового права: індивідуальні та колективні трудові відносини
- •2. Поняття трудового права як галузі права. Відмежування трудового права від суміжних галузей права (цивільного, адміністративного права, права соціального забезпечення, цивільного процесу).
- •3. Поняття та особливості методу трудового права в умовах переходу до ринкових відносин.
- •4. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин.
- •5. Система трудового права як галузі права.
- •6. Джерела трудового права: поняття, особливості, види.
- •7. Загальна характеристика основних принципів трудового права.
- •8. Основоположні принципи і права у сфері праці (Декларація моп про основоположні принципи і права у сфері праці від 18 червня 1998 р.).
- •9. Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.
- •10. Система трудових прав працівників.
- •11. Система трудових прав роботодавців.
- •2. Майнові:
- •12. Трудове законодавство: поняття, структура, сфера дії.
- •13. Поняття і джерела міжнародно-правового регулювання праці.
- •14. Міжнародна організація праці, її структура, основні напрями діяльності.
- •15. Поняття, форми та державні гарантії (загальні й додаткові) зайнятості населення.
- •16. Державна служба зайнятості: структура, обов'язки й права.
- •17. Правовий статус безробітного.
- •18. Поняття та особливості індивідуальних трудових правовідносин, їх структура.
- •19. Підстави виникнення, зміни та припинення індивідуальних трудових правовідносин.
- •20. Трудова правосуб'єктність працівників: виникнення, зміст, випадки обмеження.
- •21. Трудові права іноземців в Україні.
- •22. Ознаки трудової правосуб'єктності роботодавця.
- •2. Майнові:
- •23. Поняття трудового договору, його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов'язаних з працею (підряду, доручення, авторського та ін.).
- •24. Зміст і форма трудового договору.
- •25. Загальний порядок укладення трудового договору, його оформлення.
- •26. Випробування при прийнятті на роботу.
- •27. Контракт як особливий вид трудового договору.
- •28. Суміщення професій (посад) та його значення.
- •29. Трудовий договір про роботу за сумісництвом.
- •30. Нетипові трудові договори
- •31. Поняття та види переведень на іншу роботу.
- •32. Переміщення на інше робоче місце, його відмінності від переведення.
- •33. Зміна істотних умов праці та її правові наслідки.
- •34. Атестація працівників та її значення.
- •35. Поняття і випадки відсторонення від роботи.
- •36. Класифікація підстав припинення трудового договору.
- •36. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •38. Загальні й додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •1. Угода сторін
- •2. Закінчення строку
- •3. Призов або вступ працівника на військову службу
- •5. Переведення працівника на інше підприємство або перехід на виборну посаду
- •6. Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці
- •7. Набрання законної сили вироком суду, що виключає можливість продовження даної роботи
- •8. Підстави, передбачені контрактом
- •2. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу
- •3. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи
- •39. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •40. Порядок оформлення звільнення працівників і здійснення розрахунків з ними. Вихідна допомога.
- •41. Поняття і види робочого часу.
- •42. Режим робочого часу та його види. Ненормований робочий день як особливий режим робочого часу.
- •43. Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування
- •44. Поняття і види часу відпочинку.
- •45. Види відпусток за Законом України «Про відпустки».
- •1. Щорічні відпустки
- •2. Відпустки у зв'язку з навчанням
- •3. Творчі відпустки
- •4. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях
- •5. Соціальні відпустки
- •6. Відпустки без збереження заробітної плати
- •46. Щорічна відпустка і порядок її надання.
- •47. Види щорічних додаткових відпусток і порядок їх надання.
- •48. Поняття і значення нормування праці. Види норм праці.
- •49. Правове визначення поняття заробітної плати та її структура
- •50. Сфери регулювання заробітної плати, їх співвідношення.
- •51. Мінімальна заробітна плата та умови визначення її розміру.
- •52. Тарифна система та її елементи.
- •53. Системи заробітної плати.
- •54. Порядок обчислення середньої заробітної плати.
- •55. Поняття і види гарантійних виплат і доплат
- •56. Поняття і види компенсаційних виплат.
- •57. Поняття і засоби забезпечення дисципліни праці.
- •58. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •59. Заохочення за успіхи в роботі: поняття, підстави, види, порядок застосування.
- •60. Поняття та види дисциплінарної відповідальності працівників.
- •61. Дисциплінарні стягнення, порядок їх застосування, оскарження і зняття.
- •62. Поняття і правова природа матеріальної відповідальності сторін трудового договору, її відмінність від цивільно-правової відповідальності.
- •63. Підстава і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну майну роботодавця
- •64. Види матеріальної відповідальності працівників.
- •65. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, і порядок її відшкодування.
- •66. Матеріальна відповідальність роботодавця за порушення права працівника на працю.
- •67. Матеріальна відповідальність роботодавця в трудових правовідносинах: підстава, умови, розміри.
- •68. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я на виробництві.
- •69. Відшкодування роботодавцем моральної шкоди у трудових правовідносинах.
- •70. Поняття охорони здоров'я на виробництві, її правове забезпечення.
- •71. Організація охорони здоров'я працівників на підприємстві.
- •72. Спеціальні правила охорони здоров'я на важких, небезпечних і шкідливих роботах.
- •73. Правила особливої охорони здоров'я та працездатності жінок і молоді на виробництві.
- •74. Розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
- •75. Розвиток законодавства про трудові спори.
- •76. Поняття, види і причини виникнення індивідуальних трудових спорів.
- •77. Комісії з трудових спорів, їх організація і компетенція.
- •4. Судовий порядок розгляду трудових спорів
- •78. Розгляд індивідуальних трудових спорів судом.
- •79. Колективні трудові правовідносини: поняття, особливості, види.
- •80. Становлення і розвиток соціального діалогу у сфері праці.
- •81. Поняття і форми соціального діалогу у сфері праці.
- •82. Правовий статус профспілок у сфері праці: загальна характеристика.
- •83. Права та обов'язки профспілок за Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
- •84. Правовий статус організацій роботодавців у соціально-трудовій сфері: загальна характеристика.
- •85. Повноваження організацій роботодавців та їх об'єднань за Законом України «Про організації роботодавців».
- •86. Поняття і сторони колективного договору, сфера його укладання.
- •87. Зміст і структура колективного договору.
- •88. Порядок укладення, зміни колективного договору, строк його дії.
- •89. Поняття і роль колективних угод у регулюванні трудових відносин, сторони угод.
- •90. Види угод, сфера їхньої дії, зміст
- •91. Порядок укладення, зміни угод.
- •92. Генеральна угода як акт соціального діалогу.
- •15 Квітня 2008 року
- •93. Відповідальність за порушення і невиконання колективних договорів, угод.
- •94. Поняття, види, причини виникнення колективних трудових спорів.
- •95. Порядок вирішення колективних трудових спорів.
- •96. Право на страйк та його обмеження. Порядок проведення страйку.
- •97. Поняття та основні види нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві.
- •98. Система органів, які здійснюють державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві.
- •99. Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві.
4. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин.
Принцип єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин — один з найстаріших принципів трудового права. Цей принцип, як видно з його назви, передбачає подвійну мету: встановлення єдиних, однакових умов праці для всіх на--йманих працівників і водночас диференціацію умов праці для певних категорій працівників за певних обставин.
Право передбачає застосування однакового масштабу до різних людей. Тому і трудове право, встановлюючи у своїх нормах єдині для всіх працівників правила щодо прийому на роботу і звільнення з роботи, робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни і охорони праці, забезпечує всім громадянам справедливі і рівні можливості заробити собі на життя своєю працею.
Єдність правового регулювання трудових відносин означає, що норми трудового права встановлюють високий рівень умов праці, їх повинні дотримуватись усі роботодавці, що здійснюють найм працівників на підставі трудового договору.
Такі єдині норми поширюються на трудові відносини працівників державних підприємств, установ, організацій, працівників приватних і колективних підприємств, а також тих осіб, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб (роботодавців).
Єдність правового регулювання забезпечується переважно нормами централізованого рівня. Зокрема, це норми Кодексу законів про працю України, які мають загальний характер, а також норми спеціальних законів «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР, «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР та ін.
Не менш важливу роль у встановленні єдиних правил використання найманої праці відіграють підзаконні нормативні акти, якщо вони приймаються на виконання загальних приписів тих чи інших законів України. Такими підзаконними актами можуть бути постанови Кабінету Міністрів України, а також ак ти Міністерства праці та соціальної політики України. Наприклад, «Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників» була затверджена наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 р. № 58.
Та не тільки законами та підзаконними актами досягається єдність правового регулювання трудових відносин найманих працівників в Україні. Останнім часом єдині правила у сфері трудових відносин почали приймати і на договірному рівні. Йдеться насамперед про Генеральну угоду, яка укладається на тристоронній основі між Кабінетом Міністрів України, об'єднаннями роботодавців та профспілковими об'єднаннями України. Положення Угоди діють безпосередньо і поширюються на всіх суб'єктів незалежно від форми власності і господарювання, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали Генеральну угоду.
Водночас трудове право не може не враховувати об'єктивних обставин, зумовлених специфікою галузей виробництва, професійними, статевими, віковими особливостями працівників, місцезнаходженням підприємств тощо, які потребують особливого підходу до правового забезпечення умов праці. Всі ці обставини врешті-решт призводять до порушення єдиних правил, що регулюють застосування праці, і вимагають видання спеціальних норм, які пристосовують загальні правові приписи до специфічних умов праці.
У юридичній літературі з трудового права визначають три напрями диференціації, які залежать від: 1) характеру і особливостей виробництва (галузева, міжгалузева і локальна диференціація); 2) статевих, вікових та інших особливостей працівників (суб'єктна диференціація); 3) місця розташування підприємств, установ, організацій (територіальна диференціація).
Усі ці три чинники і зумовлюють прийняття спеціальних норм, які регламентують особливості трудових відносин державних службовців, суддів, прокурорських працівників, медичних працівників, працівників освіти, осіб, які не досягли повноліття, жінок, інвалідів, працівників, які поєднують працю з навчанням, та ін. Диференціація забезпечується як шляхом прийняття нормативних актів на рівні законів, підзаконних, у тому числі відомчих актів, так і локальною нормотворчістю. При цьому найбільш оптимальному поєднанню загального і особливого у забезпеченні єдності та диференціації правового регулювання з
використанням локальних норм слугує рбзробка і прийняття примірних чи типових нормативних актів як основи локальної нормотворчості.
Принцип диференціації правового регулювання не суперечить проголошеному у ст. 2і КЗпП України правилу про рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Спеціальні норми, прийняті з метою забезпечення диференційованого підходу до регулювання трудових відносин певних категорій працівників зовсім не передбачають створення якихось пільгових умов праці для них або надання їм додаткових привілеїв. Вони спрямовуються передусім на досягнення балансу гарантій трудових прав окремих категорій працівників відповідно до умов їх праці.
Для цього трудове законодавство передбачає встановлення диференційованих правил регулювання трудових відносин лише на законодавчому рівні. Так, ст. 7 КЗпП України вказує, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, встановлюються законодавством. Тим самим законодавець виключає у даному випадку диференціацію умов праці зазначених працівників відомчими чи локальними нормами.
Принципи єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин є однією з характерних ознак не тільки трудового права України, а й інших держав, незважаючи на те, що Для багатьох з них трудове право вважається відокремленим інститутом цивільного (приватного) права.