6. Причини надання умовно-позитивного аудиторського висновку

Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у ціло­му і не викривляють дійсний фінансовий етан. Аудитор вважає мож­ливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інфор­мація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяль­ності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодав­чим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних і в цілому достовір­но відображає фактичний фінансовий стан.

Умовно-позитивний висновок слід висловити тоді, коли аудитор дійде висновку про неможливість висловлення безумовно-позитивного висновку, але вплив будь-якої незгоди з управлінським персоналом чи обмеження обсягу настільки суттєві та всеохопні, щоб надати негативний або відмовитись від надання думки.

7. Основні види облікових робіт

У складі облікової роботи можна виділити такі основні види: — ведення обліку за внутрішніми операціями (облік статутного капіталу, основних засобів та матеріалів, капітальних вкладень, доходів та витрат, фінансового результату діяльності тощо); — контроль за реєстрацією усіх здійснених операцій; — перевірка правильності й достовірності регістрів аналітичного та синтетичного обліку, отриманих у процесі комп'ютерної обробки даних, що введені за документами; — звірка і підтвердження даних аналітичного і синтетичного обліку шляхом складання щоденного балансу; — підготовка і складання форм фінансової та іншої звітності; — формування архівних папок документів.

8. Типи аудиторських процедур

Аудиторські процедури - це процедури (дії) що виконуються аудитором під час аудиту фінансової звітності з метою формулювання думки, щодо її достовірності. Аудиторські процедури дозволяють спростувати або підтвердити твердження зазначене у ФЗ на основі зібраних аудиторських доказів. За характером проведення аудиторські процедури поділяються на 3 групи:

• Процедури оцінки ризиків;

• Тести контролю;

• Процедури по суті.

Процедури оцінки ризиків призначені для збору інформації про підприємство; отримання розуміння про підприємство та його середовище, включаючи його систему внутрішнього контролю; Оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівні ФЗ та тверджень Тести контролю – призначені для перевірки операційної ефективності процедур контролю в запобігання або виявлені та виправленні суттєвих викривлень на рівні тверджень.

Процедури по суті – застосовуються для виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень і складаються :

• З перевірки інформації про класи операцій, залишки на рахунках, та розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у ФЗ.

• З аналітичних процедур по суті.

9. Поняття рахунку та його складові елементи

Рахунок — це такий прийом створення доказу бухгалтерського обліку, завдяки якому пізнаються стан і зміни стану кожного господарського факту-явища або факту-процесу. На кожний господарський факт-явище або факт-процес у бухгалтерському обліку відкривають окремий рахунок.

Основні структурні елементи бухгалтерського рахунку: характеристика стану господарського факту; характеристика зміни стану; пояснювальні дані (дата, зв’язки рахунку з іншими рахунками тощо).

Схематично рахунок бухгалтерського обліку та його елементи наводяться у формі А.6.6.

Записи в рахунках роблять лише на підставі первинних документів — доказів про господарські факти (операції або зведені документи). Записи виконуються в тій послідовності, в якій первинні документи виникали в часі, тобто хронологічно.Основні елементи записів на рахунках: відкриття рахунку, відображення господарських операцій, замикання й закриття рахунку.

Рахунок відкривають на підставі інвентарного стану (балансу) або первинного документа. У першому випадку відкриття рахунку означає запис первісного стану (на якусь дату), у другому, коли рахунок відкривається на підставі первинного документа, — інформацію про господарський факт (операцію), який вперше виник з того чи іншого об’єкта обліку.

Відображення господарських операцій у рахунках означає записи збільшення або зменшення стану того чи іншого об’єкта обліку та визначення нового стану. Крім того, до цієї процедури належить реєстрація довідкових даних про господарську операцію, яка відображена на рахунку, наприклад дата тощо.

Замикання рахунку означає підсумки записів за ознакою «+» (збільшенння) або «–» — зменшення та визначення нового (остаточного) стану господарського факту-явища або факту-процесу, який обчислено на рахунку.

Закриття рахунку означає, що залишку на ньому немає.