- •21. Міжнародна торгівля товарами: суть, класифікація міжнародних організацій, чинники розвитку.
- •22.Міжнародна торгівля послугами: суть, класифікація міжнародних організацій, тенденції розвитку.
- •1. Універсальні (всесвітні) ммуо (оон, Ліга Націй).
- •3. Регіональні ммуо, серед яких:
- •23. Показники міжнародної торгівлі
- •24. Міжнародні організації з регулювання міжнародної торгівлі та сприяння її розвитку
- •25. Роль гатс у регулюванні міжнародних ринків послуг
- •26.Особливості регулювання зовнішньої торгівлі на державному рівні.
- •27. Графічна інтерпретація макроекономічних ефектів використання тарифних та нетарифних інструментів для національної економіки.
- •29.Тенденції розвитку міжнародного інвестування в умовах глобалізації.
- •30.Роль тнк як суб’єкта міжнародних інвестицій.
- •31. Макроекономічні ефекти міжнародного руху капіталу для країн-донорів та країн-реципієнтів.
- •32. Порівняльна характеристика прямих і портфельних інвестицій: ризики, ліквідність, обсяги та витрати.
- •34. Суб’єкти, об’єкти та механізми торгівлі цінними паперами.
- •35. Міжнародні портфельні інвестиції та прямі іноземні інвестиції в Україні.
- •36.Вихід України на міжнародний ринок позикових ресурсів.
- •37. Проблеми зовнішньої заборгованості країн і шляхи їх розв`язання.
- •38.Зовнішній борг України: джерела, структура, проблеми управління.
- •Процеси міжнародного злиття та поглинання у вітчизняному банківському секторі та їх наслідки.
- •Сутність, значення, соціально-економічні наслідки міграції робочої сили для країн-донорів та реципієнтів.
26.Особливості регулювання зовнішньої торгівлі на державному рівні.
Зовнішня торгівля є історично першою і найважливішою формою (видом) зовнішньоекономічної діяльності. її швидкому зростанню сприяв активний розвиток транспорту, зв´язку, інформаційних комунікацій, зниження митних зборів, зміни політичного характеру.
Зовнішня торгівля - це система економічних відносин між країнами, основна мета якої полягає у ввезенні та вивезенні товарів і послуг. Об´єктами зовнішньої торгівлі є товари: готова продукція, сировина, напівфабрикати; продукти інтелектуальної власності: патенти, ліцензії, фірмові знаки та ін.; послуги: міжнародний туризм, транспортні, страхові, посередницькі, будівельні операції тощо.
Зовнішня торгівля дає країнам можливість спеціалізуватися на тих видах діяльності, в яких вони мають порівняльні переваги; підпорядковує вітчизняних виробників здоровій дисципліні; зумовлює вищу продуктивність праці.
Зовнішня торгівля сприяє найповнішому задоволенню потреб населення і суспільства в цілому, підвищенню конкурентоспроможності національної економіки; підвищує рівень життя населення країн, які беруть участь в її здійсненні. На ефективність зовнішньої торгівлі впливає політика країни щодо умов її проведення та використовуваних інструментів регулювання
В зовнішньоторговельній політиці виділяють дві форми - протекціонізм і фритредерство (вільна торгівля).
Протекціонізм - це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень.
Така політика сприяє захисту національного товаровиробника, розвитку вітчизняного виробництва. Однак вона може призвести до застійних процесів в економіці, посилення монополізму, зниження конкурентоспроможності товарів.
Політика вільної торгівлі не передбачає державного втручання в товарообмінні процеси. Експортно-імпортні операції регулюються ринком на основі попиту і пропозиції. Вона стимулює конкуренцію, сприяє поліпшенню якості товарів і послуг, спонукає до оптимізації цін.
Світова практика господарювання засвідчує, що, як правило, сьогодні країни прагнуть проводити гнучку політику зовнішньої торгівлі, яка поєднує елементи протекціонізму та вільної торгівлі.
Поширеним знаряддям протекціонізму є мито - податок, який накладається на кожну одиницю товару, який ввозять в країну.
Мито виконує захисну та фіскальну функції. Воно призводить до подорожчання імпортних товарів, внаслідок чого при рівних умовах вітчизняні товари мають переваги у ціновій конкуренції. Розрізняють адвалерне, специфічне та комбіноване (за способом обчислення); експортне, імпортне, транзитне (за характером об´єкта) мито
Головними засобами зовнішньоторговельної політики є тарифне і нетарифне регулювання.
Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність і тим, що підписує різні торговельні угоди, які визначаються принцип торговельних взаємовідносин з іноземними державами. Основними рисами таких взаємовідносин у наш час є протекціонізм та лібералізації (вільна торгівля).
Державне регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється, зокрема, через прийняття та реалізацію нормативно-правових актів, які в своїй сукупності складають законодавче забезпечення.