Є фремов Сергій Олександрович

(1876-1937)

Український учений, державний і громадський діяч, академік Української академії наук (з 1919 р.), дійсний член наукового товариства імені Т.Г. Шевченка. Народився в селі Пальчику на Черкащині. Закінчив Київський університет. У 1905-1907 роках перебував в Українській радикальній партії, згодом став одним з ініціаторів створення “Товариства українських поступовців” (ТУП). У червні 1917 року після реорганізації ТУП в Українську партію соціалістів-федералістів став її головою. Одночасно в Центральній Раді виконував обов’язки секретаря з національних справ. Після жовтня 1917 року повернувся до наукової діяльності. Автор фундаментальної праці “Історія українського письменства”, монографій про творчість І.Франка, Марко Вовчок, Тараса Шевченка. Брав участь у створенні Всеукраїнської академії наук. Заарештований 1930 року за сфабрикованим радянською владою звинуваченням. Отримав вищу міру покарання, яку замінили каторгою. Загинув, очевидно, у 1937 році.

К овпак Сидір Артемович

(1887 – 1967)

Український радянський військовий та державний діяч, Генерал-майор Радянської армії, Герой Радянського союзу. Один з організаторів партизанського руху в Україні. Учасник першої і другої світових воєн. У роки громадянської війни очолив у с. Котельва партизанський загін, який боровся проти австро-німецьких окупантів та денікінців, воював на Східному фронті. У роки війни з фашистськими загарбниками партизанське з’єднання під командуванням С. Ковпака провело 5 рейдів по тилах ворога. Автор книги спогадів “Від Путивля до Карпат”. З 1946 року – депутат Верховної Ради УРСР, міністр оборони УРСР, в 1947-1967 роках – заступник голови Верховної Ради УРСР, з квітня 1967 року – член Президії Верховної Ради УРСР.

К оновалець Євген

(1891-1938)

Український політичний діяч, полковник Української галицької армії (УГА), голова проводу ОУН (1929 – 1938 рр.). Представляв студентство в ЦК Української національно-демократичної партії. У 1917 році – один з організаторів куреня, полку, дивізії, корпусу січових стрільців. Влітку 1921 року керував Українською військовою організацією (УВО) у Львові. З грудня 1922 року – в еміграції, ініціатор створення українських організацій соборного характеру у Франції, Німеччині, Австрії. За ініціативи Євгена Коновальця в листопаді 1927 року на нараді УВО було вирішено створити єдину революційну українську партію – Організацію українських націоналістів. 28.І.1929 – 03.ІІ.1929 роках на І конференції українських націоналістів було створено Організацію українських націоналістів, головою проводу якого було обрано Євгена Коновальця. Вбитий агентом радянських спецслужб в Роттердамі.

Кравчук Леонід Макарович

(10.І.1934 р.н.)

Відомий український політичний діяч, Президент України (1991-1994 рр.). Народився у с. Великий Житин (тепер Рівненського району Рівненської області). В 1949-1953 році навчався у Рівненському кооперативному технікумі. В 1958 році закінчив економічний факультет Київського університету. Член КПРС з 1958 року. Працював викладачем Чернівецького фінансового технікуму. З 1960 року – лектор, пізніше зав. відділом пропаганди і агітації Чернівецького обкому КПРС. Закінчив Академію суспільних наук у Москві, кандидат економічних наук. З 1970 року працював в апараті ЦК КП України. З 1980 року зав. відділом пропаганди і агітації. В жовтні 1988 року Кравчук призначений зав. ідеологічним відділом. З жовтня 1989 року – секретар ЦК КП України з ідеології, кандидат у член політбюро Компартії. З 24.VІІ.1990 року Кравчук – голова Верховної Ради України. 01.XІІ.1991 року Кравчук став першим всенародно обраним Президентом України. У жовтні 1994 року обраний головою культурологічної організації – Всеукраїнське братство “Тарасові джерела”. З 1994 року – депутат Верховної Ради України. В січні 1995 року Кравчук очолив Всеукраїнського об'єднання “Порозуміння”, президент Фонду сприяння розвитку мистецтва України.