28.Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.

Ресурсозбереження — це прогресивний напрям вико-ристання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання в-ва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсо-збереження можуть бути зведені до таких: комплексне вико-ристання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впро-вадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо; ефекти-вне регулювання лісокористування, підтримання продуктив-ності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреацій-них ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Зо-крема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особ-лива увага приділятиметься розширенню напрямів викорис-тання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужуності по переробці картонної, скля-ної, металевї та пластикової тари і упаковки.

Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозобреження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задово-льняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50

В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресур-созбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію госпо-дарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні 3первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.

29. Господарський комплекс Укр, його суть, галузева структура і трансформація в ринкових умовах.

Народногосподарський комплекс – система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалися в межах України. Його об’єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, управління і зв’язку. Галузева структура госп-ва безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матервльних і духовних благах у процесі вир-ва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в госп-му комплексі виділяють виробничу невиробничу сфери.

До виробничої належать ті види діяльності, які:

1)створюють матеріальні блага (пром-ть, сільське госп-во, буд-во);

2)доставляють створені мат-ні блага споживачам (транспорт і зв’язок);

3)пов’язані з провадженням процесу вир-ва у сфері обігу (торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування).

Невиробнича сфера – сукупність галузей госп-ва, які здійснюють функції щодо надання послуг немат-ого хар-ру суспільству і населенню. До неї належать:

1)галузі послуг – житлово-комунальне госп-во і побутове обслуг-ня населення, транспорт і зв’язок по обслуг. Населення;

2)галузі соц-ого обсл-ня – освіта, охорона здоров’я, культура і мистецтво, наука;

3)галузі органів упр-ня і оборони;

4)галузі, які включ. Кредитування, фінанси і страхування.