12.Державне регулювання та прогнозування розвитку економіки регіонів.

Механізм реалізації державної регіональної економічної політики – це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних важелів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу. Основними складовими державного регулювання економічним розвитком регіонів є: відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування, розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил(ств спец ек зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).

Законодавча база визначає взаємовідносини держави та регіонів та відповідні організаційні структури управління соц-ек процесами. На сучасному етапі ек розв держава через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення ек самостійності територій. Водночас вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношення державного і місцевого бюджетів, розвитку загально структурних об’єктів місцевого та загальнодержавного призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.

Державне регулювання може поєднувати в собі методи прямого і опосередкованого впливу на соц-ек процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні.

Методи прямого регулювання – це цільве фінансування, пряма фінансова допомога , надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого ек регулювання використовують важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Держ органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, ств АТ для завершення раніше розпочатого будівництва, наданнярегіонам інвестиційних премій тощо.

Ступінь держ втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги держ прибутків і видатків у ВВП – їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку. У перспектив передбачається істотно розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі підвищення ролі місцевих податків і зборів, встановлення науково-обгрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.

Одним із важливих елементів держ регулювання є розробка довгострокових, середньострокових прогнозів соц-ек розвитку АР Крим, областей України, міст Києва і Севастополя та державних регіональних програм, за допомогою яких досягається планомірність у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси галузей і територій. На сьогодні розроблені проекти регіональних програм соц-ек розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причорномор’я.

13.Територіальна організація продуктивних сил і територіальна структура господарства, їх суть.

ТПП – процес виробничої спеціалізації території, що зумовл. посил міжрегіонал кооперації, обміном спеціалізов продукцією. Це просторовий вияв праці взагалі, зумовлений екон, соц, природн, нац-істор особливостями різних територій та їхнім географ полож; один із факторів підвищення продуктивності праці.

Ступінь ТПП залеж від рівня сусп поділу праці у даній країні й може відбивати ступінь розвитку її ПС. ТПП уможливлює максимальне використ сприятл для вир-ва умов кожної місцевості, багатство корисних копалин та інших природ ресурсів, вигідне географ полож, виробничу практику місцевого насел, комбінування виробн процесів тощо. Кожний регіон при цьому може розвив найвигідніші для нього галузі гос-ва, постачання з інших р-нів всього необхідного.ТПП між країнами або районами передбачає наявність просторового розриву між окремими стадіями вир-ва або між вир-вом і споживачем. До ТПП включають не лише обмін товарами, але й переміщ їх з одного місця на інше. В основі ТПП лежать природні умови та ресурси, різноманітність територій, а також відмінності між народами, що там мешкають, та історично сформованими навичками праці. Внаслідок цього виготовлення одного й того самого продукту продукту, відмовившись від вир-ва деяких інших продуктів, вир-во яких ефективніше на інших територіях. У межах однієї країни виділяють внутрішньорайонний поділ праці (спеціалізацію окремих вир-цтв всеред екон р-ну) та міжрайонний поділ праці (спеціалізацію та обмін товарами між ними).