http://zakon.at.ua/

Міністерство освіти і науки України

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

За редакцією

доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України Ю. М. Тодики

доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського

Затверджено Міністерством освіти

і науки України як підручник для студентів

вищих навчальних закладів

у Київ 2002

УДК 342.53 ББК 67.9(4Укр)3 К65

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Авторський колектив:

Байрачна Л. К., кандидат філософських наук — розділ 10; розділ 19 (у співавт. з Колісником В. П.); Журавський В. С., доктор юридичних і політичних наук — розділ 14; вступ, розділи 15, 17 (у співавт. з Тодикою Ю. М.); відп. ред.; Колісник В. П., кандидат юридичних наук — розділ 7; розділ 16 (у співавт. з Ольховсь-ким Б. І.); розділ 19 (у співавт. з Байрачною Л. К.); Кушніренко О. Г., кандидат юридичних наук — розділ 3 (у співавт. з Тодикою Ю. М.); розділ 4; розділ 20; розділ 22 (у співавт. з Прилуцьким В. О.); Лукаш С. Ю., кандидат історичних наук — розділ 9; Ольховський Б. І., кандидат юридичних наук, професор — розділ 12; розділ 16 (у співавт. з Колісником В. П.); Прилуцький В. О., кандидат юридичних наук — розділ 22 (у співавт. з Кушніренко О. Г.); Речицький В. В., кандидат юридичних наук — розділ 18 (у співавт. з Тодикою Ю. М.); Слінько Т. М., кандидат юридичних наук — розділ 11; Тодика Ю. М., доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України — вступ (у співавт. з Журавським В. С.); розділ 1; розділ 2; розділ 3 (у співавт. з Кушніренко О. Г.); розділ 5; розділ 6; розділ 8; розділ 13; розділи 15, 17 (у співавт. з Журавським В. С.); розділ 18 (у співавт. з Ре-чицьким В. В.); розділ 21; розділ 23; відп. ред.

Рецензенти: \^

В. Ф. Погорілко, член-кореспондент Академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор; О. Н. Ярмиш, член-кореспондент Академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор; А. М. Колодій, доктор юридичних наук, професор

К65 Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю. М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. — 544 с. І8ВМ 966-8088-38-7

У підручнику системно, з урахуванням сучасного стану конституційне-правового регулювання суспільних відносин в Україні, практики реалізації конституційного законодавства аналізуються питання теорії Конституції, основ конституційного ладу, прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, конституційних засад громадянського суспільства, статусу політичних партій та громадських організацій, засобів масової ін-, формації, організації і проведення виборів, всеукраїнського та місцевих референдумів, розкриваються кон-ституційно-правовий статус Верховної Ради України, Президента, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду» органів суду і прокуратури, місцевого самоврядування, територіальний устрій України, розглядається специфіка правового статусу Автономної Республіки Крим.

Законодавчі та інші нормативно-правові акти в підручнику подані за станом на 1 вересня 2002 року.

Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних вузів і факультетів та інших навчальних закладів.

ББК 67.9(4Укр)3 © Байрачна Л. К., Журавський В. С., Колісник В. П.,

Кушніренко О. Г., Лукаш С. Ю., Ольховський Б. І., Прилуцький В. О., Речицькяй В. В., Слінько Т. М., Тодика Ю. М., 2002 І8ВК 966-8088-38-7 © Видавничий Дім «Ін Юре», 2002

ВСТУП

Сучасне конституційне право — це галузь права, яка закріплює основні принципи демократії та організації державної влади. В умовах становлення України як демократичної, соціальної, правової держави дедалі зростає його роль в опти-мізації та прискоренні процесів державотворення і правотво-рення. Щоб ці процеси були керованими, прогнозованими і відповідно ефективними й оптимальними, вони мають ґрунтуватися на наукових засадах, здобутках та рекомендаціях науки конституційного права. Відтак підвищуються значення і евристичні можливості цієї науки у суспільному розвитку.

Посилюється роль конституційного права і як навчальної дисципліни, що має забезпечити формування у студентів демократичного світогляду на основі засвоєння світових цінностей конституціоналізму, вітчизняного державно-правового досвіду та аналізу конституційної практики інших країн світу. Усе це важливо для формування у майбутніх юристів високої по-літико-правової культури, що означає насамперед повагу до Конституції України як важливої соціальної та політичної цінності, до конституційного законодавства в цілому.

З прийняттям 28 червня 1996 р. Основного Закону конституційний процес у незалежній Україні не завершився, а став більш динамічним, спрямованим на розв'язання найактуальніших проблем державотворення, становлення дієздатних структур громадянського суспільства, забезпечення прав людини і громадянина. Останнім часом відбулися істотні зміни у конституційному законодавстві та у правовій системі в цілому. Конституція України дала поштовх новелізації усіх галузей національного законодавства. ;

ІСТУП

Конституційне законодавство досить динамічне. Врахову-очи це, автори підручника поставили перед собою завдання жстемно висвітлити як теоретичні проблеми, так і тенденції 7 розвитку конституційного законодавства. В Україні створене нове конституційне право, яке базується на принципах демократичної, соціальної, правової держави, на пріоритеті прав людини. Тому значна увага приділена розкриттю конституційно-правового статусу людини і громадянина. Це зумовлено тим, що положення Конституції, законів, інших нормативно-правових актів, діяльність державного механізму та органів місцевого самоврядування мають бути спрямовані на забезпечення прав особи, що є їх головним призначенням. Концепція підручника виходить із засадничого принципу основ конституційного ладу: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. На думку авторів, у ст. З Конституції закладена філософія цього нормативно-правового акта, зорієнтованого на персоноцентричний підхід, відповідно до якого не особа підпорядкована державі й суспільству, а держава існує і функціонує для неї. І це має визначати сутність і спрямованість функціонування державного апарату. Такий підхід зумовив як концепцію, так і всю архітектоніку пропонованого підручника.

Автори виходять з того, що конституційне право — одна із найдинамічніших галузей національного права, що-еправляє вирішальний вплив на темпи реформування в економіці та політичній системі. Водночас конституційне право є гарантією того, що країна не повернеться до минулого. Адже Україна вичерпала неконституційні форми політичної організації.

У підручнику значна увага приділяється таким інститутам громадянського суспільства, як політичні партії, за,соби масової інформації, релігійні організації, а також проблемам тлумачення Конституції та законів України, виконання конституційних норм. Усе це, на думку авторів, дає можливість у діалектичному взаємозв'язку розглядати інститути держави і суспільства, аналізувати конституційні приписи в динаміці. Застосування історико-правового і компаративного методів дає можливість розглянути відповідні інститути конституційного права в їх становленні, розвитку, в порівнянні з відпо-

ВСТУП

відними інститутами інших країн світу. Усе це важливо для оволодіння юристами методологічним інструментарієм пізнання й аналізу конституційно-правових явищ, адекватного тлумачення норм Конституції та законів України.

В Україні відбувається складний і водночас динамічний процес становлення конституціоналізму на демократичних засадах, зорієнтований на загальнолюдські цінності. Конституціоналізм у політичному розумінні — це особливий характер відносин між державою і суспільством. Він є оформленням суспільної згоди щодо відповідних цінностей, принципів та механізмів. Конституція як юридичний документ може існувати в державі й без суспільної згоди. Проте для конституціоналізму вона є необхідним елементом. Автори підручника виходять з того, що необхідно створити ефективну модель відносин держави і суспільства, яка дала б змогу забезпечити як стабільне функціонування конституційної системи, так і реальність основних прав і свобод людини і громадянина. Світовий досвід переконливо свідчить про те, що найуспішніше розвивається та суспільна система, в якій найбільш повно розкривається творчий потенціал людини. Саме вільна і відповідальна особа є головною рушійною силою сучасної цивілізації, творцем всіх складбвих суспільних відносин — політичних, економічних, соціальних, правових, етнічних, конфесійних, культурних. Конституційно-правове регулювання, на думку авторів, має бути спрямованим на розкриття творчого потенціалу людини і громадянина в різних сферах життя.

При підготовці підручника автори враховували, що конституційне право України в юридичних вузах викладається після курсу теорії держави і права. А отже, викладений матеріал лягає на підготовлений ґрунт.

Розділ 1

* КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

§ 1. Поняття конституційного права як галузі права

Конституційне право є багатоплановою категорією, воно розглядається в трьох аспектах: як галузь права в системі національного права, як наука і як навчальна дисципліна. Конституційне право як галузь права в будь-якій державі є складовою частиною національної правової системи і виконує в ній досить важливі завдання. Ця галузь права, як і інші, є сукупністю правових норм, що встановлюються і охороняються державою. Але конституційне право відрізняється від інших галузей права насамперед специфікою тієї сфери суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані норми цієї галузі. Таким чином, ця галузь права як і інші, з одного боку, являє собою сукупність правових норм, що мають внутрішню єдність, загальні ознаки, а з другого — відрізняється від норм інших галузей права. Конституційне право України — провідна галузь національної правової системи.

У науковій літературі є різні погляди на те, як називати цю галузь права — конституційним чи державним правом. Ця дискусія виникла на початку XVIII ст. між захисниками державного права як вираження необмеженої, монархічної влади держави і прибічниками конституційного права як демократичного обмеження державного свавілля з допомогою конституції. На сьогодні у багатьох країнах послуговуються терміном «державне право», проте перевага віддається іменуванню

§ 1. Поняття конституційного права як галузі права

цієї основоположної галузі права як «конституційне право». На вибір терміна значною мірою впливають традиції слововживання. Так, англосаксонська правова система традиційно використовувала термін «конституційне право», тоді як для германської характерним є термін «державне право».

В умовах, коли Україна йде від етатистської держави, яка базується на пріоритеті держави над особою, до демократичної, правової, соціальної держави, від соціалізму до конституційного правління, більш прийнятним видається найменування «конституційне право», яке базується на тому, що всі суб'єкти державно-правових відносин діють у межах конституції і держава не повинна панувати над людиною. При цьому береться до уваги, що Конституція України є визначальним, основним джерелом цієї галузі права. Вважаємо, що провідну галузь права в правовій системі України слід іменувати конституційним правом. Це відповідає як світовій тенденції, так і сучасному етапу розвитку нашої держави і суспільства, прагненню побудувати в Україні демократичну, правову державу.

Предмет і метод правового регулювання — найбільш суттєві підстави поділу системи права на галузі права. Кожна галузь права, в тому числі конституційне право України, об'єднує такі правові норми, які врегульовують особливий, якісно визначений вид суспільних відносин, що потребують нормативної регламентації. Предмет правового регулювання — головна підстава для розподілу юридичних норм за галузями права. Конституційне право має свій предмет правового регулювання, пов'язаний з регламентацією політико-правових відносин по реалізації державно-владних функцій, забезпеченню прав і свобод людини і громадянина. Специфіка предмета цієї галузі права проявляється в тому, що її норми регламентують відносини, які складаються в усіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній. Законодавство регулює базові відносини у цих сферах і його норми закріплюють насамперед основні принципи, що визначають устрій держави і суспільства. У них проявляються якісні характеристики держави: суверенітет, форма державного устрою, належність влади народові, політична, економічна, ідеологічна багатоманітність, суб'єкти державної влади, загальні основи функціонування політичної системи

7

РОЗДІЛ 1