- •9. Регіональний економічний простір, його ознаки та принципи формування.
- •10.Територіальний поділ праці, його суть та зв'язок з формуванням економічних районів.
- •22. Мінеральні ресурси України, їхня структура та економічна оцінка.
- •34. Особливості формування ринку праці в Україні та раціональної зайнятості населення в а регіонах.
- •35.Виробничий та науково-технічний потенціал регіонів Україні, їхня суть та складові.
- •45. Електроенергетика Укр, її знач. Сучасна структура виробн. І спож. Електоренергії
- •46. Теплова електроенергетика України. Ії місце у вир-ві електроенергії, особливості розміщення. Основні тес України.
- •47. Атомна електроенергетика України, особливості розміщ. Та місце в сучасному паливно-енергетичному балансі України.
- •57 Хімічний комплекс
- •58. Лісова пром: значення, райони розміщення, проблеми рац використання і охорони лісів.
- •63. Технічні культури України, їх структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
- •70. Автомобільний транспорт України, його місце та роль у формуванні та розвитку міжрегіональних зв’язків. Основні автомобільні магістралі
- •71. Диференціація економічних районів України за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території.
- •78. Агропромисловий комплекс Придніпровського економічного району, основні галузі та особливості їхнього розміщення.
- •85. Апк Подільського економічного району, основні галузі та особливості їхнього розміщення.
- •92.Курортно-туристичний комплекс Карпатського економічного району, передумови його формування, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •93. Східний (Пн-Сх) ек. Р-н, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їх розміщення.
- •99.Транспортний комплекс Причорноморського економічного району, його значення, галузева структура, основні магістралі та порти.
- •105.Конкурентні переваги регіонів України у світовій економічній системі.
- •111.Основні етапи природокористування.
- •122) Екологічні проблеми теплових електростанцій
- •131) Екологічне законодавство України та механізм його чинності
9. Регіональний економічний простір, його ознаки та принципи формування.
Економічний простір – це господарська система, розвиток якої взаємообумовлений взаємозв’язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб’єктами підприємства. Він являє собою насичену територію, що має багато об’єктів і зв’язків між нми: навні пункти, промислові підприємства, транспортні мережі, різноманітні об’єкти інфраструктури загального користування. Близьким до поняття «економічний простір» є просторова (територіальна) структура економіки і просторова (територіальна) організація господарства.
Якщо більша частина об’єктів економічної діяльності знаходиться на певній території, то економічна діяльність виходить за межі території і використовує ресурси, що знаходяться за межами певної території.
Навідміну від території, що вимірюється показниками площ (м кв, км кв) ці сфери визначаються тривимірністю, довжино, шириною та висотою, глибиною.
Спеціальною ознакою економічного простору є те, що він формується виробничими відносинами, тобото зв’язками між об’єктами та суб’єктами підпр. діяльності.
Формування економічного простору – це насамперед розвиток системи відносин щодо розміщення множини економічних об’єктів на території, утворення науково-обгрунтованих форм виробничих комплексів і організації взаємодіїї між ними.
Економічний простір в широкому розумінні – це сфера господарської діяльності в межах певного середовища. Його межі є динамічними, тобто можуть звужуватися і розширюватися залежно від зв’язків між суб’єктами економічної діяльності.
Структурною ланкою ЕК простору є рег простір.
Регіональний простір об’єднує виробників і споживачів товарів і послуг в єдину економічну систему в медах рег. країни. Його об’єднуючоб ланкою є загальна інфраструктура (водо-, електро- і газопостачання)
10.Територіальний поділ праці, його суть та зв'язок з формуванням економічних районів.
ТПП – процес виробничої спеціалізації території, що зумовл. посил міжрегіонал кооперації, обміном спеціалізов продукцією. Це просторовий вияв праці взагалі, зумовлений екон, соц, природн, нац-істор особливостями різних територій та їхнім географ полож; один із факторів підвищення продуктивності праці.
Ступінь ТПП залеж від рівня сусп поділу праці у даній країні й може відбивати ступінь розвитку її ПС. ТПП уможливлює максимальне використ сприятл для вир-ва умов кожної місцевості, багатство корисних копалин та інших природ ресурсів, вигідне географ полож, виробничу практику місцевого насел, комбінування виробн процесів тощо. Кожний регіон при цьому може розвив найвигідніші для нього галузі гос-ва, постачання з інших р-нів всього необхідного.ТПП між країнами або районами передбачає наявність просторового розриву між окремими стадіями вир-ва або між вир-вом і споживачем. До ТПП включають не лише обмін товарами, але й переміщ їх з одного місця на інше. В основі ТПП лежать природні умови та ресурси, різноманітність територій, а також відмінності між народами, що там мешкають, та історично сформованими навичками праці. Внаслідок цього виготовлення одного й того самого продукту, витрати на який нижчі, відмовившись від вир-ва деяких інших продуктів, вир-во яких ефективніше на інших територіях. У межах однієї країни виділяють внутрішньорайонний поділ праці (спеціалізацію окремих вир-цтв всеред екон р-ну) та міжрайонний поділ праці (спеціалізацію та обмін товарами між ними).
Різні регіони нашої країни відрізняються один від одного не тільки природними, ле й економічними умовами, трудовими ресурсами. Так, на одній території виробляють металі машини, на іншій вирощують цукрові буряки чи видобувають вугілля. Спеціалізуючись на виробництві певної продукції, кожний регіон забезпечує нею інші регіони країни, а одержує те, чого в нього немає. Так відбувається обмін результатами праці. Це і є прикладом територіального (географічного) поділу праці. Спеціалізація окремої території складається історично. З розвитком господарства вона може змінюватимся. Внаслідок географічного поділу праці формуються економічні райони – території, що відрізняються одна від одної своєю спеціалізацією.