27. Графічна інтерпретація макроекономічних ефектів використання тарифних та нетарифних інструментів для національної економіки.

Тарифне регулювання міжнародної торгівлі полягає у використання мита (обов’язкового податку, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару; виконує фіскальну, протекціоністську – захист місцевих виробників від небажаної конкуренції та балансуючу функцію).

Митний тариф:

1. інструмент торгової політики та держ регул-ня внут ринку країни при його взаємодії із світовим ринком

2. конкретна ставка митного стягнення, яку належить сплатити при ввозі / вивозі певного товару на митну територію країни.

Митне стягнення - обов-ий внесок до бюджету, що стягується митними органами при імпорті товарів з метою підвищення їх ціни та надходжень до держбюджету країни-імпортера.

Митна тер-рія країни - це регіон, перетинання кордону пов`язано із зміною митного режиму та яка контролюється державою.

Функції митних тарифів:

а) фіскальна - стосується експортних і імпортних стягнень і розгляд-ся як джерело надходжень до держбюджету

б) протекціоністська - імпорту, пов`язана із захистом виробників

в) балансувальна - експорту, викор-ся з метою запобігання Е товарів, які на світовому ринку продаються за цінами меншими, ніж на національному.

Види митних тарифів:

а) за способом стягнень:

1. адавлорні (у % від вартості)

2. специфічні (за 1-цю товару)

3. комбіновані

б) за об`єктом обкладання:

1. імпортні - при імпорті товару на ринок певної країни

2. експортні - товари, що вивозяться за межі митної тер-рії країни

3. транзитні - товари, що перевозяться через мит тер-рію країни

в) за хар-ром:

1. сезонні - стягнення, що застос-ся для оперативного регул-ня продукцією сезонного хар-ру.

2. антидемпінгові – застос-ся у випадку ввезення на тер-рію країни товарів за ціною, нижчою за нормальну для даної країни ціну.

3. компенсаційні – застос-ся до товарів, при вир-ві яких викор-ся субсидії.

г)за походженням:

1. автономні – вводиться згідно одностороннього рішення органів держ влади

2. конвенційні - на базі угод про митний союз

3. преференційні - з меншим рівнем ставок для підтримки Е

д) за типами ставок:

1. постійні - не змінюються

2. змінні - змін-ся у встановлених випадках (при коливанні цін)

е) за способом обчислення:

1. номінальні - у мит тарифі

2. ефективні - для товарів з деякими імпортними складовими.

Ступінь впливу нетарифних інструментів на міжнародну торгівлю важко кількісно оцінити, тому що їх вплив не має яскраво вираженого характеру. На відміну від тарифного регулювання, яке встановлюється у законодавчому порядку, нетарифні обмеження можуть запроваджуватися за рішенням органів виконавчої та місцевої влади. Згідно з даними ЮНКТАД, у загальному обсязі нетарифних заходів кількісні обмеження становлять до 20 %, стільки ж податкові заходи (внутрішні та прикордонні), дещо менше — технічні норми та правила. Лідерами у використанні нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі є США, Японія та ЄС.

У наш час нетарифне регулювання застосовується лише з такими цілями:

—захист національної економіки;

—дотримання міжнародної безпеки;

—охорона життя та здоров´я людей;

—виконання міжнародних зобов´язань;

—підтримка стабільності міжнародної торговельної системи тощо.

28.Міжнародний рух капіталу: суб’єкти, об’єкти, класифікація.

 Міжнародний рух капіталу - це приміщення і функціонування капіталу за рубежем, насамперед з метою його самозростання. Вкладаючи капітал за рубежем,  інвестор здійснює закордонні інвестиції.

Основні класифікаційні ознаки капіталу

Капітал є одним з факторівв виробництва - ресурсом, який необхідно затратити, щоб виробити товар, і являє собою весь накопичений запас коштів в продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ. Міжнародний рух капіталу заснований на його міжнародному поділі як одного з факторів виробництва - історично склавшомуся або придбаному зосередженні капіталу, що склалося в різних країнах, що є передумовою виробництва ними певних товарів, економічно більш ефективного, ніж в інших країнах. Міжнародний поділ капіталу виражається не тільки в різній забезпеченості країн накопиченими запасами матеріальних коштів, необхідних для виробництва товарів, але і у відмінностях історичних традицій і досвіду виробництва, рівнів розвитку товарного виробництва і ринкових механізмів, а також просто грошових і інших фінансових ресурсів. Наявність достатніх заощаджень (капіталу в грошовій формі) є найважливішою передумовою для інвестицій і розширення виробництва.

По джерелах походження капітал, що знаходиться в русі на світовому ринку, ділиться на офіційний і приватний капітал.

• Офіційний (державний) капітал - кошти з державного бюджету, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням урядів, а також за рішенням міжурядових організацій. У цю категорію руху капіталу відносяться всі державні позики, позики, дари (гранти), допомога, які надаються однією країною іншій країні на основі міжурядових угод.

• Приватний (недержавний) капітал кошти приватних (недержавних) фірм, банків і інших недержавних організацій, що переміщують закордон або що приймаються із-зі закордону за рішенням їх керівних органів і їх об'єднань. У цю категорію руху капіталу відносяться інвестиції капіталу закордон приватними фірмами, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Джерелом походження цього капіталу є кошти приватних фірм, власні або позикові, не пов'язані з державним бюджетом. Але, незважаючи на відносну автономність фірм в прийнятті рішень про міжнародне переміщення капіталу, що належить їм, уряд звичайно залишає за собою право його регулювати і контролювати.

По характеру використання капітал ділиться на:

• Підприємницький капітал кошти, що прямо або непрямо вкладаються у виробництво з метою прибутку. Як підприємницький капітал, частіше за все використовується приватний капітал, хоча або сама держава, або підприємства, що належать державі також можуть вкладати кошти закордон.

• Позиковий капітал кошти, що позичаються з метою отримання процента. У міжнародних масштабах як позиковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоч міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає вельми значних об'ємів.

По терміну вкладення капітал ділиться на:

• Середньостроковий і довгостроковий капітал вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Всі вкладення підприємницького капіталу в формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позиковий капітал у вигляді державних кредитів, звичайно є довгостроковими.

• Короткостроковий капітал вкладення капіталу терміном менш ніж на 1 рік. Переважно позиковий капітал в формі торгових кредитів.

Найбільше практичне значення для аналізу міжнародного руху капіталу має наступний його функціональний розподіл.

По меті вкладення капітал ділиться на:

• Прямі інвестиції вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Вони практично цілком пов'язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, не рахуючи відносно невеликих по об'єму зарубіжних інвестицій фірм, що належать державі.

• Портфельні інвестиції вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно засновані на приватному підприємницькому капіталі, хоч і держава часто випускає свої і купує іноземні цінні папери.