- •Економічна теорія
- •1 Предмет, метод і функції економічної теорії
- •1.1 Предмет економічної теорії
- •1.4 Виникнення та етапи розвитку економічної теорії
- •2 Суспільне виробництво. Цілі та результати
- •2.3 Основні фактори виробництва
- •2.5 Цілі виробництва
- •2.6 Результати виробництва
- •3 Власність та її роль в економічному розвитку
- •3.1 Економічний зміст власності
- •3.2 Типи, види й форми власності
- •4 Економічний розвиток: рушійні сили, фактори та ступені
- •4.1 Зміст економічного прогресу та його критерії
- •4.2 Основні рушійні сили економічного прогресу
- •4.3 Ступені суспільно-економічного розвитку
- •4.4 Економічні системи, ознаки, типи
- •5 Потреби суспільства та виробничі можливості
- •5.1 Поняття потреби. Види потреб
- •5.4 Закони розвитку економічних потреб
- •5.5 Крива виробничих можливостей
- •5.6 Закон зростання альтернативної вартості
- •6 Виникнення і сутність ринкової економіки
- •6.1 Натуральне і товарне виробництво
- •6.2 Товар і його властивості. Теорії вартості
- •6.4 Гроші як категорія товарного виробництва
- •6.5 Ринок як форма організації суспільного виробництва
- •7 Підприємство, капітал, витрати виробництва, ціна,
- •7.1 Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •7.2 Підприємництво: суть, суб’єкти, об’єкти, форми, принципи
- •7.3 Соціально-економічний зміст капіталу
- •7.5 Витрати виробництва
- •7.6 Сутність, види і функції цін
- •7.7 Прибуток і його норма
- •7.9 Теорія ринкових структур
- •8.1 Домогосподарства як економічна категорія
- •8.2 Функції сім’ї
- •9 Ринок факторів виробництва
- •9.2 Попит на економічні ресурси
- •9.3 Попит на працю на досконало конкурентному ринку
- •9.4 Пропозиція праці. Рівновага на конкурентному ринку праці
- •9.5 Роль трудових спілок на ринку праці
- •9.6 Монопсонія та двобічна монополія на ринку праці
- •9.7 Різновиди ринків капіталу. Ринок позичкових коштів
- •9.8 Ринок фізичного капіталу
- •9.9 Ринок землі
- •10 Розподіл доходів в ринковій економіці
- •10.1 Суть і механізм розподілу доходів
- •10.4 Суспільні фонди споживання
- •10.5 Доходи від власності
- •10.6 Рентні доходи
- •11 Макроекономічна рівновага
- •11.1 Макроекономіка та її проблеми
- •11.2 Загальна характеристика макроекономічних показників
- •11.3 Джерела національного доходу та його рух
- •11.4 Сукупний попит та його регулювання
- •11.5 Сукупна пропозиція та її динаміка
- •12 Економічне зростання та його чинники
- •12.1 Типи економічного зростання
- •12.2 Темпи економічного зростання
- •12.3 Чинники економічного зростання
- •13 Зайнятість, безробіття, інфляція
- •13.1 Зайнятість населення та ринок робочої сили
- •13.3 Соціальний захист населення
- •13.4 Причини виникнення і сутність інфляції
- •14 Фінансова, кредитна та банківська системи
- •14.1 Сутність і функції фінансів. Фінансова система
- •14.3 Форми кредиту
- •15 Фіскальна політика держави
- •15.1 Фіскальна політика, типи, функції
- •15.2 Податки як елемент фіскальної політики
- •15.3 Бюджетна система. Державний бюджет
- •15.4 Державні доходи і витрати
- •15.5 Дефіцит бюджету і державний борг
- •16 Зовнішньоекономічні зв’язки
- •16.1 Світове господарство, суть, етапи розвитку
- •16.2 Міжнародна торгівля
- •16.3 Міжнародний рух капіталів
- •16.4 Міграція робочої сили
- •16.5 Міжнародні валютні відносини
- •17 Література
16.5 Міжнародні валютні відносини
В зв’язку з тим, що практично всі міжнародні економічні відносини мають вартісне вираження й опосередковуються грошовими формами, між країнами світового господарства формуються певні міжнародні валютні відносини, які викликають необхідність обміну їх валют.
Валюта - це грошова одиниця країни. Кожна держава має свою національну валютну систему. На підставі національних валютних систем утворюється світова валютна система. Головне призначення валютної системи – обслуговування міжнародного обміну товарами та послугами, насамперед забезпечення міжнародного обміну достатньою кількістю відповідної валюти та гнучким і ефективним валютним механізмом.
Для включення національної економіки в світову, треба щоб національна валюта була конвертована. Конвертованість валюти - це спроможність національної грошової одиниці вільно використовуватися в міжнародному платіжному обігу для здійснення різних міжнародних розрахунків. Розрізняють повну конвертованість (вільне використовування валюти в усіх міжнародних операціях, відсутність будь-яких валютних обмежень для фізичних і юридичних осіб) і обмежену конвертованість, яка ділиться на зовнішню (вільне використання валюти лише іноземними фізичними або юридичними особами тільки в поточних або в зовнішньоторгових розрахунках) і внутрішню (достатньо вільна купівля-продаж іноземної валюти для юридичних і фізичних осіб даної країни).
Обмін валют і розрахунки між державами здійснюється на підставі валютного курсу.
Валютний курс - це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Валютний паритет - законодавчо встановлене відношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу.
Існує два протилежних варіанти системи валютних курсів:
- система фіксованих валютних курсів, яка припускає втручання держави в їхні зміни;
- система гнучких (плаваючих) валютних курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається співвідношенням попиту і пропозиції на неї.
Фактори, які визначають валютний курс:
1) економічні події - зміна попиту на національному ринку, зміна продуктивності праці, державна фінансова і грошова політика;
2) ціни, процентні ставки;
3) політичні і психологічні фактори, очікування;
4) попит і пропозиція іноземних валют.
Заходи щодо регулювання валютного ринку спонукають уряд здійснювати девальвацію або ревальвацію своїх національних валют.
Девальвація - цілеспрямовані дії уряду на зниження обмінного курсу валюти своєї країни.
Ревальвація – дії уряду, спрямовані на підвищення обмінного курсу національної валюти.
Девальвація означає, що товари країни стають на міжнародному ринку дешевшими, оскільки інші країни платять за них менше валюти (за цих умов може зростати експорт). Товари, куплені за кордоном, стають дорожчими, що веде до зниження імпорту (зниження внутрішнього попиту на імпортні товари).
Корегування національного валютного курсу можна здійснювати за допомогою валютної інтервенції (вплив на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти).
Міжнародні валютні відносини контролює і регулює МВФ, МБРР, Європейський валютний інститут та ін.