54.Сировинна база хімічної промисловості України, її регіональні особливості.

Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, кухонної і калійної солі, титанових руд.

Запаси вугілля на тер Укр зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Крім того, запаси вугілля є на тер Харківської і Полтавської областей та Закарпатської вугленосної площі. Найбільше зниження обсягів видобутку відублося за цей час у Дніпровському буровугільному басейні – на 84,8%, тоді як у Донецькому – на 51,1%, а Львівсько-Волинському – на 65,7%. Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській обл. є родовища високоякісної нафти. Значні родовища газу зосереджені в Харківській обл., серед яких особливо відоме Шебелинське. Україна має практично невичерпні запаси кухонної солі, більше ніж половина яких припадає на Артемівсько-Слов’янське родовище Донбасу. У Прикарпатті є ряд родовищ калійних солей: великі родовища в Івано-Франківській(Калуш) і Львівській(Стебник)обл.. Найбільше родовище фосфоритів – Кролевецьке в Сумській обл.. Основні родовища титанових руд є в Житомирській і Дніпропетровській обл..

55 Особливості розвитку і розм-ня галузей хімії органічного синтезу Укр.До хімії органічнго синтезу належать вир-ва синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон. Сировинною базою є нафта, газ, кам‘яне вугілля, а також кухонна сіль. Хіиічні підпр-ва роміщ-ся в р-нах видобутку цієї сировини або в місцях споживання готової продукції.синтетичні смоли і пластмаси виготавл-ся в р-ні знаходження сировини в Донбасі (Горлівка, Сєвєродонецьк, Донецьк, Рубіжне), у Придніпров‘ї ( Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, в Черкасах, Одесі тощо. Хімічні волокна викотовляють в Києві, Чернігові, Черкасах, Житомирі, Сокалі (Львівська обл). більша частка хімічних волокон є синтетичними. Лакофарбова промисловість – галузь хімії органічного синтезу. Вона випускає лаки, фарби , оліфу, емалі, розчинники, шпаклювальні і шліфувальні суміші тощо. Основну частину цієї продукції виготовляють у Донбасі (Луганськ, Донецьк) і Придніпров‘ї (Дніпропетровськ, Кривий Ріг) Вир-во лаків і фарб є також у Києві, Харкові, Кременчуці, Львові, Бориславі, Івано-Франківську, Одесі, Сімферополі. На відходах коксохімічного вир-ва розвив-ся велика анілінофарбна промисловість, що виготовляє барвники для текстильної, взуттєвої, поліграфічної промисловості. Її головний центр – Рубіжне ( Луганська обл).

56. Особливості розвитку і розм-ня галузей основної хімії Укр.

Основна хімічна промисловість виробляє соду, сірчану кис-ту й мінеральні добрива.Содове вир-во переважно сконцентроване у Донбасі (Лисичанськ і Слов‘янськ),який має великі запаси кухонної солі. Необхідні для вир-ва соди вапняки виготовлюють безпосередньо поблизу содових заводів. Крупне вир-во соди є і на Кримському содорвому заводі в місті Червоноперекопському, що працює на солях Сивашських озер. Вир-во сірчаної кис-ти зосереджено переважно у цнтрах переробки фосфатів – у Сумах, Костянтинівці, Вінниці і Одесі. Крім того, її виробляють у Горлівці (“Стирол”), Дніпродзержинську (“Азот”), коксохімічних заводах Донбасу і Придніпров‘я. Виробництво мінеральних добрив є провідною галуззю хімі-чної промисловості України, яка виробляє азотні, калійні, фо-сфорні і комбіновані гранульовані добрива з домішками мік-роелементів. У структурі виробництва мінеральних добрив пе-реважає випуск азотних добрив, що наближений до центрів коксу та переробки природного газу.Фосфорні добрива на базі привізних апатитів Кольського пів­острова виробляють на Він-ницькому й Костянтинівському хіміч­них заводах, Сумському ВО "Хімпром" та Одеському суперфос­фатному заводі. Певну роль у цьому відіграють руди Кролевецько-го (Сумська обл.), Ізюмського (Харківська обл.) та Придністров­ських родовищ фосфоритів.Азотно-тукова промисловість виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для одержання аміаку. Кардинальні зміни в географії цієї промис-ловості відбулися вна­слідок переходу на економічнішу сиро-вину — природний газ. Роз­галужена система газопроводів ум-ожливила наближення її підпри­ємств до районів споживання. Азотно-тукова промисловість Украї­ни випускає азотні добри-ва: сульфат амонію, аміачну селітру, кар­бамід тощо. Основні центри — Дніпродзержинськ, Горлів-ка, Лисичанськ, Алчев-ськ, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Черкаси, Рівне.Калійні добри-ва виробляють у Калуші на ВО "Оріана" і Стеб-никівському калійному заводі, тобто в районі залягання калійних солей. Виробництво фосфатних добрив нала­годжено на основі при-візних (кольських) апатитів і пів­нічно-африканських фосфор-итів у Вінниці, Одесі, Сумах, Костянтинівці.

57.Лісова промисловість України : її значення, райони розміщення і проблеми раціонального використання і охорони лісів .

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це су­купність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини. До його складу входять: лісове господарст­во, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової про­мисловості по механічній і хіміко-механічній та хімічній переробці дере­вини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна про­мисловість, обслуговуючі виробництва, заводи по виготов­ленню предметів праці для окремих галузей, підприєм­ства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування.

Продукція ЛПК використовується в маши­нобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв'язку, в будівництві.

Лісовий фонд України характеризується переважанням листя­них і хвойних порід і нерівномірним розміщенням ресурсів дере­вини по території. Найбільша концентрація їх в Українських Кар­патах (40,5% площі цього регіону), Кримських горах (32%) і на Поліссі (25,1%); у лісостеповій зоні цей показник становить 13,2%, у степовій — 3,8%. До найбільш лісистих областей нале­жать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90% всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн.куб.м. деревини.

Для лісового господарства України характерні захисний та захисно-промисловий напрями ведення. Заготівлю деревини в порядку рубок головного користування проводять у межах розрахункової лісосіки, а при веденні рубок догляду за лісом — виходячи з не­обхідності поліпшення породного складу та якості лісів.

Забезпечення ЛПК сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сиро­винної проблеми в перспективі можна віднести:

— поліпшення структури споживання деревини і лісоматеріалів;

— залучення до промислової переробки всієї маси економічно доступних ресурсів низькоякісної, дрібнотоварної лісосировини і деревних відходів;

— удосконалення діючих, впровадження нових ресурсозбері­гаючих і маловідходних технологій та процесів, здатних забезпе­чити зниження витрат деревини;

— розширення сфери застосування ефективних замінників лі­соматеріалів;

— збільшення лісозаготівель за рахунок інтенсифікації лісо­користування, створення високопродуктивних плантаційних лісо­насаджень.