94. Криміналістична характеристика загалькарних злочинів пов'язаних із зазіханням на майно

Майно може виступати як предмет активності злочинців, що роблять всілякі із кримінально-правової й криміналістичної точок зору злочину. Їхня безліч можна розділити на дві групи: 1) злочину, які відбуваються в процесі реалізації їхніми суб'єктами своїх професійних суспільно корисних функцій на роботі або службі шляхом порушення правил нормативного характеру, що регулюють відповідну) сферу діяльності (посадові розкрадання, злочинна недбалість, що заподіяла істотну шкоду майну, і т.д. ): 2) інші злочини, не пов'язані з виконанням зазначених функцій (грабежі, крадіжки, підпали й т.д..). Остання група, як складова частина так званих злочинів загалькарного характеру, і розглядається в даній главі. Як об'єкт додатка активності злочинців при здійсненні зазначених злочинів можуть виступати кошти , товарно-матеріальні цінності підприємств, організацій, установ, колективів і окремих громадян, транспортні засоби, будови, продукти харчування, холодна й вогнепальна зброя, пам'ятники культури, наркотичні й радіоактивні речовини, надгробья, документи й інші предмети. Майно, на яке спрямована активність злочинців, виступає в якості головного системообразующего фактора для всіх випадків розглянутих злочинів. Воно дозволяє об'єднати їх в одну загальну родинну, із криміналістичної точки зору, групу. Своєрідність загальної методики їхнього розслідування визначається двома похідними від цього фактора моментами. Перший стосується того, що у всіх випадках при розслідуванні злочинів даної групи майно виступає в якості необхідного "елемента предмета доведення, одного з істотних обставин, що підлягають установленню в справі. Другий момент пов'язаний з тим, що майно є важливим елементом системи об'єктів, що взаємодіють між собою в процесі здійснення злочину і його відбиттів, вступаючи при цьому з ними в різні зв'язки й відносини й виступаючи одночасно в ролі следообразующего й следовоспринимающего об'єкта. У силу цього знання, отримані про ознаки й відносини майна, про механізм і особливості процесу следообразования, специфіці слідів, що утворяться при цьому, є одним з тих засобів, які відіграють визначальну роль у виявленні й викритті особи, що совершили злочин, у встановленні цілей, мотивів, багатьох інших обставин вчиненого, що перебувають із майном у закономірному зв'язку. По цілям розглянуті злочини підрозділяються на дві підгрупи: 1) злочину, спрямовані на заволодіння чужим майном (крадіжки, грабежі, розбої, шахрайство й т.д. ); 2) злочину, пов'язані з ушкодженням або знищенням чужого майна. На відміну від злочинів першої підгрупи, чинених тільки навмисне, діяння, що входять у другу підгрупу, відбуваються як навмисне (наприклад, підпал яких-небудь будов, автомашин, жорстокий обіг із тваринами, повлекшее їхня загибель або каліцтво), так і по необережності (наприклад, знищення або ушкодження, псування, руйнування пам'ятників історії й культури). Існують і інші загальні класифікації розглянутої категорії злочинів, що дозволяють скласти уявлення про її сутність, зміст і своєрідність. Вони відбуваються на відкритій місцевості (на вулиці, на автотрасах і т.д. ), а також в обмежених, так чи інакше замкнутих просторах (у службових приміщеннях, у житлових будинках, у транспортних засобах, на цвинтарях і т.д. ). По відношенню власності можуть бути поділені на злочини, пов'язані із зазіханням на: 1) особисте майно громадян; 2) державне, громадське майно; 3) інше майно. Розглянуті діяння підрозділяються також по: а) ознаках і відносинам осіб, їх здійснюючих (однією особою й групою осіб, неповнолітній і дорослими, чоловік чинами й жінками, групами в змішаному складі, суджені мі й несудженими й т.д. ); б) відношенню злочинців до місця події (місцевими жителями або приїжджими); в) цілям злочинів (з метою заволодіння майном або з іншою метою); г) інтересам, які переслідували злочинці (в особистих інтересах або в інтересах інших осіб); д) мотивам (з корисливих, хуліганських, інших низинних спонукань); е) розмірам заподіяного майнового збитку (незначний, великий, особливо великий); ж) видам спеціально охоронюваного або неохоронюваного майна і його внутрішньовидовому розподілу (злочину, пов'язані із зазіханням на матеріальні цінності або кошти , перевезені, виготовлені, реалізовані товарно-матеріальні цінності, засоби виробництва, знаряддя праці, вироблені харчові продукти й товари виробничо-технічного призначення). Право на існування мають і інші загальні класифікації: по способі здійснення злочину (чинені із застосуванням насильства й без такого, із застосуванням тих або інших видів знарядь злочину або без них і т.д. ); по кількості епізодів (одноэпизодные або многоэпизодные, серійні); стосовно підготовки (злочини, що заздалегідь готуються й непідготовлені). Підрозділяються ці злочини на підгрупи також по ступені латентности (сховані, завуальовані й відкриті); залежно від того, чи зазіхають вони на майно або одночасно із цим і на інші охоронювані законом відносини (на цій основі, наприклад, виділяється група корисливих-насильницьких злочинів, що зазіхають на майно, а також життя або здоров'я людей); і за іншими підставами. Поряд із загальними існують і приватні класифікації розглянутих злочинів, коли розподілу піддаються їхні окремі підгрупи й види. Наприклад, група корисливих злочинів може бути поділена на частині залежно від того, чи відбуваються злочини шляхом нападу або в іншій формі. Корисливі-насильницькі злочини підрозділяються по способах їхнього здійснення (чинені способом, небезпечним для життя не тільки потерпілого, але й інших осіб, або безпечним щодо цього способом; чинені із застосуванням катування потерпілих і без таких дій; зі здійсненням розвідувальних заходів відносно об'єкта нападу й без цього: і т.д. ). Злочину, пов'язані зі знищенням майна, можуть бути поділені на три групи залежно від способу їхнього здійснення: 1) злочину, чинені шляхом підпалу будов, транспортних засобів і т. буд.; 2) злочину, чинені шляхом вибуху яких-небудь об'єктів (виробничих об'єктів, автомашин, авіалайнерів і т.д. ): 3) злочину, чинені іншим способом. Кожна із цих різновидів злочинів може бути, у свою чергу, поділена на утворюючі її елементи по ряду підстав. Так, злочину, пов'язані зі знищенням майна шляхом вибуху, можуть бути поділені на підгрупи по природі вибуху (фізичні, електричні, атомні й хімічні вибухи). При класифікації цього об'єкта може враховуватися й те, що найчастіше майно знищується (мова йде про навмисні з) шляхом використання спеціально виготовлених вибухових пристроїв фабричного або шмат тарного виробництва, начинених вибуховою речовиною. В останні роки відзначена тенденція помітного росту такого небезпечного різновиду розглянутих злочинів, як нападу, чинені з метою заволодіння державним, суспільним, колективним і особистим майном, Поняттям "нападу з корисливих спонукань" у криміналістиці позначається самостійна група злочинів, що підпадають при кваліфікації під ряд статей КК. До їхнього числа ставляться: 1) бандитські напади, чинені з корисливих спонукань; 2) грабежі, з'єднані з насильством; 3) розбій. Розрізняючись по кримінально-правовій кваліфікації, ці злочини в той же час мають ряд істотних рис, що визначають їхню криміналістичну однорідність, а також подібність методик розкриття. Загальним для всіх названих злочинів є спосіб їхнього здійснення - напад. Із суб'єктивної сторони розглянуті злочини припускають наявність прямого наміру й корисливої мети. Таким чином, для злочинів, що входять у цю групу, характерно те, що вони відбуваються: 1) шляхом нападу, з'єднаного з насильством або реальною погрозою його застосування; 2) у зв'язку із заволодінням державним, суспільним або особистим майном; 3)у відношенні двох безпосередніх об'єктів: а) здоров'я й життя осіб, подвергшихся нападу; б) речей, предметів, цінних паперів, коштів , що є державної, суспільної або особистою власністю громадян. Напади відбуваються з метою:

- заволодіння коштами й товарно-матеріальними цінностями (промисловими товарами, вин-горілочними виробами, наркотичними речовинами, продукцією сільськогосподарських підприємств і т.д.);

- заволодіння зброєю;

-заволодіння транспортними й іншими технічними засобами; -утримання захопленого майна й приховання слідів вчиненого:

- запобігання затримки й кримінальної відповідальності. Більшості злочинних нападів з корисливих спонукань передує їхня підготовка. Вона виражається в: подыскании об'єкта зазіхання, у з'ясуванні режиму його роботи, структури, системи охорони: розробці плану злочину: подыскании знарядь злочину, включаючи зброю: спостереженні за об'єктом: визначенні часу здійснення злочину; підшуканні транспортних засобів, засобів маскування зовнішності й приховання слідів свого перебування на об'єкті. Коло потерпілих при нападах з корисливих спонукань досить широкий. Найчастіше це особи, у власності, у володінні, веденні (у зв'язку з використанням, виробництвом, зберіганням, перевезенням і т.д. ) або під охороною яких перебувають матеріальні цінності або кошти . Але це можуть бути й сторонні особи (пасажири, перехожі й т.д. ). Переважна більшість зазначених злочинів відбувається особами чоловічої статі. Питома вага жінок незначна. Як правило, жінки роблять подібні злочини не поодинці , а в складі однорідних або змішаних по підлозі груп. Вік злочинців перебуває в прямого зв'язку з особливостями розглянутих злочинів, що вимагають зухвалих, рішучих, активних дій, мобільності, певній спритності й фізичній силі. Дві третини обвинувачуваних по даній категорії кримінальних справ мають вік не старше 40 років (частіше в межах 16-30 років) і утворення не нижче 8 класів. Вікові особливості значною мірою пояснюють перевага серед обвинувачуваних неодружених злочинців. Цілком очевидно, що ця обставина тісно взаємозалежна не тільки з віком, але й іншими характеристиками особистості й середовища злочинців: умовами й образом їхнього життя, інтересами, професією, особливостями найближчого оточення й т.д. Майже половина обвинувачуваних раніше суджені. Приблизно кожний другий злочинець на момент нападу не займався суспільно корисною працею. Серед рецидивістів виділяються ті, хто раніше робив корисливі-насильницькі злочини й хуліганство. Приблизно такою ж номенклатурою злочинів характеризується їхнє поводження після від'їзду покарання за раніше зроблений злочин. Обертає на себе увага висока питома вага групової злочинності, що досягає 70% від загальної кількості нападів, включаючи тих з них, що відбуваються у формі злочинної діяльності. Існує кілька типів злочинних груп, що роблять корисливі-насильницькі злочини. Перший - випадкові групи. Вони формуються стихійно, зненацька, спонтанно, під впливом тих або інших обставин сформованої ситуації, як правило, для здійснення якого-небудь одного злочину. Після цього вони або розпадаються, або трансформуються в об'єднання більше високого рівня. Другий - злочинні групи, що характеризуються тим, що їхні учасники мають досить міцні зв'язки й відносини, що зложилися в предкриминальный період на роботі або в б ту. В основі їх лежать так звані дружні, приятельські компанії. Цей тип є проміжним між випадковими й організованої злочинними групами. Організовані групи, формовані звичайно для заняття злочинною діяльністю,

- найнебезпечніший тип злочинної групи. Для них характерні стійкість, стабільність складу, наявність що сформувалася, чітко вираженої ієрархічної структури. Групу очолює її лідер (лідери), що організує злочин і керує дію спільників, що мають чіткий розподіл функцій і обов'язків, що створюють спеціальний грошовий фонд ("общак") для підкупу, дачі хабарів, підтримки родин засуджених співучасників. Виділяються також злочинні формування (співтовариства). По своїй суті це ті ж організовані групи, але з більше чіткими установками на злочинну діяльність, з більше високим рівнем організованості й згуртованості. Для них характерним є вживання заходів по конспірації злочинної діяльності, створення в структурі групи так званих блоків захисту й груп прикриття. У такі структури утягуються представники адміністрації підприємств, органів влади, працівники контролюючих і правоохоронних органів. Для добре організованих злочинних груп, керованих небезпечними злочинцями, характерні також аналіз і коректування злочинної діяльності, вироблені з обліком досвіду, що накопичується злочинною групою, допущених її учасниками помилок, прорахунків при здійсненні попередніх злочинів, що зложилася в регіоні оперативної обстановки, обумовленої насамперед підвищенням або зниженням активності різних служб органів МВС. У тих випадках, коли злочинну групу очолюють особи, що знають особливості роботи з розкриття злочинів, можуть плануватися дії, спрямовані на дезінформацію оперативно-слідчих працівників. Злочинні групи даного типу звичайно формуються із числа приятелів за місцем проживання й роботи, а також із числа осіб, що встановила контакти в період відбування покарання в ИТУ. з родинних і інших зв'язків (об'єднання в злочинну групу осіб, що познайомилися безпосередньо перед здійсненням злочину, не типово). Як організаторів таких груп найчастіше виступають особи, що мають більший життєвий, зокрема , злочинний досвід, чим їхні співучасники, розважливі, рішучі, жорстокі, здатні підкоряти собі інших людей! Підбор ними співучасників, розподіл злочинних ролей, як правило, здійснюється з обліком професійних, фізичних і інших можливостей, навичок, похилостей кожного. Не випадково тому в цих злочинах беруть участь особи, що володіють спеціальностями шоферів, електриків, електрозварювачів і т.д. або владеющие навичками виконання такого роду робіт. Кількість і персональний склад злочинних груп, що роблять злочини неодноразово, частіше бувають стабільним. Однак особливості злочинних задумів і об'єктів зазіхань часом істотно впливають на рішення злочинцями питання про кількість і персональний склад співвиконавців, розподілі й перерозподілі між ними злочинних обов'язків, вербуванню нових співучасників. Рішення цього питання також здійснюється з обліком того, що некоторые співучасники можуть добровільно припинити злочинну діяльність, можуть бути арештовані за злочини не пов'язані з діяльністю групи, і інших обставин, що зложилася до моменту чергового нападу обстановки

96. Порушення кримінальних справ про вимагання, планування та організація їх розслідування пов’язані зі специфікою даної категорії злочинів і тими слідчими ситуаціями, що складаються на даній стадії кримінального процесу. Приводом до порушення кримінальної справи є заява особи, щодо якої застосовувалось вимагання або її близьких чи знайомих; повідомлення службових осіб державних органів або громадських організацій; повідомлення у засобах масової інформації; явка з повинною, а також безпосередня ініціатива правоохоронних органів. Типовими версіями на початковому етапі розслідування вимагання будуть такі: 1) вимагання дійсно мало місце; 2) інсценування вимагання. Інформація, що є на цьому етапі, підлягає ретельній перевірці, оскільки не виключено, що особа, яка її надала, намагалася або таким чином усунути конкурента, який фактично вимаганням не займався, або ж погроза є мнимою і на меті не переслідувала майнової вигоди, а була лише засобом застерегти. У зв’язку з цим кримінальні справи аналізованої категорії, як правило, порушуються після проведення перевірочних дій відповідно до ст. 97 КПК, метою яких є встановлення ознак вимагання.

На початковому етапі розслідування вимагання можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

1) до правоохоронних органів надійшла інформація про те, що вимагачами сформульовані певні вимоги до потерпілого, висловлені на його адресу погрози або вже початі дії насильницького характеру чи потерпілим дана згода на передачу предмета вимагання, обговорені час і місце передачі;

2) потерпілий погоджується на вимоги вимагачів і передає їм предмет вимагання, після чого звертається із заявою до правоохоронних органів;

3) вимагання має довготерміновий характер, здійснюється організованими злочинними групами, проте жертва не звертається до правоохоронних органів, а про факт вимагання стає відомо з інших, у тому числі оперативних, джерел;

4) отримана інформація свідчить про утримання вимагачами заручників або викрадення ними людей.

Перша ситуація припускає вжиття перевірочних заходів, спрямованих на підтвердження факту вимагання і детальну підготовку до затримання вимагачів «на гарячому». План таких дій передбачає вивчення особи потерпілого і характеру його діяльності (якщо вимагачі відомі, то також вивчення їхніх осіб і зв’язків), з’ясовування можливих засобів для фіксації злочинних дій вимагачів (відео- і фотозйомка, звукозапис, прослуховування телефонних розмов потерпілого із вимагачами, використання хімічних маркерів та ін.), документування цих дій.

У планованих заходах особливе місце посідає підготовка оперативної групи для здійснення затримання вимагачів «на гарячому». При цьому повинні враховуватися такі рекомендації:

1) забезпечити конфіденційність майбутніх дій і вжити заходів щодо запобігання можливого витоку інформації, для чого необхідно: а) кількість осіб, сповіщених про оперативну розробку, у тому числі тих, які беруть участь в оперативних нарадах, має бути мінімальним; б) документи, що стосуються обставин вимагання, за можливістю не розмножувати, а при необхідності копіювати виконавцем особисто в обмеженій кількості примірників; в) працівників, які беруть участь в оперативних заходах, поінформувати про загальну мету операції; г) усім працівникам, які беруть участь у затриманні вимагачів «на гарячому», поставити конкретні завдання безпосередньо перед виїздом на місце;

2) попередньо таємно вивчити місце майбутнього затримання, з огляду на те, що злочинці можуть здійснювати спостереження за цим місцем;

3) визначити необхідну кількість учасників затримання, дислокацію осіб, які забезпечують захоплення, підстрахування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їхньої можливої втечі з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю та володіти навичками бойових єдиноборств;

4) провести інструктаж із заявником: про дії під час зустрічі із вимагачами (наприклад, попередити його, щоб не сідав в автомашину із вимагачами, не давав себе обшукувати (за наявності диктофона або радіомікрофона) і передавав гроші або інший предмет вимагання таким чином, щоб це достатньо добре могло сприйматися учасниками операції); про поводження в момент захоплення злочинців «на гарячому». За потреби забезпечити потерпілого портативним диктофоном або радіомікрофоном, розповісти про порядок поводження із звукозаписною апаратурою. Відпрацювати його запитання до вимагачів, зміст яких спрямований на провокування злочинців щодо повідомлення потрібних для процесу доказування відомостей (наприклад: чому ви вимагаєте у мене гроші (речі, послуги), адже я вам нічого не винний і нічим не зобов’язаний? Я хочу переговорити з вашим керівником про зменшення необхідної суми, як його звуть і де він знаходиться? Що буде, якщо я не виконаю ваші вимоги? Як я повинен сплачувати вам гроші: щомісяця або одноразово? Як мені зв’язатися з вами, якщо у мене будуть вимагати гроші інші вимагачі? Який спосіб передачі коштів? На які рахунки я повинен переказати гроші?).

При проведенні операції затримання «на гарячому» доцільно:

1) затримати одержувачів у момент узяття ними предмета вимагання, а у разі його оброблення хімічними маркерами, то після контакту предмета зі шкірою рук чи одягом;

2) присікти спробу сховати, а також позбутися отриманих предметів, наявної зброї, наркотичних речовин, документів;

3) запобігти застосуванню злочинцями зброї, вибухових пристроїв, а також по можливості звернутися за допомогою до спільників, які спостерігали за процесом передачі предмета вимагання;

4) зафіксувати акт затримання за допомогою відеозапису;

5) вжити заходів щодо виявлення та затримання спільників одержувача, які таємно спостерігали за тим, що відбувається.

З метою надання отриманому оперативним шляхом звукозапису або відеозйомці, а також переданому злочинцю предмета вимагання статусу судового доказу необхідно оформити такі документи:

1) протокол передачі потерпілим коштів із зазначенням вартості купюр та їхніх номерів або інших предметів вимагання з описом їхніх індивідуальних ознак і засобу маркування. У разі використання «ляльки» (даний засіб ефективний при безконтактній передачі грошей або при їхній передачі в автомобілі, коли злочинці прагнуть якнайшвидше покинути місце події, і недоречний, якщо «передача» здійснюється в квартирі або офісі, де потерпілому може бути запропоновано самому перерахувати гроші) складається протокол, у якому зазначаються вартість, кількість і номери грошових купюр, що знаходяться зверху та знизу пачок, вид паперу внутрішнього використання, реквізити банківських упаковок (якщо такі є), зовнішня упаковка, а при застосуванні хімічного маркера — вид, місце розташування, текст написів;

2) протокол вилучення у злочинця переданого йому предмета вимагання в момент затримання «на гарячому» оперативними працівниками;

3) протокол огляду вимагача, а також вилучення одягу та його огляд у разі застосування хімічного маркера;

4) протокол огляду вилучення у злочинця предмета вимагання;

5) протокол передачі потерпілому диктофона та встановлення його у визначеному місці;

6) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв;

7) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв після прослуховування магнітної плівки або перегляду відеокасети;

8) протокол допиту потерпілого (з метою підтвердження факту звукозапису), а також оперативних працівників, які видали йому диктофон або здійснювали відеозапис. Якщо ж потерпілий самостійно вів запис переговорів зі злочинцями, плівка оглядається і прослуховується окремо.

Предмети, вилучені у злочинця, а також касети зі звуко- або відеозаписом додаються до матеріалів кримінальної справи як речові докази згідно з постановою слідчого.

У другій слідчій ситуації встановлення і затримання вимагачів здійснюється на підставі відомостей про прикмети їхньої зовнішності, що повідомлені заявниками. У такій слідчій ситуації перед затриманням доцільно:

а) детально опитати потерпілого, а також свідків-очевидців, якщо вони є, про прикмети зовнішності вимагачів, сутність їхніх вимог, висловлених погроз;

б) скласти фотороботи гаданих злочинців або здійснити їхнє впізнання за фотознімками;

в) організувати збір даних про підозрюваних (оперативні розробки, дані про судимість, копії вироків, повідомлення з психоневрологічних диспансерів тощо);

г) організувати патрулювання з потерпілим або свідками-очевидцями у тих місцях, де вірогідніше перебувають вимагачі.

У разі виявлення вимагачів проводиться їхнє затримання та особистий обшук. При цьому особлива увага приділяється пошуку у злочинців речей, що належать потерпілому, документів, записних книжок, а також наркотиків, зброї тощо.

Третя слідча ситуація вважається найскладнішою як в інформаційному, так і в організаційному плані, оскільки йдеться про дії організованої групи вимагачів, відсутність заяв потерпілих або відмову останніх підтвердити факт вимагання через страх перед злочинцями або небажання розголошення власних протиправних або аморальних вчинків. У даній слідчій ситуації необхідно передбачити такі дії та оперативно-розшукові заходи, які б стимулювали потерпілого до офіційного повідомлення про факт вимагання. Насамперед, про дії, що спрямовані на виявлення предмета вимагання, знарядь і засобів злочину:

1) вогнепальної та холодної зброї, вибухових пристроїв чи речовин;

2) засобів фізичного впливу на потерпілого (предметів, що використовувалися злочинцями при катуваннях, нападі чи побитті жертви);

3) документів загрозливого характеру;

4) грошей, цінностей або іншого майна, що стали предметом вимагання; частини їхнього упаковування;

5) фонозаписів переговорів жертви із вимагачами, здійснених з метою спонукання жертви до виконання їхніх вимог;

6) медичних документів, що підтверджують побої, катування або іншу фізичну шкоду здоров’ю потерпілого.

У даній ситуації вирішення питання про порушення кримінальної справи ускладнюється ще й тією обставиною, що вимагачі розробляють «легенди» про те, які показання слід давати на слідстві у разі провалу. Насамперед, це твердження про те, що вимагання не було, що вони вимагали сплату боргу або оплату певних послуг. Безумовно, такого роду твердження підлягають перевірці.

У четвертій слідчій ситуації основна увага слідчих органів має бути спрямована на визначення місця перебування заручників і планування операції щодо їхнього звільнення.