- •9. Регіональний економічний простір, його ознаки та принципи формування.
- •10.Територіальний поділ праці, його суть та зв'язок з формуванням економічних районів.
- •22. Мінеральні ресурси України, їхня структура та економічна оцінка.
- •34. Особливості формування ринку праці в Україні та раціональної зайнятості населення в а регіонах.
- •35.Виробничий та науково-технічний потенціал регіонів Україні, їхня суть та складові.
- •45. Електроенергетика Укр, її знач. Сучасна структура виробн. І спож. Електоренергії
- •46. Теплова електроенергетика України. Ії місце у вир-ві електроенергії, особливості розміщення. Основні тес України.
- •47. Атомна електроенергетика України, особливості розміщ. Та місце в сучасному паливно-енергетичному балансі України.
- •57 Хімічний комплекс
- •58. Лісова пром: значення, райони розміщення, проблеми рац використання і охорони лісів.
- •63. Технічні культури України, їх структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
- •70. Автомобільний транспорт України, його місце та роль у формуванні та розвитку міжрегіональних зв’язків. Основні автомобільні магістралі
- •71. Диференціація економічних районів України за рівнем соціально-економічного розвитку. Депресивні території.
- •78. Агропромисловий комплекс Придніпровського економічного району, основні галузі та особливості їхнього розміщення.
- •85. Апк Подільського економічного району, основні галузі та особливості їхнього розміщення.
- •92.Курортно-туристичний комплекс Карпатського економічного району, передумови його формування, сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку.
- •93. Східний (Пн-Сх) ек. Р-н, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їх розміщення.
- •99.Транспортний комплекс Причорноморського економічного району, його значення, галузева структура, основні магістралі та порти.
- •105.Конкурентні переваги регіонів України у світовій економічній системі.
- •111.Основні етапи природокористування.
- •122) Екологічні проблеми теплових електростанцій
- •131) Екологічне законодавство України та механізм його чинності
63. Технічні культури України, їх структура, зональний характер розміщення та вплив на формування спеціалізованих апк.
Розвиток виробництва технічних культур значною мірою визначає рівень інтенсивності с/г виробництва. Розвиток і розміщення галузі визначають як сприятливі грунтово-кліматичні умови для вирощування окремих технічних культур, так і достатня забезпеченість трудовими ресурсами (оск рівень механізації окремих виробничих процесів досить низький). Виробництво технічних культур формує сировинну базу для багатьох галузей харчової та легкої промисловості. Осн. технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кудряш, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини, які використовуються також як сировина в харчовій, легкій та медичній промисловості. Під технічними культурами зайнято 4,2 млн га, що становить 15% посівних площ України. Найбільші посівні площі під технічними культурами в Степу та Лісостепу.
Цукровий буряк — основна технічна культура України, теплолюбива культура, що потребує багато сонця і води. Під ним зайнято 12 % посівних площ технічних культур. У Лісостеповій зоні зосереджено 3/4 посівів цукрових буряків. (77-80%) Найбільшою концентрацією посівів характеризуються Вінницька, Хмельницька, Тернопільська. Черкаська та Чернівецька області. Решта посівів знаходяться в північному Степу, південному Поліссі та Передкарпатті. Україна — найбільший бурякосіючий ареал у світі. Враховуючи низьку транспортабельність цієї сировини, а також те, що вона швидко псується, підприємства з переробки цукрових буряків – цукрові заводи розміщуються поблизу цукробурякових плантацій.
Посівні площі соняшнику, основної олійної культури країни, розміщені в північному і центральному Степу. Це світло та теплолюбива культура, добре переносить посуху. Посіви соняшнику займають 70% площі посіву технічних культур України. За виробництвом соняшнику Україна входить в першу десятку країн-виробників цієї культури, посідаючи 3тє місце за валовим збором.
Льон-довгунець - основна прядивна культура України, невибаглива до тепла, вологолюбива. Його вирощують на Поліссі і в передгір’ях Карпат. Найбільші посівні площі під льоном-довгунцем знаходяться в Житомирській, Чернігівській, Київській, Рівненській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях. Льон-кудряш вирощують у степових областях. До прядивних культур належить також конопля, південні сорти якої вирощують в Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській областях, середньоросійські – в Сумській, Чернігівській, Полтавській. Льонарство і коноплярство створюють сировинну базу для розвитку луб’янопромислового підкомплексу АПК.
Посіви тютюну зосереджені в Криму, Закарпатгі та Придністров'ї.
Найбільше хмелю вирощують на Житомирщині, Рівненщині, Сумщині.
3 ефіроолійних культур вирощують лаванду, троянду, коріандр (Степ), кмин, м'яту (Лісостеп). 3 лікарських найбільш поширені шавлія, валеріана, звіробій, беладона, ромашка та багато інших.
Останніми роками стабілізувалися на рівні 1,4—1,7 млн га площі під картоплею, яку вирощують скрізь, але найбільше в Поліській зоні.(Чернігівська, Сумська, Волинська, Житомирська, Вінницька обл) Картопля – цінна землеробська культура універсального значення. У продовольчому балансі населення вона посідає друге місце після зерна, є «другим хлібом». Картопля використовується і як продовольча, і як технічна (крохмале-патокове і спиртове виробництво) та кормова культура.