Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kriminalistika.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
22.12.2018
Размер:
1.7 Mб
Скачать

71. Застосування спеціальних знань при підготовці і проведенні слідчих дій

В чинному кримінально-процесуальному законодавстві відсутнє визначене поняття «спеціаліст», але воно досить розроблене в наукових дослідженнях з цього права і криміналістиці. Спеціаліст — це особа, яка володіє спеціальними знаннями і навиками в галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла. Досліджуючи питання застосування спеціальних знань в кримінальному процесі, П.П.Іщенко запропонував під такими знаннями, що використовуються в кримінальному судочинстві, розуміти будь-які професіональні знання, котрі можуть сприяти виявленню, закріпленню та вилученню доказів, а під спеціалістом — особу, яка володіє цими знаннями та навиками, котра залучається органом дізнання, слідчим, прокурором або судом для сприяння у виявленні, закріпленні та вилученні доказів. За законом спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання й навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних питань, що виникають при проведенні слідчої дії. Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Спеціаліст, за наявності відповідних підстав, має право на забезпечення власної безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України. Участь спеціаліста у досудовому слідстві. Законодавство передбачає три способи залучення спеціаліста у справі: а) довільний; б) необов'язковий; в) обов'язковий. Враховуючи, що у процесі слідства виникає необхідність застосування широкого спектру спеціальних знань, законодавець в основному не обмежує слідчого у виборі спеціалістів та поля їх застосування при проведенні слідчих дій. У статті 1281 КПК зазначається, що спеціаліст може бути залучений у необхідних випадках при проведенні слідчої дії.

Це означає, що лише сам слідчий визначає таку необхідність. У деяких випадках (при огляді, обшуку, виїмці, проведенні відтворення обстановки і обставин події, пред'явленні обвинувачення для впізнання і допиті неповнолітнього, обвинуваченого, а також ревізії) законодавець пропонує в разі необхідності залучати спеціалістів, але це не є обов'язковим для слідчого. Ряд норм регламентує не тільки обов'язкову участь у слідчих діях осіб, які володіють певними спеціальними знаннями, але й спеціалістів певного профілю. Кримінально-процесуальне законодавство України передбачає обов'язкову участь педагога або лікаря при допиті неповнолітнього свідка (ст. 168 КПК), перекладача при пред'явленні обвинувачення глухим, німим, сліпим та їх допиті. а також допиті та інших слідчих діях з особами, які не володіють українською мовою (ст. 19, 128, 144, 169 КПК), лікарів (судово-медичних експертів) при огляді та ексгумації група, проведенні медичного освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка (ст. 192, 193 КПК). Форми реалізації спеціальних знань спеціалістом. Форма реалізації спеціальних знань залежить, у першу чергу, від суб'єкта, виду діяльності та мети їх застосування. Згідно з чинним процесуальним законодавством спеціаліст (ст. 1281 КПК) не є самостійним суб'єктом. Беручи участь у слідчих діях, які проводить особисто суб'єкт розслідування, він лише сприяє слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертає увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії. Який обсяг роботи при проведенні тієї чи іншої слідчої дії виконує спеціаліст, а який слідчий, вирішує останній суб'єкт. Це право слідчого, і законодавець у цьому слідчого нічим не обмежує. Але це не означає, що спеціаліст є лише виконавець волі слідчого. Він має право на власну ініціативу, про що сказано у ч. 2 ст. 1281 КПК. Наприклад, виявивши на місці події плями застиглої речовини, він звертає увагу слідчого на те, що її необхідно вилучити й дослідити.

Ця речовина може бути кров'ю потерпілого. Ініціатива спеціаліста реалізується тільки через слідчого. Перед початком слідчої дії слідчий особисто пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста, його безсторонності у справі та роз'яснює йому права і обов'язки. Про виконання цих вимог слідчим зазначається у протоколі слідчої дії. Хоча на практиці ця вимога закону з різних причин часто ігнорується, що не може розцінюватися інакше, як порушення законодавства. У частині 3 статті 1281КПК зазначається, що спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням, вилученням доказів. На мою думку, спеціаліст спочатку повинен знати, з якою метою він викликаний у справі, яка необхідність застосування його знань, навичок і досвіду, і що буде проводитися за його участю. Це дає змогу спеціалісту не тільки відповідно підготуватися, а й взяти з собою необхідні науково-технічні засоби або вимагати їх у слідчого. Спеціаліст реалізує свої спеціальні знання у різних формах, а саме: а) безпосередньої практичної діяльності у: підготовці, організації та проведенні слідчих дій; виявленні, закріпленні, вилученні доказів, зразків об'єктів для експертного дослідження, а в разі необхідності - їх огляді та досліджені; б) методичної - з питань науково-практичних прийомів та методів організації і проведення слідчих дій, виявлення та роботи з доказами у справі; в) технічної - у використанні науково-технічних засобів у процесі проведення слідчих дій, виявлення, закріплення, вилучення, огляду та дослідження речових доказів; г) консультативної - яка виражається в усних роз'ясненнях, довідках зі спеціальних питань, що можуть виникнути або виникають при підготовці, проведенні слідчих дій, роботі з доказами та процесуальному оформленні їх результатів.

72. Підготовка призначення і проведення судових експертиз. Оцінка висновку експерта Судові експертизи виконуються в спеціалізованих експертних установах, що ставляться до систем міністерств юстиції, внутрішніх справ, охорони здоров'я, оборони, служби контррозвідки Російської Федерації. Незважаючи на розгалужену мережу експертних установ і наявність у них значної кількості фахівців різного профілю, вони все-таки не можуть повною мірою задовольнити потреби слідчих органів у проведенні експертних Досліджень. Тому для проведення технологічних, мистецтвознавчих, деяких товарознавчих і ряду інших експертиз слідчий залучає конкретного фахівця, що працює в установі відповідного профілю. Для полегшення пошуку потрібного фахівця в багатьох слідчих апаратах є списки так званих позаштатних експертів. Питання про призначення судової експертизи слідчий вирішує з урахуванням конкретних обставин справи. Вона є обов'язковою лише для: 1) установлення причин смерті й характеру тілесних ушкоджень; 2) визначення психічного стану обвинувачуваного або підозрюваного при наявності сумнівів із приводу їхньої осудності або здатності до моменту виробництва в справі усвідомлювати свої дії або керувати ними; 3) визначення психічного стану свідка або потерпілого у випадках, коли виникає сумнів у їхній здатності правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про їх правильні показання; 4) установлення віку обвинувачуваного, підозрюваного й потерпілого в тих випадках, коли це має значення для справи, а документи про вік відсутні. Розрізняються експертизи: первинні, додаткові, повторні, комісійні й комплексні. Експертиза, призначена в справі вперше, називається первинної. Додаткова експертиза призначається у випадках неясності, неповноти висновку (досліджені не всі об'єкти, не на всі питання дані відповіді або в слідчого з'явилися нові об'єкти, аналогічні дослідженим), а також коли в результаті експертного дослідження відкриваються нові обставини, що мають значення для справи. Повторна експертиза призначається у випадку необґрунтованості висновку або сумнівів у його правильності, а також якщо встановлені некомпетентність експерта, порушення карно-процесуального закону, вихід за межі компетентності експерта, протиріччя між висновками експерта й інших доказів. Нерідко первинні, а також повторні експертизи виконуються комиссионно, тобтое. декількома експертами однієї спеціальності. Різновидом комісійних є комплексні експертизи. До складу комісій у такому випадку входять експерти різних спеціальностей, які спільно вирішують той самий питання (питання). Призначення експертизи, як і будь-яка інша слідча дія, починається з підготовки. Вона в багато обумовлена криміналістичною характеристикою відповідного виду злочину, результатом аналізу всіх обставин справи, висунутими версіями, методикою розслідування, а також науковим рівнем розвитку конкретного виду експертизи.

Підготовка до експертизи включає: а) підготовку об'єкта дослідження: б) одержання порівняльних зразків (проб) у випадку проведення ідентифікаційної експертизи й інших матеріалів: в) формулювання питань експертові: г) визначення послідовності призначення експертиз і вибір експертної установи або експерта; д) винесення постанови (визначення - для суду) про призначення експертизи. Об'єкти, що направляються на експертизу, ретельно впаковуються й опечатуються. На впакуванні робиться відповідний напис, засвідчувана підписами з і понятих. Для проведення порівняльного аналізу з метою встановлення тотожності або визначення джерела походження об'єктів слідчий (суд) повинен підготувати порівняльні матеріали, зразки. Формулюванню питань експертові повинні передувати аналіз всіх обставин справи й з'ясування завдань подальшого розслідування. Із цією метою може бути проведене попереднє дослідження об'єктів, що направляються, із застосуванням неруйнуючих методів, що не приводять до зміни первинного стану слідів. Питання експертові повинні бути чіткими, що не допускають двоякого тлумачення. Неприпустимі питання як правового характеру, так і не відповідної компетенції даного експерта. Експертиза повинна призначатися негайно, як тільки будуть зібрані необхідні об'єкти й матеріали, що містять інформацію про умови виявлення й вилученні об'єктів, їхній характеристиці. У випадку призначення експертизи поза експертною установою слідчий у порядку підготовки повинен з'ясувати, хто з фахівців потрібного профілю більше підходить до виконанню завдання, його компетентність, кваліфікацію, незацікавленість наприкінці справи. При особистій бесіді обговорюється план дослідження, методи, можливі результати. Фахівцеві роз'ясняються його права й обов'язки. В експертній установі ця процедура є обов'язком керівника. Постанова про призначення експертизи складається із чотирьох частин: вступної, описової, резолютивної й заключної. У вступній частині вказується вид експертизи, коли, ким, по якій справі призначена. В описовій частині викладаються коротка фабула справи, відомості про час і умови виявлення об'єктів, умовах їхнього зберігання й інші дані, облік яких необхідний при дослідженні. Тут же робиться посилання на відповідні статті УПК, якими керується слідчий при призначенні експертизи. У резолютивній частині вказується експертна установа, іноді й прізвище експерта, якому поручається виробництво експертизи. Перераховуються питання, що підлягають дозволу, які викладаються в логічній послідовності або по групах. Заключна частина містить перелік всіх представлених об'єктів (із вказівкою номера впакування) і матеріалів справи (із вказівкою номера аркуша справи). Якщо призначається експертиза поза експертною установою, тут же викладаються права й обов'язки експерта, факт ознайомлення з якими засвідчує підписом призначеного експерта. Додаткова експертиза, як Правило, поручається тому ж експертові, що проводив первинну. Повторна поручається або іншому експертові (або іншій експертній установі), або комісії експертів, у неї може входити перший експерт. У постанові про призначення повторної експертизи повинні бути викладені мотиви її призначення. Крім питань, які вже дозволялися первинною експертизою, можуть бути включені нові (наприклад, що стосуються використаних методик і оцінки отриманих результатів первинного дослідження). До виробництва комісійних і комплексних експертиз можуть бути притягнуті фахівці різних експертних установ. У такому випадку в постанові вказуються всі учасники експертизи. Одне з установ визначається ведучим, що крім своїх прямих обов'язків здійснює організаційні функції проведення всіх етапів експертного дослідження. Експерт вправі відмовитися від виробництва експертизи: а) якщо питання, поставлені слідчим (судом), виходять за межі його компетенції; б) якщо після попереднього огляду він переконався про невідповідність представлених об'єктів тим їхнім характеристикам, які викладені в процесуальних документах або відображені на фотознімках; в) якщо стан об'єкта неякісне (наприклад, він сильно деформований при первинній експертизі); г) якщо представлених матеріалів недостатньо для рішення поставлених питань і на запит про надання додаткових матеріалів не надійшов відповідь. Про відмову у виробництві експертизи експерт у письмовому виді повідомляє в орган, що призначив експертизу Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правилами оцінки доказів (ст. 67 КПК). Однією з особливостей оцінки висновку експерта є необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю, яка включає:

1) аналіз дотримання процесуального порядку призначення та проведення судової експертизи;

2) визначення відповідності висновку експерта завданню;

3) встановлення повноти та наукової обґрунтованості висновку експерта;

4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним у справі доказам;

5) перевірку віднесення до справи даних, що містяться у висновку.

Необхідно мати на увазі, що встановлені суперечності між висновком експерта та іншими даними у справі ще не свідчать про достовірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, під час якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прийняти одне з таких рішень:

1) визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення у справі;

2) визнати висновок неповним або недостатньо зрозумілим та при необхідності призначити додаткову експертизу або допитати експерта відповідно до ст. 201 КПК;

3) визнати висновок експерта необґрунтованим або сумнівним щодо його правильності та при необхідності призначити повторну експертизу або провести інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку висновків експерта.

73. задачі та компетенція пожежно-технічної та вибухово технічної експертизи. Основними завданнями пожежно-технічної експертизи є:

- визначення причин, умов та процесів виникнення пожежі;

- визначення часу та шляхів розповсюдження пожежі;

- визначення обставин, які сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі;

- оцінка умов, засобів і способів гасіння пожежі;

- відповідність технічного стану об'єкта протипожежним нормам.

Перед пожежно-технічною експертизою можуть ставитись і інші завдання, пов'язані з розслідуванням (судовим розглядом) справ про пожежі, якщо для розв'язання цих завдань необхідні спеціальні знання в галузі пожежної справи.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Де був осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння)?

Якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі?

Яка причина виникнення пожежі?

Чи відповідав стан об'єкта вимогам Правил пожежної безпеки?

Який час тривала пожежа?

Чим пояснюється найбільш інтенсивне горіння в даному місці об'єкта?

Чи можливе загорання даної речовини (матеріалу) від даного джерела запалювання?

Чи можливе самозаймання даних речовин (матеріалів) за певних умов конкретного випадку?

Яка температура самоспалахування даної речовини (матеріалу)?

Яка максимальна температура горіння даних матеріалів?

Чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної мережі (коротке замикання, перевантаження тощо)?

Що було первинним: пожежа чи вибух?

З якої причини не спрацював автоматичний протипожежний пристрій?

Чи належним чином використовувалась протипожежна техніка під час гасіння даної пожежі?

Де розміщувались зони розвитку горіння, теплового впливу та задимлення, з урахуванням наданих фактичних даних про речову обстановку місця пожежі?

Яке джерело запалювання зумовило займання наявного горючого середовища (матеріалу, речовини) у місці формування осередку пожежі?

Який механізм виникнення пожежі?

Які обставини події пожежі зумовили її наслідки?

Якими вибухо-, пожежонебезпечними властивостями характеризуються надані на дослідження матеріали (речовини)?

Експертові слід надати протокол огляду місця пожежі з усіма додатками, протоколи відтворення обстановки й обставин події, акт про пожежу та інші документи, складені службами пожежної охорони, а також речові докази.

Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху

Технічна експертиза вибухів призначається під час розсліду-Іання і судового розгляду справ, пов'язаних із застосуванням ви­бухових речовин, вибухових пристроїв, боєприпасів та їх ком­плектуючих, що містять вибухові речовини, чи їх незаконним Іберіганням, носінням, виготовленням, збутом, розкраданням. Вона сприяє встановленню не тільки об'єктивної, а й суб'єктив­ної сторони злочину шляхом дослідження обставин, що вказують на навмисне чи необережне вбивство, самогубство чи каліцтво, нещасний випадок, і має також з'ясувати умови й обставини, що сприяли здійсненню злочинів з використанням вибухових речо­вин, вибухових пристроїв, боєприпасів та їх комплектуючих, що містять вибухові речовини. Ця експертиза може також вирішу­вати ситуаційні задачі з метою встановлення механізму події, відтворення матеріальної обстановки, розташування людей що­до вибухового пристрою на момент вибуху, технічної можливо­сті приведення в дію вибухового пристрою за певних обставин

тощо.

До предмета технічної експертизи вибухів відносяться фак­тичні дані щодо властивостей вибухових речовин, вибухових пристроїв, боєприпасів, слідів їх дії, механізму вибуху та інших обставин, пов'язаних з підготовкою, здійсненням та наслідками вибуху.

Об'єктами цієї експертизи є боєприпаси, вибухові пристрої в цілому (в тому числі саморобного виготовлення) та їх комплекту­ючі частини, піротехнічні засоби, засоби ініціювання (запалю­вання й підриву), електричні, механічні схеми і прилади (присто­сування), призначені для вироблення ініціюючого імпульсу, вибу­хові речовини і суміші (в тому числі саморобного виготовлення), хімічні реактиви, з яких виготовляються вибухові речовини і су­міші, сліди вибуху на предметах навколишнього оточення, пер­винні та вторинні осколки, пошкоджені вибухом об'єкти.

До об'єктів експертизи належать також матеріали справи, що містять необхідну для вирішення її задач інформацію — протоко­ли огляду місця події, виявлення і вилучення речових доказів, фо­тознімки, відеозаписи, схеми місця події до і після вибуху, прото­коли слідчих експериментів, висновки судово-медичних та ін­ших експертиз.

Наукову основу технічної експертизи вибухів складають зако­номірності процесів горіння і вибуху, дія факторів вибуху на навколишнє середовище, формування слідів на фрагментах вибухо­вих пристроїв і перешкодах, особливості синтезу вибухових спо­лук, утворення вибухових сумішей, технології промислового ви­готовлення вибухових речовин, конструкції боєприпасів, засобів висадження в повітря і технології їх спорядження.

Орієнтовний перелік питань, які вирішуються технічною екс­пертизою вибухів:

1. Відносно факту та обставин вибуху вибухового пристрою, його дійсних та можливих наслідків:

Чи відбувс на місці події вибух вибухового пристрою?

Чи є пошкодження на предметах оточення місця події сліда­

ми вибуху вибухового пристрою?

Який вибуховий пристрій (вид, конструкція, призначення,

принцип приведення в дію) був використаний для здійснення

вибуху виходячи із слідів на місці події та вилучених під час його

огляду предметах?

Чи є предмети, вилучені з місця події, осколками вибухового

пристрою і якого саме?

Чи є предмети, знайдені на місці події, осколками {частина­

ми, деталями тощо) конкретного вибухового пристрою (напри­

клад ручної гранати Ф-1 тощо)?

Яка кількість вибухової речовини була підірвана виходячи з

розмірів воронки на місці події?

2. При дослідженні вибухових пристроїв та засобів підриву:

Чи є предмет, вилучений з місця події, вибуховим пристроєм

(міною, гранатою, саморобним вибуховим пристроєм тощо), яким

саме {вид, модель, країна-виробник), і яким способом (промисло­

вим чи саморобним) він виготовлений?

Якщо вибуховий пристрій, вилучений з місця події, виготов­

лено промисловим способом, де (в яких галузях господарства,

військової справи тощо) і з якою метою він застосовується?

Чи є вибуховий пристрій, вилучений з місця події, боєприпа-

сом?

Які принципи приведення в дію та конструкція вибухового

пристрою, вилученого з місця події (у гр. Н. тощо)?

Якщо вибуховий пристрій, вилучений з місця події, самороб­

ний, то які професійні навички мала особа, яка його виготовила?

Які матеріали та деталі використовувались для виготовлення

вибухового пристрою, вилученого з місця події (у гр. Н. тощо),

який спосіб їх виготовлення та цільове призначення?

Чи придатний для здійснення вибуху вилучений з місця події (вилучений у гр. Н. тощо) вибуховий пристрій; якщо ні, то які причини непридатності?

9) Чи може вибуховий пристрій, вилучений з місця події (вилу­

чений у гр. Н. тощо), бути приведений у придатний для викорис­

тання стан, що для цього необхідно, та чи необхідні для цього

професійні знання, вміння, навички, які саме?

Яке обладнання, інструменти та технологічні процеси були

використані для виготовлення частин та деталей вибухового при­

строю, вилученого з місця події (у гр. Н. тощо)?

Чи відповідають матеріал, конструкція та принцип приве­

дення в дію даного вибухового пристрою його опису в показан­

нях підозрюваного (обвинуваченого) Н. та виконаних ним крес­

леннях?

Чи однакові за конструкцією, матеріалами та принципом

приведення в дію вибухові пристрої, виявлені в пунктах А і Б (на­

приклад, під час обшуків у різних помешканнях тощо)?

Чи є дані креслення (малюнки), вилучені у гр. Н., зображен­

нями вибухового пристрою або окремих його частин?

Чи можливий мимовільний вибух даного (конкретного) ви­

бухового пристрою під впливом зовнішніх факторів (механічних,

термічних, хімічних тощо)?

Чи є предмети, вилучені з місця події (у гр. Н. тощо), засоба­

ми підриву та якими саме, де і для чого вони використовуються?

Для вибуху яких саме вибухових речовин та яким спосо­

бом застосовуються засоби підриву, вилучені з місця події (у гр. Н.

тощо)?

17) Чи придатні для застосування засоби підриву, вилучені з

місця події (у гр. Н. тощо); якщо ні, то чому, і чи можливе приве­

дення їх у придатний для використання стан, що для цього необ­

хідно?

3. При дослідженні вибухових речовин та. продуктів вибуху:

Чи є речовина, вилучена з місця події (у гр. Н. тощо), вибухо­

вою, якщо так, то якою; де та для чого вона використовується?

Чи придатна для використання за призначенням вибухова

речовина, вилучена з місця події (у гр. Н. тощо)?

Чи мають спільну родову (групову) належність вибухова ре­

човина, виявлена на місці події, та вибухова речовина, вилучена

у підозрюваного Н.?

Які вибухові речовини та в якій кількості знаходяться в да­

ному вибуховому пристрої?

Чи є на предметах, вилучених з місця події (у гр. Н. тощо),

сліди вибухової речовини або продукти її згоряння і якої саме?

рани на тілі потерпілих, утворені частинами корпусу, за­собів підриву, предметів, якими обкладається розривний заряд для забезпечення осколкової дії (гвіздки, гвинти, гайки, щебінка тощо), дії вторинних снарядів (уламки пошкоджених перешкод тощо);

сліди термічної дії — повне або часткове оплавлення пред­

метів, обумовлене високою температурою, а також сліди дії від­

критого полум'я (кіптява);

сліди дії ударної хвилі — розбиті шибки, зміщені відносно

первинного розташування предмети, деформовані елементи бу­

дівельних конструкцій тощо.

При виявленні слідів, які мають чи можуть мати відношення до вибуху (деякі сліди у процесі огляду місця події не можна на­певно віднести до утворених вибухом, але це не означає, що їх не треба виявляти та фіксувати), у протоколі огляду, на схемі до нього та засобами фото- або відеозйомки фіксуються вид слідів (предметів), їх локалізація та орієнтація відносно центру (епіцен­тру) вибуху, їх форма, розміри та напрямок утворення. При цьо­му необхідно підкреслити, що у протоколі огляду треба не тільки вказати точну відстань від центру (епіцентру) вибуху до цих слідів, пошкоджень, предметів, а й «прив'язати» їх до оточуючих нерухомих предметів обстановки. Отримані при цьому дані мо­жуть мати вирішальне значення у розв'язанні питання про вид вибухового пристрою, його конструкцію та для встановлення кількості вибухової речовини у тротиловому еквіваленті.

При огляді приміщень особливу увагу треба звернути на розта­шування, стан і наявність слідів на предметах обстановки та бу­дівельних конструкціях. Зокрема, у протоколі огляду треба вка­зати, як відкриваються двері (ззовні або зсередини); наявність, характер, локалізацію та орієнтацію слідів на полотні та коробці дверей; конструкцію, розташування, вид пошкоджень замикаль­них пристроїв (розміри головки ригеля, напрямок її деформації, сліди на запірній планці тощо). Неодмінно треба оглянути стіни та стелі, меблі, постіль й одяг, тобто всі поверхні та предмети, які могли отримати пошкодження внаслідок прямої дії або рикошету уламків (частин) вибухового пристрою. Знайдені сліпі пробоїни необхідно дослідити для пошуку в їх каналах частин вибухових пристроїв. Якщо у процесі огляду знайдені предмети, які можуть бути вибуховими пристроями, для їх огляду та вилучення обов'яз­ково залучається спеціаліст з пошуку та знешкодження вибухо­вих пристроїв.

Частини предметів, вкриті кіптявою, слід вилучати вкрай обережно, тому що кіптява може маскувати відбитки папілярних узорів, які можуть бути виявлені при подальших дослідженнях. У всіх випадках треба враховувати можливість виявлення й інших слідів (взуття, транспортних засобів тощо). При вилученні слідів кіптяви обов'язково треба вилучати контрольні зразки (фрагмен­ти поверхонь предметів, на яких таких слідів немає).

74.особливості призначення та проведення трасо логічної експертизи. Трасологія, в широкому розумінні (вчення про сліди),- це розділ криміналістичної техніки, що вивчає і розробляє теоретичні основи і закономірності виникнення слідів, що відображають механізм скоєння злочину, рекомендації щодо застосування методів і засобів їх виявлення, вилучення і дослідження з метою встановлення обставин, які мають значення для розкриття, розслідування і попередження злочинів. Проблемні питання трасології можуть бути вирішені завдяки проведенню відповідних ідентифікаційних експертиз.

Завданням трасологічної експертизи є визначений, спланований обсяг роботи щодо проблем ідентифікації та діагностики. Зокрема, ідентифікаційні завдання охоплюють встановлення за слідами відображення тотожності об'єкта, що утворив слід. Діагностичні завдання трасологічної експертизи, перш за все, співвідносяться з механізмом утворення сліду. Система послідовних дій, що утворюють слід, характеризується величиною прикладеної сили, взаємним розміщенням або напрямком руху об'єкта, що утворює сліди (знаряддя зруду, транспорту), і об'єкта, який їх сприймає, та послідовністю нанесення слідів, а також часом їх утворення.

Трасологічні експертизи проводять у мережі спеціальних судово-експертних установ та експертних криміналістичних підрозділів. Сутність методики трасологічної експертизи полягає в тому, що відповідний процес об'єднує окремі й порівняльні дослідження, а також оцінку отриманих результатів та формулювання висновків. Так, при окремому трасологічному дослідженні експерт, використовуючи досліджуваний об'єкт, дотримуючись механізму утворення сліду, відтворює певні вияви змін, реакції, перетворення, наприклад, вияви змін при проникненні:

в автоматизовані системи пошуку; г '' '

у пароль ключа системи комп'ютера;

у комп'ютерну мережу;

4) у комп'ютерну та комунікаційну мережі.

А також утворення змін при: ковзанні слідоутворюючого об'єкта; зворотно-поступальному русі; обертально-поступальному русі; тисненні тощо. Під час трасологічного дослідження експертами використовуються лінійне зміщення, порівняння, накладання.

Висновок трасологічної експертизи - це процесуальний документ, в якому описано підстави проведення вказаної експертизи, хід та результати дослідження.

За допомогою трасологічної експертизи слідів знарядь зруду та інструментів можна вирішити такі типові питання:

чи не залишені сліди, що виявлені на місці події, вилученим знаряддям зруду (інструментом);

в якій послідовності й яким знаряддям зруду (інструментом) утворені сліди на об'єкті, що вилучений з місця події;

із зовнішнього чи внутрішнього боку проведено зруд пере пони;

у результаті яких дій утворилися сліди, що виявлені на місці події (розпилу, розрізу, свердління, тиснення тощо);

у результаті яких дій предмет розділено на частини, що були виявлені й вилучені з місця події;

чи могли виникнути за механізмом утворення сліди знарядь зруду (інструментів), що виявлені на місці події, на певному пред меті при обставинах, на які вказує обвинувачений.

Отже, трасологічна ідентифікаційна експертиза - це експертиза, у процесі якої виявляються ознаки зовнішньої будови слідоутво-рюючого об'єкта з подальшим виявленням ознак внутрішньої будови слідовідображення, а також проводиться оцінка збігу чи відмінностей зовнішньої будови об'єкта та сліду і формулюється висновок про тотожність чи відмінність.

Характерні відмінні властивості трасологічної експертизи слідів знарядь зруду, як правило, залежать від механізму їх виникнення, особливостей слідосприймаючого об'єкта, різновиду його руйнування, способу дії особи на цей об'єкт, її кваліфікації, залучення до відповідного процесу інших компетентних осіб тощо. Зазначимо, що предметом трасологічної експертизи можуть бути не тільки сліди знарядь зруду як сліди відображення, але й сліди-предмети та сліди-речовини. Відомо, що трасологія є розділом криміналістичної техніки, яка вивчає і розробляє теоретичні основи і закономірності виникнення слідів, що відображають механізм скоєння злочину, рекомендації щодо застосування методів і засобів їх виявлення, вилучення і дослідження з метою встановлення обставин, що мають значення для розкриття, розслідування і попередження злочинів. Як складова криміналістики, трасологія має тісний зв'язок з проблемою трасологічних експертних досліджень, у тому числі об'ємних і поверхневих слідів ніг (взуття), автотранспортних засобів. Так, зафіксовані та вилучені об'ємні й поверхневі сліди взуття (ніг), як правило, використовуються для встановлення фактичних обставин кримінальної справи про злочин завдяки призначенню і проведенню трасологічної ідентифікаційної експертизи. Відповідні експертні дослідження дозволяють:

визначити механізм утворення слідів взуття (ніг);

ідентифікувати взуття в разі його вилучення у підозрюваного;

3) виявити за стежкою слідів ніг (взуття) загальні ознаки особи. Трасологічна експертиза слідів взуття (ніг) людини дає можли вість вирішити такі питання:

1) який механізм утворення слідів взуття (ніг); 2) сліди взуття (ніг), виявлені на місці події, залишені при пересуванні звичайною ходою, бігом;

чи придатні для ототожнення сліди взуття (ніг), що виявлені на місці події;

чи не залишені на місці події сліди босих ніг даною особою;

взуттям якого розміру залишені сліди, що виявлені на місці події;

різним чи одним взуттям залишені сліди, що виявлені на міс ці події;

жіночим чи чоловічим взуттям залишені сліди, що виявлені на місці події (тип, фасон, модель);

чи не залишені виявлені на місці події сліди ногами даної особи, на яких були одягнені шкарпетки (колготи, панчохи тощо);

чи не залишені сліди, що виявлені й вилучені з місця події взуттям, вилученим у даної особи;

10) чи однакові елементи стежки слідів ніг (довжина правого кроку, довжина лівого кроку, кут розвернення ступні лівої ноги, кут розвернення ступні правої ноги, ширина кроку та ін.), що ви явлені на місці події з елементами зразків стежки слідів цієї ж осо би, одержаних для експертного дослідження.

Автотехнінна експертиза призначається для дослідження обставин, що стосуються механізму дорожньо-транспортної події, окремих її питань, а також технічного стану транспортних засобів, їх деталей, вузлів і агрегатів.

На практиці відповідні проблеми відносять також до предмета трасологічної експертизи. Перед експертами, зокрема, ставлять такі запитання:

якому типу транспортного засобу належать сліди на місці події;

чи не утворений слід на місці події автошиною, наданою на експертизу;

шиною якої моделі утворено слід на місці події;

колесами якого транспортного засобу утворено сліди на одя зі потерпілого, його тілі;

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]