![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Г алицький Данило Романович
- •В олодимир Мономах
- •О льга
- •Р оман Мстиславович
- •Я рослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •М огила Петро Симеонович
- •Н аливайко Северин
- •К онашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Національно-визвольна революція
- •Б рюховецький Іван
- •В иговський Іван Остапович
- •Д орошенко Петро
- •Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •М ногогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •С амойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Т етеря Павло Іванович
- •Х аненко Михайло
- •Х мельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Х мельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Б ілозерський Василь Михайлович
- •В ербицький Михайло Михайлович
- •Г онта Іван
- •Д овбуш Олекса Васильович
- •Д рагоманов Михайло Петрович
- •З алізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •К армалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •К остомаров Микола Іванович
- •К уліш Пантелеймон Олександрович
- •М азепа Іван Степанович
- •О рлик Пилип Степанович
- •П алій Семен Пилипович
- •П олуботок Павло Леонтійович
- •Р озумовський Кирило Григорович
- •С ірко Іван Дмитрович
- •С коворода Григорій Савич
- •С коропадський Іван Ілліч
- •У країнка Леся
- •Ф ранко Іван Якович
- •Ч убинський Павло Платонович
- •Ш евченко Тарас Григорович
- •XX століття в українській історії
- •Вернадський Володимир Іванович
- •В инниченко Володимир Кирилович
- •В олошин Августин
- •Г ригоренко Петро Григорович
- •Г рушевський Михайло Сергійович
- •Д овженко Олександр Петрович
- •Д онцов Дмитро
- •Є фремов Сергій Олександрович
- •К овпак Сидір Артемович
- •К оновалець Євген
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Л евицький Кость
- •М ахно Нестор Іванович
- •М ельник Андрій
- •М іхновський Микола Іванович
- •П етлюра Симон Васильович
- •П етрушевич Євген
- •С коропадський Павло Петрович
- •С крипник Микола Олексійович
- •С тецько Ярослав
- •С тус Василь Семенович
- •Т еліга Олена Іванівна
- •Х вильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Х рущов Микита Сергійович
- •Ч икаленко Євген
- •Ч орновіл в’ячеслав Максимович
- •Ш елест Петро Юхимович
- •Ш ухевич Роман
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Правобережні українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Лівобережні українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Алфавітний показник
- •Література
Г ригоренко Петро Григорович
(1907 – 1987)
Громадський, політичний та військовий діяч, колишній генерал-майор Радянської Армії, правозахисник, член створеної в 1976 р. Української Гельсінської групи (УГГ). Обстоював права кримських татар. Виступав проти влади партократії. В 1963 році створив Спілку боротьби за відродження ленінізму, за що в 1964 році був позбавлений нагород, звання та пенсії. Зазнав репресій. В 1977 р. виїхав до США на лікування. В 1978 р. був позбавлений громадянства СРСР. Автор “Спогадів”, в українському перекладі надрукованих видавництвом “Українські вісті” (1984 р.).
Г рушевський Михайло Сергійович
(1866 – 1934)
Український історик, літературознавець, письменник, публіцист, організатор української науки. Президент УНР. Закінчив в 1890 році Київський університет. З 1897 року – голова Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка, яке очолював до 1914 року. У 1898 – 1907 роках – редактор “Записок Наукового товариства імені Шевченка”, член редакції журналу “Літературно-науковий вісник”. Засновник і голова Українського наукового товариства (1907 р.). Михайло Грушевський заснував (1908 р.) Товариство українських поступовців (ТУП). З березня 1917 року – голова Центральної Ради та її виконкому. З квітня 1918 року – Президент УНР. За Гетьманщини перебував у підпіллі. У 1919 році емігрував за кордон (Прага, Берлін, Відень, Женева, Париж). У 1924 році повернувся в Україну. Очолив кафедру історії України та історичний відділ ВУАН. З 1929 року – академік АН СРСР. На початку 30-х років Михайло Грушевський був звинувачений у керівництві “Українським національним центром” і заарештований. Щоправда пізніше відпущений. Помер у м. Кисловодськ, Росія. Похований у Києві, на Байковому цвинтарі. Михайло Грушевський – автор багатьох наукових праць.
Д овженко Олександр Петрович
(1894 – 1956)
Український кінорежисер, письменник, сценарист, художник. Один із засновників української кінематографії. Закінчив 1914 році Глухівський учительський інститут, навчався в Києві в Академії мистецтв. Працював на Одеській кінофабриці (1926 – 1928 рр.), на Київській студії художніх фільмів (1929 – 1941 рр.), на “Мосфільмі” (з 1946 р.). На Міжнародному кінофестивалі в Брюсселі (1958 р.) фільм Олександра Довженко “Земля” (1930 р.) визнано одним з дванадцяти найкращих фільмів усіх часів і народів. Написав автобіографічну повість “Зачарована Десна” (1957 р.), п’єси “Потомки запорожців” (“На зламі століть”, 1943 – 1953 рр.), “Життя в цвіту” (1955 р.). Ім’ям Олександра Довженко названо Київську кіностудію художніх фільмів (1957 р.).
Д онцов Дмитро
(30(17).1883 – 30.ІІ.1973)
Український письменник, філософ, політик, публіцист, фундатор українського інтегрального націоналізму. Народився в м. Маріуполь. Навчався до 1907 р. у Петербурзькому університеті на правничому факультеті. Після двох арештів емігрував за кордон де одержує (у Відні) ступінь доктора права. Друкувався в часописах “Украинская жизнь”, “Дзвін” та інші. Влітку 1913 року на ІІ Всеукраїнському Конгресі студентів виступив зі промовою-рефератом “Сучасне політичне положення нації і наші завдання” де закликав до збройної боротьби за незалежність. В 1914-1918 роках – голова і активний член Союзу визволення України.
В 1918 році працює в уряді Павла Скоропадського на посаді директора Українського телеграфного агентства. В 1922 році у Львові за редакцією Дмитра Донцова виходить “Літературно-Науковий Вісник”. У 1939 році Дмитра Донцова заарештовує польська влада. З початком ІІ світової війни переїздить до Бухареста, де редагує журнал “Батава”. Переслідуваний гестапо змушений переїжджати до Берліну, Кракова, Праги. По закінчення війни проживає в Парижі, з 1946 року в Лондоні, потім у США, Канаді.
Похований в Америці, на цвинтарі Бавид-Брук. Дмитро Донцов – автор багатьох наукових праць. Найбільш відомі “Націоналізм” (1926 р.), “Історія розвитку української державної ідеї”, “Похід Карла XІІ на Україну”, “Українська державна думка і Европа”, “Дух нашої давнини” (1944 р.), “Хрестом і Мечем”, “За який провід?”, “Росія чи Европа?”, “Рік 1918. Київ”, “Кардинал Мерсіє – слуга Бога і нації”, “Клич доби”, “Московська отрута”, “Дві літератури нашої доби”, “Правда прадідів великих”, “Туга за героїчним” та інші. Ідеї Дмитра Донцова стали ідеологічним обґрунтуванням діяльності ОУН.