- •21. Міжнародна торгівля товарами: суть, класифікація міжнародних організацій, чинники розвитку.
- •22.Міжнародна торгівля послугами: суть, класифікація міжнародних організацій, тенденції розвитку.
- •1. Універсальні (всесвітні) ммуо (оон, Ліга Націй).
- •3. Регіональні ммуо, серед яких:
- •23. Показники міжнародної торгівлі
- •24. Міжнародні організації з регулювання міжнародної торгівлі та сприяння її розвитку
- •25. Роль гатс у регулюванні міжнародних ринків послуг
- •26.Особливості регулювання зовнішньої торгівлі на державному рівні.
- •27. Графічна інтерпретація макроекономічних ефектів використання тарифних та нетарифних інструментів для національної економіки.
- •29.Тенденції розвитку міжнародного інвестування в умовах глобалізації.
- •30.Роль тнк як суб’єкта міжнародних інвестицій.
- •31. Макроекономічні ефекти міжнародного руху капіталу для країн-донорів та країн-реципієнтів.
- •32. Порівняльна характеристика прямих і портфельних інвестицій: ризики, ліквідність, обсяги та витрати.
- •34. Суб’єкти, об’єкти та механізми торгівлі цінними паперами.
- •35. Міжнародні портфельні інвестиції та прямі іноземні інвестиції в Україні.
- •36.Вихід України на міжнародний ринок позикових ресурсів.
- •37. Проблеми зовнішньої заборгованості країн і шляхи їх розв`язання.
- •38.Зовнішній борг України: джерела, структура, проблеми управління.
- •Процеси міжнародного злиття та поглинання у вітчизняному банківському секторі та їх наслідки.
- •Сутність, значення, соціально-економічні наслідки міграції робочої сили для країн-донорів та реципієнтів.
29.Тенденції розвитку міжнародного інвестування в умовах глобалізації.
Географічна структура сучасних міжнародних інвестиційних процесів є досить складною і віддзеркалює не тільки власне світову інвестиційну кон’юнктуру, але й тенденції та особливості економічного розвитку окремих країн і регіонів. Тут важливими тенденціями останнього часу з одного боку є переважна концентрація міжнародних інвестицій у розвинених країнах, які наразі залишаються також й основними експортерами ПІІ (з оглядку на зосередження в них світового виробництва і доходів), а з іншого – поява крупних нових країн базування ПІІ і приймаючих країн із відповідним підвищенням ролі інвестицій нових індустріальних держав в економіці розвинених країн, переорієнтацією і прискоренням перетоку коштів з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються, та зростанням відтоків ПІІ з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Останнє багато в чому зумовлене ринковою уніфікацією світового економічного розвитку, трансформаційними змінами й активною політикою щодо залучення ПІІ цими країнами, а також відносною інвестиційною ненасиченістю їх економік через кризу внутрішнього інвестування у початковий період ринкової трансформації за очевидної інвестиційної привабливості багатьох видів економічної діяльності. У цілому, за період 2002-2008 рр. середній щорічний темп зростання світового обсягу притоків ПІІ становив 103,3 %, тоді як прямі інвестиції у країни, що розвиваються, у середньому зростали швидше (111,9 %), а у розвинені країни і у країни з перехідною економікою – повільніше (94,8 % і 95,5 % відповідно). Крім цього, з посиленням глобалізації світової економіки, лібералізацією інвестиційної, фінансової і податкової політики, формуванням вільних економічних зон у розвинених країнах і в країнах з перехідною економікою зростає кількість офшорних територій, а відтак – і їх роль як учасників прямого іноземного інвестування.
Таким чином, сучасний стан прямого іноземного інвестування, з одного боку, відбиває ретроспективні тенденції транскордонного руху інвестиційного капіталу, що склались в умовах інтеграції і глобалізації, а з іншого – зумовлює масштаби і темпи майбутньої міжнародної інвестиційної діяльності і міжнародного виробництва, рівнем й ефективністю яких багато в чому визначаються новітні напрями розвитку світової економіки і майбутня її структура. Тому в контексті набуття тенденціями прямого іноземного інвестування негативного характеру через вплив світової фінансової кризи, надзвичайної актуальності і потреби негайного вирішення набуває проблема розробки і впровадження механізму глобального співробітництва і глобального регулювання у фінансово-інвестиційній сфері світової економіки для запобігання подальшого поширення порушень і диспропорцій, що в ній утворились, до виробничої сфери із наступною мультиплікацією в ній наслідків падіння інвестиційних потоків.
Ми можемо виділити певні фактори, що впливають на розвиток міжнародного інвестування. Вони можуть бути за певними класифікаційними ознаками:
і.глобально-економічні фактори. До них ми відносимо:*стан розвитку світової економіки, міжнародних факторних ринків; *стабільність світової валютної системи; *рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; *розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури.
2.політико-економічні фактори. До цієї групи належать: *політична стабільність; *ступінь втручання уряду в економіку; *відношення до зарубіжних та іноземних інвестицій; *дотримання дво- і башатосторонніх угод.
3.ресурсно-економічні фактори: *наявність природних ресурсів; *демографічна ситуація; географічне положення.
4.загально-економічні фактори: *типи економічного росту; співвідношення споживання і заощадження; *ставка позикового відсотка; *норма чистого прибутка; *рівень і динаміка інфляції; *конвертованість валюти; *стан платіжного балансу.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход.