- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Г алицький Данило Романович
- •В олодимир Мономах
- •О льга
- •Р оман Мстиславович
- •Я рослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •М огила Петро Симеонович
- •Н аливайко Северин
- •К онашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Національно-визвольна революція
- •Б рюховецький Іван
- •В иговський Іван Остапович
- •Д орошенко Петро
- •Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •М ногогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •С амойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Т етеря Павло Іванович
- •Х аненко Михайло
- •Х мельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Х мельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Б ілозерський Василь Михайлович
- •В ербицький Михайло Михайлович
- •Г онта Іван
- •Д овбуш Олекса Васильович
- •Д рагоманов Михайло Петрович
- •З алізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •К армалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •К остомаров Микола Іванович
- •К уліш Пантелеймон Олександрович
- •М азепа Іван Степанович
- •О рлик Пилип Степанович
- •П алій Семен Пилипович
- •П олуботок Павло Леонтійович
- •Р озумовський Кирило Григорович
- •С ірко Іван Дмитрович
- •С коворода Григорій Савич
- •С коропадський Іван Ілліч
- •У країнка Леся
- •Ф ранко Іван Якович
- •Ч убинський Павло Платонович
- •Ш евченко Тарас Григорович
- •XX століття в українській історії
- •Вернадський Володимир Іванович
- •В инниченко Володимир Кирилович
- •В олошин Августин
- •Г ригоренко Петро Григорович
- •Г рушевський Михайло Сергійович
- •Д овженко Олександр Петрович
- •Д онцов Дмитро
- •Є фремов Сергій Олександрович
- •К овпак Сидір Артемович
- •К оновалець Євген
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Л евицький Кость
- •М ахно Нестор Іванович
- •М ельник Андрій
- •М іхновський Микола Іванович
- •П етлюра Симон Васильович
- •П етрушевич Євген
- •С коропадський Павло Петрович
- •С крипник Микола Олексійович
- •С тецько Ярослав
- •С тус Василь Семенович
- •Т еліга Олена Іванівна
- •Х вильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Х рущов Микита Сергійович
- •Ч икаленко Євген
- •Ч орновіл в’ячеслав Максимович
- •Ш елест Петро Юхимович
- •Ш ухевич Роман
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Правобережні українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Лівобережні українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Алфавітний показник
- •Література
Г алицький Данило Романович
(1201-1264)
Князь волинський і галицький, король Русі з 1254 року. Після смерті батька, князя Романа Мстиславовича у 1205 році разом з матір’ю перебував при угорському дворі, рятуючись від боярських заворушень. Княжив з братом Васильком у дрібних волинських князівствах. Об’єднав Волинь (1229 р.), оволодів Галичем (1238 р.) та Києвом (1239 р.). Після перемоги в 1246 році над коаліцією Угорщини і Польщі Данило Галицький поширює владу на Галичину. Після встановлення монголо-татарського іга, щоб врятувати державу, Данило Галицький змушений був поїхати до ханського двору до Сараю і визнати формальну залежність від Золотої орди. Для боротьби з татарами прагнув створити широку коаліцію володарів країн європейських держав: Апостольського престолу, Тевтонського ордену, Угорщини, Польщі, Литви. Підтримував контакти з папою римським Інокентієм IV, погодився на унію і приймав від папи королівську корону. Внаслідок мудрої державної політики Данило Галицький фактично не підкорився владі Золотої орди, але в 1259 році під натиском військ Бурундая Данилу Галицькому довелося знищити укріплення. Запропонував європейське самоуправління у містах. Засновник Львова, Холма. Активно поширював західні культурні впливи. Діяльність Данила Галицького відображена в Галицько-Волинському літописі.
І
(? – 945)
Великий князь київський (912- 945 рр.). Став фактичним засновником династії Рюриковичів. Приєднав до своєї держави східнослов’янські племена (древляни, угличі та ін.), що відокремились від неї на початку його князювання. Уклав мир з печенігами. У 941 році здійснив невдалий похід на Константинополь, у 944 році уклав договір з Візантією. Був вбитий під час повстання древлян.
Л
(бл. 1228 – бл. 1301)
Данилович – галицький князь. Успадкував у 1264 році Перемишльське князівство і Львів після смерті батька Данила Галицького та у 1269 році Белзьке, Холмське і Дорогичинське князівства, після смерті брата Шварка Даниловича – Галич. У 1272 році переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова. Був одружений з угорською королівною Констанцією, мав дипломатичні зв’язки із Заходом, що позначилось на культурному та господарському житті країни, адміністрації та міському самоврядуванні. Залежний від Золотої Орди, князь Лев користувався допомогою татар у походах на Польщу та Литву. Після смерті князя Болеслава Соромливого в 1279 році намагався приєднати до своїх володінь Краків. Однак потерпів поразку і змушений був повернути українське Закарпаття та Люблінську землю.
В олодимир Мономах
(1053-1125)
Великий князь Київський (1113-1125 рр.). Онук Ярослава Мудрого. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель. Ініціатор Любецького з’їзду 1097 р., Витичівського з’їзду 1100 р., Долобського з’їзду 1103 р.. Виступив за припинення князівських міжусобиць. Здобув славу боротьбою проти половців (1103, 1107, 1111 рр.). Скасував холопство за борги. Видав закони – “Статут Володимира Всеволодовича” Автор пам’ятки давньоруської літератури “Повчання Володимира Мономаха” (1117 р.), в якому закликав до об’єднання всіх давньоруських земель. Правлінням Володимира Мономах закінчилась в історії Київської Русі доба відносної єдності держави.
О
(? – 912)
Давньоруський князь: якому за літописами, Рюрик, вмираючи, передав у 879 році опіку над своїм неповнолітнім сином Ігорем і князювання у Новгороді. Походив з норманів. Мав велику дружину. Оволодів Смоленськом і Любечем (882 р.), убив київ. князів Аскольда і Діра (882 р.), пізніше підкорив древлян, сіверян, радимичів. Після вдалого походу на Константинополь у 911 році заключив з Візантією вигідний для Русі договір.